Стаття 295. Строк на апеляційне оскарження

Кодекс адміністративного судочинства України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

30004

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

304/400

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: КАС України не містить обов'язку отримувати судове рішення в суді. Неналежне виконання судом обов'язку вручити рішення - не може бути підставою для застосування негативних процесуальних наслідків до сторони (ВС КАС № 240/10995/20 від 16.09.2021 р.)
У зв’язку із періодичними затримками у відправленні процесуальних документів судами, сторони бувають позбавлені можливості своєчасно відреагувати на ті чи інші рішення. Так, дійсно, відкритий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, так - є можливості отримати судове рішення безпосередньо в суді - але це не означає, що суд звільняється від обов’язку направити судове рішення відповідним учасникам справи. Хоча практика у питанні своєчасного ознайомлення з рішеннями неоднозначна (в деяких ситуаціях ВС вважає обов’язком сторони “цікавитись своєю справою”) - це рішення буде цікавим з огляду на позицію ВС, що стала на захист самого скаржника, який не отримав рішення суду.

У справі за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України області (надалі - “ПФУ”), позивач прохав роз’яснити судове рішення - і його заява була задоволена. Водночас, ця ухвала суду першої інстанції не влаштувала відповідача (ПФУ), який подав апеляційну скаргу на неї.

У зв’язку із тим, що про ухвалу суду першої інстанції відповідач дізнався після завершення строку для апеляційного оскарження, апелянт - разом із поданням скарги - просив поновити строк для оскарження.

Апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ПФУ (бо не вважав причини пропуску поважними), та залишив скаргу без руху, зобов’язавши подати інші обґрунтування причин пропуску строку. Після виконання цієї вимоги апелянтом - апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження. Таке рішення прийняв виходячи із того, що доводи, вказані апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, є аналогічними тим, які були зазначені в первинному клопотанні, оцінка яким вже надавалась судом та які визнано неповажними. Апелянт подав касаційну скаргу. Читати повністю