Нові інструменти захисту дитинства: правовий аналіз проєкту Закону № 15266

22 травня 2026 року у Верховній Раді було зареєстровано резонансний проєкт Закону № 15266. Цей документ пропонує масштабну комплексну реформу, зокрема, кримінального та адміністративного законодавства з єдиною метою – вибудувати надійний щит навколо статевої свободи та недоторканості українських дітей.

Ініціатива нарешті гармонізує українські реалії з європейськими стандартами- зокрема, вимогами Ради Європи та відомої Ланцаротської конвенції.

Що саме пропонує законодавець і чому цей документ торкнеться не лише злочинців, а й, зокрема, кожного директора школи чи дитячого садка?

1. Реєстр «педофілів» та кадрова революція

Досі Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, функціонував переважно як закритий інструмент для правоохоронців, а механізм превенції при працевлаштуванні був розмитим. Законопроєкт № 15266 перетворює його на жорсткий кадровий фільтр.

• Обов'язковий «скринінг»: Керівники закладів освіти, охорони здоров'я, соціальних служб та будь-яких організацій, що працюють з дітьми, зобов'язані перевіряти кандидатів через реєстр перед прийомом на роботу.
• Регулярний «аудит»: Перевірка стає циклічною – її потрібно проводити кожні 3 роки для всього діючого персоналу.
• Гуманний виняток: Відповідно до стандартів ювенальної юстиції, до реєстру не вноситимуть дані осіб, які самі були неповнолітніми на момент вчинення правопорушення.

2. Штраф для директора: Адміністративна відповідальність

Законодавець розуміє, що без покарання за ігнорування правил закон не працюватиме. Тому кодекс України про адміністративні правопорушення, у випадку реалізації цього Законопроєкту, може бути доповнений нормами, які вводять відповідальність для посадових осіб (ст. 188-58 КУпАП). Тобто якщо керівник гуртка, школи чи лікарні візьме на роботу людину без перевірки за вказаним реєстром, на нього чекає штраф.

3. Кримінальний блок: Кримінальна відповідальність за допуск до роботи з дітьми без належної перевірки

Законопроєктом пропонується криміналізувати (ст. 367-1 КК України) службову недбалість керівників дитячих, медичних та освітніх закладів щодо перевірки персоналу. Якщо керівник не перевірив працівника за відповідним реєстром, а в подальшому цей працівник вчинив злочин сексуального характеру проти дитини в закладі, керівнику загрожує штраф або обмеження волі до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Окрім того ініціатори Законопроєкту, справдливо, пропонують суттєво збільшити строки позбавлення волі за зґвалтування малолітньої особи (від дванадцяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі).

4. Зона ризику: Аналітичний погляд на слабкі місця законопроєкту

Попри беззаперечну прогресивність, аналітикам та юридичній спільноті варто звернути увагу на кілька критичних нюансів, які можуть ускладнити реалізацію закону:

• Бюрократичне навантаження на систему: Обов'язкова перевірка мільйонів вчителів, вихователів, нянь, медиків та соцпрацівників кожні три роки створить колосальне навантаження на держателя реєстру та Нацполіцію. Технічна база має бути бездоганною, щоб не заблокувати кадрові процеси.
• Людський фактор та приватний сектор: Якщо державні школи проконтролювати легше, то приватні ігрові дитячі кімнати, приватні репетитори чи секції часто залишаються в «сірій зоні». Механізм контролю за якими в цьому Законопроєкті відсутній.

Висновок

Законопроєкт № 15266 – це запізнілий, але критично необхідний крок для України. Держава переходить від концепції «розслідувати та покарати» до концепції «не допустити кривдника до дитини». Успіх цієї реформи залежатиме від того, чи зможе уряд забезпечити швидкий цифровий доступ до реєстру та чи не перетвориться перевірка на чергову формальність.

Автор: Адвокат АО «БАРРІСТЕРС» Сергій Дерев’янко