617
618
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
2. Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
3. Підстави для закриття кримінального провадження прийнято розподіляти на реабілітуючі та нереабілітуючі.
До реабілітуючих (тобто тих, які повністю знімають з особи підозру) підстав необхідно віднести ті, що вказані в п.п. 1-4 ч. 1 коментованої статті.
До нереабілітуючих (тобто тих, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності) підстав відносяться такі, які вказані в п.п. 5-7 ч. 1 коментованої статті.
4. Частина 2 коментованої статті передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у таких випадках: 1) при звільненні особи від кримінальної відповідальності; 2) якщо прокурор відмовився від підтримання обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК (див. ст. 340 КПК).
5. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймають постанову, яка складається згідно з ч. 5 ст. 110 КПК. Постанова про закриття кримінального провадження, прийнята слідчим, може бути оскаржена заявником, потерпілим, його представником чи законним представником. Ця постанова, прийнята прокурором, може бути оскаржена заявником, потерпілим,
619
його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.
6. Якщо в конкретному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, то слідчий складає постанову про закриття такого провадження з підстав, лише передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 284 КПК.
7. Прокурором складається постанова про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного за будь-яким із пунктів (1-7), передбачених ч. 1 цієї статті.
8. Частина 4 коментованої статті передбачає, що рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.
9. У кожному випадку закриття кримінального провадження слідчий зобов'язаний надіслати копію постанови заявнику, потерпілому, прокурору.
10. Протягом двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови прокурор має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Крім того, прокурор може скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана ним протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
11. Копію постанови про закриття кримінального провадження прокурор надсилає заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.
13. Суд зобов'язаний ухвалити виправдовувальний вирок, якщо обставини, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК, виявляються під час судового розгляду.
14. Судом виноситься ухвала про закриття кримінального провадження, якщо обставини, передбачені п.п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 284 КПК, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК.
15. Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття кримінального провадження або ухвалення вироку на підставі його звільнення від кримінальної відповідальності, то в цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК.
16. Про закриття кримінального провадження ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: ВС скасував ухвалу про закриття кримінального провадження по строкам, бо до кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до 01 січня 2024 року вже застосовуються нові правила обчислення строків. (ВС ККС №405/8493/21 від 16.04.2025 р.)
В ході з'ясування перебігу строку досудового розслідування суди попередніх інстанцій встановили, що у цьому провадженні строк досудового розслідування мав закінчитися 09 червня 2020 року. Вказану дату закінчення строку досудового розслідування ухвалами слідчого судді від 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року двічі було продовжено на 12 місяців. При цьому обидві ухвали розглядалися судами попередній інстанцій як незаконні (бо по-перше, суд мав право продовжити на 6 місяців а продовжив на 12, а по-друге, клопотання подавала не уповноважений на це прокурор). Тому - на думку судів попередніх інстанцій повідомлення про підозру від 22 жовтня 2021 року, вручення та направлення обвинувального акту, затвердженого 30 листопада 2021 року, тощо, здійснені поза межами строку досудового розслідування та не мають правових наслідків. Читати повністюЗа клопотання захисника кримінальне провадження було закрите на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК. Ухвалу постановлено 07 червня 2024 року? Апеляційний суд залишив без змін ухвалу районного суду.
Аналізуйте судовий акт: Досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення першому фігуранту про підозру у вчиненні злочину, навіть якщо іншим підозрюваним про таку повідомлено пізніше. (ВС ККС у справі №363/4797/19 від 05.08.2025 р.)
