ВС/КАС: Витрати на професійну правничу допомогу стягуються і при здійсненні судового контролю, а не лише при ухваленні судом рішення по суті спору (ВС/КАС у справі № 520/928/19 від 20 жовтня 2020р.)

27.10.2020 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
ВС/КАС: Витрати на професійну правничу допомогу стягуються і при здійсненні судового контролю, а не лише при ухваленні судом рішення по суті спору (ВС/КАС у справі № 520/928/19 від 20 жовтня 2020р.) - eaf957e0751b377b2b98fc6adc9f9cf6_5f9845fccfbb1.jpg

Фабула судового акту: Приємне рішення ВС, яке потроху буде переламувати потужний супротив суддів першої та апеляційної інстанцій у питанні стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема із суб’єктами владних повноважень.

Шкода, але реалії не змінюються. Суди ухвалюючи судові рішення на користь заявників почали вже нарешті стягувати судові витрати з суб’єктів владних повноважень, проте керівники цих суб’єктів не завжди виконують ці судові рішення. Адже судові витрати стягуються з бюджету, а не з кишені чиновника. Тому законодавець передбачив в КАС України статтю 383, яка дає адміністративному суду право судового контролю за ходом виконання рішення, яке набрало законної сили.

Позивач подає окрему заяву до суду, і у випадку підтвердження, зокрема бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо виконання рішення, суд постановляє окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України. Окрема ухвала може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

З огляду на це, позивач може понести витрати на професійну правничу допомогу і на написання заяви, і на участь адвоката в суді усіх інстанцій. Виникає питання чи дозволяє КАС України стягнути такі витрати з суб’єкта владних повноважень?

В цій справі податковий орган ухилявся від виконання рішення суду і отримав за це окрему ухвалу, яку оскаржив. Хоча суд апеляційної інстанції і залишив окрему ухвалу без змін, проте відмовився ухвалювати додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з податкового органу понесених заявником внаслідок його участі при розгляді скарги .

На думку суду апеляційної інстанції, що оскільки немає висновку ВС з приводу застосування ст. 252 КАС України -"додаткове судове рішення" -у подібних відносинах, то тоді і витрати можна не стягувати.

Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС підкреслив, що "адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю." Водночас такі витрати звичайно повинні відповідати ст. 132 КАС України, бути обґрунтовані позивачем і перевірені судом.

Аналізуйте судовий акт: КАС/ВС висловив правову позицію, що судовий збір не слід сплачувати при оскарженні додаткового судового рішення (Об'єднана палата КАС/ВС від 20.12.2019 р. №240/6150/18)

Для стягнення витрат на професійну правничу допомогу номер справи у договорі, звіті, акті виконаних робіт, платіжному дорученні вказувати бажано, проте необов’язково (ВС/КАС у справі №520/8309/18 17 від березня 2020 р.)

Витрати на правову допомогу при перегляді судових рішень НЕ може можуть перевищувати такі витрати, понесені клієнтом при розгляді справи у суді першої інстанції (ВС/КАС № № 2040/6747/18 від 11.12.2019)

Не виконав судове рішення або не подав звіт про його виконання – отримай штраф! (Зарічний райсуд м. Суми № 591/6580/16-а від 03.06.2019)

Зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є окремим та самостійним засобом судового контролю за виконанням судового рішення (ВС/КАС № 556/2081/17 від 16.10.2018)

Процесуальне законодавство не передбачає «роз’яснення порядку виконання судового рішення», це питання не входить до «роз’яснення змісту судового рішення», передбаченого ст. 254 КАС України (ВС/КАС у справі № 806/984/18 від 01 вересня 2020 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 520/928/19

адміністративне провадження № К/9901/6985/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (судді: Калиновський В.А., Сіренко О.І., Кононенко З.О. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

13 лютого 2020 року до Другого апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач зазначив, що при ухваленні постанови судом не було вирішено питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що частиною першою статті 252 КАС України визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням. Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним. Колегія суддів зазначила, що позивачем подано заяву з приводу не виконання відповідачем рішення суду, а не позов із вимогою вирішити публічно-правовий спір. Подана заява не є документом процесуального характеру, який безпосередньо пов`язаний з розглядом справи по суті позовних вимог. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких законних підстав для ухвалення додаткового судового рішення у запропонований заявником спосіб.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" уважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням вимог процесуального закону, подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на цей час відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, яка передбачена статтею 252 КАС України.

