ВС скасував ухвалу про закриття кримінального провадження по строкам, бо до кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до 01 січня 2024 року вже застосовуються нові правила обчислення строків.  (ВС ККС №405/8493/21 від 16.04.2025 р.)

Фабула судового акту: За клопотання захисника кримінальне провадження було закрите на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК. Ухвалу постановлено 07 червня 2024 року? Апеляційний суд залишив без змін ухвалу районного суду.

В ході з'ясування перебігу строку досудового розслідування суди попередніх інстанцій встановили, що у цьому провадженні строк досудового розслідування мав закінчитися 09 червня 2020 року.

Вказану дату закінчення строку досудового розслідування ухвалами слідчого судді від 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року двічі було продовжено на 12 місяців. При цьому обидві ухвали розглядалися судами попередній інстанцій як незаконні (бо по-перше, суд мав право продовжити на 6 місяців а продовжив на 12, а по-друге, клопотання подавала не уповноважений на це прокурор).

Тому - на думку судів попередніх інстанцій повідомлення про підозру від 22 жовтня 2021 року, вручення та направлення обвинувального акту, затвердженого 30 листопада 2021 року, тощо, здійснені поза межами строку досудового розслідування та не мають правових наслідків.

Сторона обвинувачення, як і потерпілі - подали касаційні скарги де стверджували, що на час постановлення 07 червня 2024 року ухвали місцевого суду діяли положення ст. 219 КПК у редакції Закону “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури” (далі - № 3509-ІХ), згідно з якими строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особи про підозру. Так, за приписами цієї статті протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене. Вважали, що саме цією редакцією - чинною на час ухвалення рішень місцевим та апеляційним судами - повинні були керуватися суди.

У зв`язку з цим касатори зазначили, що у суду не було підстав для закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки 22 жовтня 2021 року було повідомлено про підозру та 02 грудня цього ж року обвинувальний акт щодо неї надійшов до суду, тобто в межах двомісячного строку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК.

Крім того, касатори вважали законними ухвали слідчих суддів від 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року, якими до повідомлення про підозру було продовжено строк досудового розслідування до 09 червня 2021 року та 09 червня 2022 року відповідно, а висновки районного та апеляційного судів про те, що вказані ухвали постановлені всупереч приписам КПК - неспроможними.

І ВС ККС підтримала доводи касаційної скарги. ВС пояснив наступним:

Дійсно у період, протягом якого здійснювався судовий розгляд кримінального провадження, до КПК були внесені зміни щодо підходів обчислення строку досудового розслідування та зокрема порядку його продовження.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Так, Законом № 3509-ІХ внесено зміни до КПК, зокрема зміст ч. 1 ст. 219 цього Кодексу викладено у новій редакції, відповідно до якої строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Також виключено ч. 9 ст. 284 КПК, якою було встановлено, що в разі закінчення строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру, встановлених ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, слідчий суддя може постановити ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

Крім того, виключено ч. 1 ст. 294 КПК, у якій передбачалося продовження слідчим суддею строку досудового розслідування злочинів до повідомлення особі про підозру.

Заразом виключено абз. 18 ч. 1 ст. 284 КПК і, як наслідок, за чинною редакцією п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу кримінальне провадження закривається лише в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.

А пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» викладено в такій редакції: «Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Вказані зміни набули чинності 01 січня 2024 року.

Отже, Законом № 3509-ІХ встановлені нові правила обчислення строків досудового розслідування, які застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до 01 січня 2024 року.

Отже у цій справі: Як установлено з матеріалів кримінального провадження 22 жовтня 2021 року було повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 140 КК.

Надалі 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні складено та затверджено обвинувальний акт, який 02 грудня 2021 року надійшов до суду першої інстанції, тобто в межах строку досудового розслідування, передбаченого приписами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК, на противагу висновкам судів попередніх інстанцій

Тому, за наведеної хронології подій, з урахуванням приписів ст. 5 та пункту 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК, ВС визнав неправильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність вказаної в оскаржених судових рішеннях підстави закриття кримінального провадження, а саме: закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 цього Кодексу, після повідомлення особі про підозру (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).

Окрема думка !

У справі була висловлена окрема думка, яка зводилась до того, ухвали слідчого судді, якими було продовжено строк закінчення досудового розслідування були дійсно постановлені в порушення КПК, і не повинні були братися до уваги. Як наслідок, обґрунтованим вважається висновок, що всі слідчі та процесуальні дії, серед яких повідомлення про підозру, вручення та направлення обвинувального акта - були здійснені за межами строку досудового розслідування та не мають правових наслідків.

Суддя також назвав висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 17 лютого 2025 року (справа № 283/1638/23, провадження № 51-6262кмо23), які підтверджували доводи, і судів попередніх інстанції, і його доводи.

У цих висновках ОП ВС ККС виходила із того, що направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Разом із тим, із набранням чинності приписи Закону № 3509-ІХ є нормами кримінального процесуального закону, а отже не можуть суперечити загальним засадам і положенням цього закону, з огляду на що застосовуються, якщо узгоджуються із ними.

На відміну від закону України про кримінальну відповідальність, новий кримінальний процесуальний закон ніколи не має зворотної дії, навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу, оцінка за новими правилами процесуальних дій та рішень - неможлива, що безпосередньо виходить зі змісту ст. 5 КПК - вказав суддя.