Проте сторона обвинувачення подала касаційну скаргу, вважаючи що строки досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні пропущені не були. На думку прокурору - суди попередніх інстанцій неправильно застосували п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки підстави для закриття кримінального провадження мають перевірятися щодо кожного із обвинувачених, з урахуванням повідомлення кожній особі про підозру, і лише після підтвердження закінчення строку досудового розслідування щодо кожного обвинуваченого після повідомлення їм про підозру суд закриває провадження щодо особи на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Як встановили суди попередніх інстанцій 10 липня 2019 року у первинному кримінальному провадженні першому фігуранту злочину було повідомлено про підозру. 10 вересня 2019 року постановою керівника Київської місцевої прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, а саме до 10 жовтня 2019 року. Вже 27 та 28 вересня було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення іншим підозрюваним - відповідно. Читати повністюКримінальне провадження щодо трьох обвинувачених було закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК. Ухвалою апеляційного суду вищевказану ухвалу суду залишено без змін.
Аналізуйте судовий акт: Якщо потерпілий вказує на конкретну особу, орган досудового розслідування має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення та про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи. (ВС ККС №552/6926/23 від 05.06.2025 р.)
Проте потерпіла, яка втратила свою новонароджену дитину, через дії - як вона стверджувала - конкретної лікарки, не погодилась із закриттям провадження, і доводила:Ухвалою районного суду кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК), було закрито у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Апеляційною інстанцією цю ухвалу залишено без змін.
-
що суд першої інстанції у своєму рішенні не навів вагомих аргументів щодо обґрунтованості клопотання прокурора про закриття кримінального провадження.
-
що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги її доводи про відсутність у матеріалах справи підтвердження здійснення слідчих дій, які були би спрямовані на розкриття кримінального правопорушення, та її заперечення щодо висновку про не встановлення винуватої особи.
-
що у матеріалах досудового розслідування, а саме в заяві про злочин, у відібраних поясненнях та показаннях, відображених у протоколі її допиту, вона повідомила як потрапила до пологового будинку, вона вказала на особу, яка оглядала її при зверненні - лікаря, вказала свідків неналежного виконання медичними працівниками своїх обов`язків.
-
проте - суд першої інстанції безпідставно не зважив на те, що зазначених нею осіб не було допитано в межах кримінального провадження, не було ініційовано проведення судово-медичної експертизи, не витребувано документації для її проведення, не перевірено обставини, вказані у протоколі допиту потерпілої, не перевірено висновків службової перевірки.
І ВС ККС підтримав доводи потерпілої і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. ВС зазначив:-
щодо неналежного повідомлення потерпілої.
Згідно зі ст. 325 КПК, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених гл. 12 цього Кодексу. Читати повністюАналізуйте судовий акт: Суд не бере до уваги повідомлення журналістів та пресслужби міліції щодо ДТП бо вказані особи не були очевидцями події, не приймали участі у розслідуванні злочину та не допитувались судом в якості свідків під час розгляду справи. (ВС ККС №537/1473/20 від 25.02.2025 р.)
Засуджений, подав касаційну скаргу, де просив скасувати оскаржені рішення та закрити кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК. Окрім інших його доводів - які теж не були прийняті судом касаційної інстанції, він стверджував, що:висновки районного суду суперечать реальним обставинам ДТП і судом першої інстанції не взято до уваги відомості із засобів масової інформації щодо ДТП. Отже у цій справі: Читати повністюЧоловіка було засуджено за частиною 3 статті 286 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 6 років 9 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за те що, внаслідок зіткнення його авто з напівпричепом автомобіля, який рухався попереду в попутному напрямку, його розвернуло та відкинуло на ліву смугу у попутному напрямку, де відбулося зіткнення його автомобіля з автомобілем «Rang Rover Vogue». Внаслідок зіткнення загинули пасажири його автомобіля. Апеляційний суд залишив вирок без змін.
Аналізуйте судовий акт: Провадження, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення, не можна закривати до проведення повного дослідження ознак такого правопорушення в діянні конкретної особи (ВС ККС №687/1066/22 від 15.02.2024 р.)
