Стаття 65. Свідок

Кодекс адміністративного судочинства України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

3986

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з’ясувати у справі.

2. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім’я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

3. Свідок зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з’явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

4. У разі неможливості прибуття до суду та участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов’язаний завчасно повідомити про це суд.

5. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов’язаних із викликом до суду.

65/400

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення (ВС/КАС у справі № 161/5372/17 від 29.04.2020)

Мною та іншими авторами на даному інтернет-ресурсі неодноразово аналізувались судові рішення щодо визнання протиправними рішень посадових осіб органів Національної поліції про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Як свідчить практика досить велика кількість таких рішень виноситься судами саме на користь водіїв, що пов’язано, насамперед, із порушеннями, які допускаються поліцейськими при складанні як протоколів та і винесенні постанов про притягнення до адімнвідповідальності.

У даній справі водія було притягнуто до відповідальності за непристебнутий пасок безпеки (ст. 122 КУпАП) та накладено штраф у розмірі 51 грн.

Водій із таким рішенням не погодився та подав позов про визнання такого рішення протиправним та його скасування оскільки вказаного порушення він не вчиняв.

Суд першої інстанції визнав такі доводи необґрунтованими та у своєму рішенні вказав, що показаннями допитаного в судовому засіданні працівника поліції ,який і складав протокол , підтверджується факт того, що позивач керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки. Ставити під сумнів правдивість показань допитаного в судовому засіданні свідка - відповідача підстав у суду не було.

Натомість апеляційний суд за скаргою водія визнав таке рішення незаконним та необґрунтованим оскільки крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення Правил дорожнього руху працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

У подальшому за касаційною скаргою поліції справа переглядалась Касаційним адміністративним судом, який цілком погодився з судом апеляційної інстанції.

Оцінюючи законність прийнятих судових рішень КАС зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

При цьому цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Однак у даній справі основним та єдиним доказом вчинення правопорушення стали пояснення зацікавленої особи – відповідача, який є працівником поліції, а тому останні не можуть бути допустимим доказом.