Стаття 55. Потерпілий

у

1. Коментована стаття передбачає, що потерпілим у кримінальному провадженні України може бути як фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, так і юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

2. Відповідно до Рекомендації Rec (2006) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 р. під поняттям "потерпілий" слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін "потерпілий" також охоплює найближчих членів сім'ї або утриманців прямо постраждалої особи (п. 1.1).

3. Процесуального статусу потерпілого особа набуває:

з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора. Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування (див. ч. 1 ст. 214 КПК), вручивши потерпілому пам'ятку про його процесуальні права та обов'язки, або

з моменту подання нею вже після початку розслідування заяви про залучення до провадження як потерпілого і вручення їй пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого.

4. Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди.

5. Якщо фізична особа є неповнолітньою або недієздатною, то заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення може подати її законний представник. Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення настала смерть особи, або вона перебуває в стані, який не дає змоги подати відповідну заяву, процесуального статусу потерпілого набуває близький родич або член сім'ї цієї особи. Про близьких родичів та членів сім'ї див. п. 1 ч. 1 ст. З КПК.

6. Якщо кримінальним правопорушенням заподіяно майнову шкоду юридичній особі, заява про вчинення кримінального правопорушення подається її керівником або іншою уповноваженою особою.

7. Неподання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого не позбавляє слідчого, прокурора права визнати таку особу потерпілим, але лише за наявності її письмової згоди на це. За відсутності такої згоди ця особа може бути залучена до провадження лише як свідок.

8. Якщо слідчий, прокурор встановить, що особі, яка подала заяву, кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим.

9. Не можуть бути визнані потерпілими у кримінальному провадженні особи, які постраждали від кримінального правопорушення, вчиненого ними

170 ' ..

самими. Водночас, оскільки закон не пов'язує позбавлення статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, особу необхідно визнавати потерпілою і у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. При цьому неправомірність поведінки потерпілого може бути врахована при кваліфікації дій обвинуваченого або призначення йому покарання (див. п. З постанови № 13 Пленуму Верховного Єуду України від 2 липня 2004 р. "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів").

10. Винесення слідчим, прокурором постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п. 1 ч. 2 ст. 56 КПК наголошується, що потерпілий має право "на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим" (підкреслено авт.). Визнання може бути здійснено лише шляхом прийняття постанови про це. Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий, прокурор виносить постанову, яка може бути оскаржена особою до слідчого судді (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК).

11. Про особливості набуття особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення див. коментар до ст.ст. 477-479 КПК.