І ВС ККС, погодився із тим, що закриття кримінального провадження у випадку, у випадку коли потерпілий чітко вказав на винних осіб без повного дослідження в їх діях складу злочину - істотне порушення КПК, і повернув справу на розгляд до суду першої інстанції. Свої мотиви ВС ККС пояснив наступним: Відповідно до положень ст. 12 КК, шахрайство (ч.1 ст.190 КК) є кримінальним проступком. Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КПК встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, зокрема і кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.190 КК, і до дня набрання вироком законної сили минуло 2 роки. Місцевий суд виходив із того, що за наслідками досудового розслідування - не було встановлено особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення закінчився, з огляду на що дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК. Читати повністюТак потерпілий у цій справі оскаржував ухвалу суду про закриття кримінального провадження через закінчення строків і не встановлення особи правопорушника. Справа в тім, що до того він подав заяву про вчинення шахрайства за змовою конкретних осіб - головою сільської ради і спадкоємцем за заповітом, а саме ними було сфальсифіковано заповіт і набуто право власності на домоволодіння батьків потерпілого - як він сам вказує. Потерпілий пояснював, що крім допиту сестри, ніяких інших слідчих розшукових дій органи досудового розслідування не вчиняли, його прохання/клопотання ігнорували.
Аналізуйте судовий акт: Слідчий суддя не має повноважень зобов'язати прокурора закрити кримінальне провадження. Така ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку. (ВС ККС, справа № 405/680/22 від 14.02.2023 р.)
Прокурор подав касаційну скаргу, яка була задоволена ВС ККС. Суд зазначив: Право на апеляційне оскарження рішень слідчого судді визначається положеннями ст. 309 КПК. Однак, відповідно до усталеної судової практики, якщо слідчий суддя прийняв рішення, яке виходить за межі його повноважень, сторона не може бути обмежена в праві на апелляцію проти такого рішення. Так, 12 жовтня 2017 року Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України прийняла рішення у справі, в якій слідчий суддя ухвалою зобов`язав прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження, де зазначила: «У разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК» (постанова від 12 жовтня 2017 року, № 757/49263/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/70326277) Читати повністюЗа скаргою сторони захисту, слідчий суддя своєю ухвалою зобов`язав прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК (закінчення строків). Апеляційний суд закрив апеляційне провадження за скаргою прокурора, вирішивши, що це рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Аналізуйте судовий акт: ВС нагадав: провадження у вчиненні кримінального проступку, пов'язаного із домашнім насильством - не може було закрите у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, якщо обвинувачений мав можливість захищатися від обвинувачення (ВС ККС № 738/543/21 від 22.12.2021 р.)
Однак, апеляційний суд - скасував вирок районного суду та закрив кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК Україниу зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Водночас, прокурор звернувся із касаційною скаргою, де вказуючи на істотне порушення вимог КП закону, вважав необґрунтованим висновок про можливість закриття кримінального провадження щодо засудженого на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. Прокурор наголошує на тому, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством та він мав можливість захищатися від такого обвинувачення. ВС ККС, погоджуючись із доводами касаційної скарги прокурора, нагадав про наступне: Читати повністюЧоловіка було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження), та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин. Так, він, перебуваючи у приміщенні житлового будинку, на ґрунті особистих неприязних відносин із колишньою співмешканкою (потерпілою), умисно завдав останній одного удару кулаком в ділянку нижньої щелепи, чотирьох ударів кулаком в ділянку лівого плечового суглоба, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Аналізуйте судовий акт: Направлення обвинувального акту в суд поза межами строку досудового розслідування є підставою для закриття кримінального провадження (ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВС/ККС у справі № 711/3111/19 від 15.09.2021).
Одним з таких питань є визначення моменту закінчення досудового розслідування і всі витікаючі з нього питання. Наразі, я в якості захисника, веду кримінальну справу в якій досудове розслідування було завершене, а обвинувальний акт не вручений. Лише після ознайомлення із матеріалами справи (в статусі підозрюваного), особи, щодо яких велось досудове розслідування отримали обвинувальний акт. Ще через тиждень, він був скерований в суд. Мною було подано заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Суд першої інстанції заяву задовольнив, наразі питання розглядається в суді апеляційної інстанції, однак я маю надію, що воно і надалі залишить без змін. Адже практика ВС з цього питання поповнюється рішеннями на користь сторони захисту. Читати повністюНа практиці, захист і обвинувачення часто стикаються «лобами» через те, що по-різному трактують ті чи інші норми права.