Позиція інших учасників справи.

Від представника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Мулик К.К. надійшов до суду відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН", в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН", а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

На переконання відповідача витрати, що є предметом судового оскарження, не пов`язані із розглядом справи, оскільки стосувалися питання виконання судового рішення. Тобто, розгляд справи вже було завершено, тому зазначені витрати не підлягають відшкодуванню.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 жовтня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що 28 серпня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву у порядку статті 383 КАС України про визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з приводу невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року по справі №520/928/19.

Обґрунтовуючи дану заяву зазначив, що разом із копією доповідної записки від 29 грудня 2018 року №79526/28-10-50-16-10, Офіс надав додатково лише лист від 28 грудня 2018 року №41841/7/28-10-14-03, хоча створення цієї службової записки об`єктивно вимагало також попереднього складання низки документів, серед яких і інформаційного повідомлення з обґрунтуванням підстав для призначення перевірки дотримання платником принципу «витягнутої руки». Товариство також наголошувало, що зі змісту листа ДФС України від 22 грудня 2018 року №39929/7/99-99-14-07-02-18 вбачається існування листа Офісу від 17 грудня 2018 року №7517/8/28-10-14-03-05, котре має стосунок до вирішення питання з приводу призначення перевірки контрольованих операцій ТОВ «Пларіум Юкрейн» (ідентифікаційний код - 37364327).

Окремою ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка полягає у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року по справі №520/928/19, шляхом ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрейн» (ідентифікаційний код - 37364327) усіх без виключення письмових документів, що мають стосунок до складання доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу аудиту Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29 грудня 2018 року №79526/28-10-50-16-10 у строк згідно з статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вжити заходів з усунення причин і умов, що сприяють вчиненню бездіяльності Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка полягає у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року по справі №520/928/19, шляхом ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю «Пларіум Юкрейн» (ідентифікаційний код - 37364327) усіх без виключення письмових документів, що мають стосунок до складання доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу аудиту Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29 грудня 2018 року №79526/28-10-50-16-10 у строк згідно з статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Встановлено Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби строк для надання відповіді у 60 календарних днів від дати набрання цією ухвалою законної сили у разі не оскарження рішення в апеляційному порядку скарги та строк для надання відповіді у 10 календарних днів від дати завершення процедури апеляційного перегляду у разі подання апеляційної скарги.

Не погодившись з окремою ухвалою суду першої інстанції, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій він просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви, поданої у порядку статті 383 КАС.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було залишено без задоволення. Окрему ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року по справі № 520/928/19 залишено без змін.

Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення. На переконання позивача, при ухваленні постанови судом не вирішено питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що питання розподілу судових витрат вирішується судом, який закінчив розгляд справи по суті та ухвалив судове рішення.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що особа, яка оскаржує до суду неправомірні дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень, не лише зазнає шкоду від цих порушень, але і змушена нести додаткові витрати, пов`язані з судовим провадженням.

Таким чином, якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб`єкта владних повноважень були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати всі витрати, які особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.

У цій справі позивач у порядку статті 383 КАС України, для повного захисту порушених прав змушений був звернутися до суду для визнання бездіяльності відповідача яка полягала у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року по справі №520/928/19, у зв`язку з чим поніс додаткові витрати на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Зазначене свідчить про порушення норм процесуального права, що стосуються вирішення питання розподілу судових витрат (статті 134, 139 КАС України) та ухвалення додаткового судового рішення (статті 252 КАС України).

При цьому, позивач повинен дотримуватися процесуальних вимог доведення суду понесених судових витрат, а суд повинен переконатися в їх обґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року скасувати, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд для вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" про ухвалення додаткового судового рішення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов

4962
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0