1. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо:
1) позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі;
3) настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, яка не є суб’єктом владних повноважень, які звернулися із позовною заявою або до яких пред’явлено позовну заяву, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
4) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
2. Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви.
3. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
4. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
5. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
6. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Висновок медичного огляду на стан сп’яніння не може бути самостійним предметом судового розгляду за правилами будь-якого судочинства, та взагалі не може бути скасований судом (ВС/КАС у справі 120/4189/19-а від 11 серпня 2020 р.)
Позивач був притягнутий до адмінвідповідальності за ст. 130 КУпАП.
Плануючи уникнути відповідальності і вибити доказ позивач у цій справі звернувся до суду із окремим позовом про визнання недійсним та скасування висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідачем у справі є КП обласний наркологічний диспансер.
Суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, відмовив у відкритті провадження у адмінсправі на підставі пункту першого, частини першої ст. 170 КАС України.
Суди наголошують, що висновок медичного огляду був складений лікарем, його метою є лише встановлення певних фактів, а не прийняття рішення, при цьому ні обласний наркологічний диспансер, ні сам лікар не є суб’єктами владних повноважень.
Ймовірно порушення законодавства, зокрема Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння…, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/ були.
Проте логіка судів проста. Висновок медичного огляду не породжує прав та не створює обов’язків для водія. Тому не підлягає оскарженню. І не лише в адміністративному суді, а і в будь-якому іншому.
Начебто все логічно. Але як бути із ст. 124 Конституції України та ст. 55 Конституції України….