Аналізуйте судовий акт: Направлення обвинувального акту до суду поза межами строків досудового розслідування тягне за собою закриття кримінального провадження (ВС/ККС у справі № 752/3218/20 від 01.07.2021)
Водночас ст. 219 КПК України визначено строки здійснення досудового розслідування, які законодавцем диференційовано у залежності від тяжкості кримінального правопорушення, вчинення якого розслідується. У 2017 році законодавцем як одну з підстав закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи визначено сплив строків, визначених ст. 219 КПК України після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування. У постанові, що пропонується до уваги читача Касаційний кримінальний суд висловив свої висновки про момент спливу строків досудового розслідування, зокрема, вирішив питання про те – чи входить стадія направлення обвинувального акту до суду до строків досудового розслідування. Читати повністюПоложеннями Кримінального процесуального кодексу України визначено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Аналізуйте судовий акт: Висновки касаційних судів НЕ можуть зберігати обов`язковий характер після внесення змін та/чи доповнень до відповідної норми права, які істотно змінюють її зміст, або після її скасування (ВС/ККС у справі № 233/8772/19 від 20.01.2021)
За загальним правилом висновки судів касаційної інстанції щодо застосування відповідних норм права, викладені в їх постановах мають враховуватись судами при постановленні рішень.
Однак, у нашій країні законодавство є надто «живим організмом», який змінюється без перестанку.
Отже виникає закономірне питання – а що ж робити з висновками касаційних судів? Чи потрібно їх застосовувати?
У даній справі особу було засуджено за ухилення від відбування громадських робіт (ч. 2 ст. 389 КК України) та крадіжку (ч. 2 ст. 185 КК України).
Апеляційний суд вирок міськрайонного суду змінив та провадження в частині засудження за ч. 2 ст. 389 КК України закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку із змінами, внесеними до вказаної норми кримінального закону.
Прокурором на вказане рішення було подано касаційну скаргу та клопотання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв’язку із неоднаковим застосуванням закону .
Касаційний цивільний суд у задоволенні як касаційної скарги так і вказаного клопотання відмовив.
Своє рішення Касаційний кримінальний суд вмотивував наступним.
У 2016 році до диспозиції ст. 389 КК України було внесено певні зміни з метою поширити дію цієї норми як на осіб, яким відповідне покарання було призначено безпосередньо вироком суду, так і на осіб, яким таке покарання було призначено ухвалою суду в результаті заміни на відповідній правовій підставі раніше призначеного вироком суду покарання.
При цьому висновки Верховного Суду на які посилається прокурор у своїй скарзі та клопотанні стосувались застосуванню ст. 389 КК України у попередній редакції.
Разом із тим сам термін «висновок щодо застосування норми права» указує на те, що такий висновок має похідний характер від норми права і не може зберігати обов`язковий характер після внесення змін та/чи доповнень до відповідної норми права, які істотно змінюють її зміст, або після її скасування. Протилежний підхід по суті надавав би висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права більшої юридичної сили, ніж сама правова норма, якої він стосується, і означав би, що суди повинні ігнорувати внесені законодавцем зміни аж до моменту ухвалення Великою Палатою Верховного Суду нового рішення про відступ від попереднього висновку Верховного Суду України. Однак це очевидно суперечить здоровому глузду.
Необхідність звернення до Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, явно не стосуються випадків, коли такий висновок втрачає актуальність внаслідок внесення уповноваженим суб`єктом правотворення істотних змін до відповідної норми права, або її скасування.
Отже, беручи до уваги те, що ч. 2 ст. 389 КК України була викладена в новій редакції, яка істотно змінила зміст цієї норми в порівнянні з попередньою редакцією, про застосування якої робив висновок Верховний Суд України, колегія суддів не знайшла підстав для передачі цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду.