Стаття 383. Визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду

Кодекс адміністративного судочинства України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

16779

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

2. У такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

{Пункт 2 частини другої статті 383 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 }

3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім’я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред’явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

3. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

4. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

5. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

{Абзац другий частини п'ятої статті 383 в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 }

6. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

{Частина шоста статті 383 в редакції Закону № 3747-IX від 23.05.2024 }

396/404

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. (ВС КАС № 640/17504/19 від 26.07.2023 р.)
Позивач звернувся до суду з вимогами визнати протиправним наказ відповідача (Держгеонадра) яким йому відмовлено в наданні спеціального дозволу на користування надрами. Просив також визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидання наказу про видачу спеціального дозволу.

Так, до цього, адміністративні суди в іншій справі задовольнили позов того ж позивача до Держгеонадра і зобов‘язали Держгеонадра розглянути заяву на його видання. Тобто, саме на виконання цього судового рішення було видано спірний наказ - але - ним же і було відмовлено позивачу у спецдозволі.

Так, рішенням першої судової інстанції позов задоволено частково, у задоволенні другої вимоги - відмовлено. Проте постановою апеляційного суду позов задоволено і навіть зобов‘язано Держгеонадра видати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Однак, Держгеонадра подало касаційну скаргу, де зазначило, що предмет даного спору є одним із способів виконання рішення суду у попередній справі, а тому позивач мав звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України (судового контролю). Відповідач вказував на те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконати судове рішення шляхом ухвалення з приводу цього іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». І ВС КАС пооодився із цими доводами. Суд вказав: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Витрати на професійну правничу допомогу стягуються і при здійсненні судового контролю, а не лише при ухваленні судом рішення по суті спору (ВС/КАС у справі № 520/928/19 від 20 жовтня 2020р.)

Приємне рішення ВС, яке потроху буде переламувати потужний супротив суддів першої та апеляційної інстанцій у питанні стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема із суб’єктами владних повноважень.

Шкода, але реалії не змінюються. Суди ухвалюючи судові рішення на користь заявників почали вже нарешті стягувати судові витрати з суб’єктів владних повноважень, проте керівники цих суб’єктів не завжди виконують ці судові рішення. Адже судові витрати стягуються з бюджету, а не з кишені чиновника. Тому законодавець передбачив в КАС України статтю 383, яка дає адміністративному суду право судового контролю за ходом виконання рішення, яке набрало законної сили.

Позивач подає окрему заяву до суду, і у випадку підтвердження, зокрема бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо виконання рішення, суд постановляє окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України. Окрема ухвала може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

З огляду на це, позивач може понести витрати на професійну правничу допомогу і на написання заяви, і на участь адвоката в суді усіх інстанцій. Виникає питання чи дозволяє КАС України стягнути такі витрати з суб’єкта владних повноважень?

В цій справі податковий орган ухилявся від виконання рішення суду і отримав за це окрему ухвалу, яку оскаржив. Хоча суд апеляційної інстанції і залишив окрему ухвалу без змін, проте відмовився ухвалювати додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з податкового органу понесених заявником внаслідок його участі при розгляді скарги .

На думку суду апеляційної інстанції, що оскільки немає висновку ВС з приводу застосування ст. 252 КАС України -"додаткове судове рішення" -у подібних відносинах, то тоді і витрати можна не стягувати.

Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС підкреслив, що "адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю." Водночас такі витрати звичайно повинні бути обґрунтовані позивачем і перевірені судом.