Отже, положення п. 20-8 розділу XI «Перехідні положення» Закону № 3509-ІХ у їх взаємозв'язку із приписами статей 5, 8, 9 КПК не містять підґрунтя до іншої кримінальної процесуальної оцінки вказаних вище процесуальних рішень і процесуальних дій.

Принцип правової визначеності - нагадав суддя в окремій думці - є однією із основоположних засад права і передбачає, зокрема, чіткість та зрозумілість кримінального процесуального законодавства у відповідній сфері регулювання суспільних відносин. Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абз. 5 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).

Аналізуйте судовий акт: Право обрати ту чи іншу форму закінчення досудового розслідування належить до виключних повноважень прокурора в кримінальному провадженні (ВС ККС № 757/17760/22-К від 18.07.2023 р.);

Якщо доступ до матеріалів стороною обвинувачення надано в останній день строку досудового розслідування, то звернутися з обвинувальним актом, вони мають в той же день, коли відбулося ознайомлення з матеріалами справи стороною захисту. (ВС КЦС, справа №755/1549/22 від 15.02.2023 р.);

У разі закриття кримінального провадження (навіть з нереабілітуючих підстав) витрати на проведення експертизи ініційованої органом досудового розслідування - покладаються на рахунок держави. (ВС ККС №712/1678/18 від 16.07.2025 р.);

Досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення першому фігуранту про підозру у вчиненні злочину, навіть якщо іншим підозрюваним про таку повідомлено пізніше. (ВС ККС у справі №363/4797/19 від 05.08.2025 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 405/8493/21

провадження № 51-353км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_9 ,

особи, провадження щодо якої закрито ОСОБА_10 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 ,

та прокурора на ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2024 року та Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018120020008636, за обвинуваченням

ОСОБА_10 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки

м. Донецька, жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2024 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 та закрито кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_7 до КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради».

Вирішено питання щодо речових доказів.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 06 листопада 2024 року залишив без змін ухвалу районного суду.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, і заперечення інших учасників провадження

У касаційних скаргах представник потерпілих, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а прокурор - на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд в місцевому суді.

Свої доводи обґрунтовують тим, що районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_10

на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, не врахував дії кримінального процесуального закону в часі та проігнорував зміни до КПК, внесені Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» від 08 грудня 2023 року № 3509-ІХ (далі - Закон № 3509-ІХ), які набрали чинності 01 січня

2024 року.

Касатори стверджують, що на час постановлення 07 червня 2024 року ухвали місцевого суду діяли положення ст. 219 КПК у редакції Закону № 3509-ІХ, згідно з якими строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особи про підозру. Вказують, що за приписами цієї статті протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене.

Вважають, що саме цією редакцією (чинною на час ухвалення рішень місцевим та апеляційним судами) статей 219 та 284 ч. 1 п. 10 КПК повинні були керуватися суди.

У зв`язку з цим зазначають, що у суду не було підстав для закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки 22 жовтня

2021 року ОСОБА_10 було повідомлено про підозру та 02 грудня цього ж року обвинувальний акт щодо неї надійшов до суду, тобто в межах двомісячного строку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК.

Крім того, вважають законними ухвали слідчих суддів від 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року, якими до повідомлення про підозру було продовжено строк досудового розслідування до 09 червня 2021 року та 09 червня 2022 року відповідно,

а висновки районного та апеляційного судів про те, що вказані ухвали постановлені всупереч приписам КПК - неспроможними.

Стверджують, що сторона захисту не оскаржувала ці ухвали в підготовчому судовому засіданні, а тому, керуючись принципом правової визначеності, необхідно вважати, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено до 09 червня 2022 року.

Також, посилаючись на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2023 року

у справі № 932/8842/20, зазначають, що судами попередніх інстанцій проігноровано обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість та непоправні наслідки у вигляді смерті малолітньої особи. Зокрема, вказують, що ОСОБА_10 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 140 КК, об`єктом якого є суспільні відносини у сфері охорони життя та здоров`я людини.

У письмових запереченнях на касаційні скарги представника потерпілих та прокурора захисник, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить скарги залишити без задоволення, а ухвалені щодо ОСОБА_10 рішення судів першої

та апеляційної інстанцій - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, потерпілі та представник потерпілих, надавши відповідні пояснення, просили задовольнити касаційні скарги.

Захисник, особа, провадження щодо якої закрито, а також представники цивільного відповідача, заперечили щодо задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах,

суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково.

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз`яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а в разі залишення апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону суди не дотрималися.

Так, у цьому кримінальному провадженні ухвалою Ленінського районного суду

м. Кіровограда від 07 червня 2024 року, залишеною без змін апеляційним судом, задоволено клопотання захисника та закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчилися строки досудового розслідування, визначені ст. 219 КПК.

В ході з`ясування перебігу строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018120020008636 суди попередніх інстанцій встановили, що:

11 жовтня 2018 року внесено відомості до ЄРДР (т. 1, а. с. 210);

20 вересня 2019 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження (т. 3, а. с. 137), яку 26 грудня 2019 року скасовано прокурором (т. 3,

а. с. 138), тобто через 97 днів після її винесення.

Надалі 02 січня 2020 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження (т. 3, а. с. 139), яку 26 травня 2020 року скасовано прокурором (т. 3,

а. с. 140), тобто через 145 днів після її винесення.

У зв`язку з вказаним вище, суди дійшли висновку, що у цьому провадженні строк досудового розслідування вважається продовженим на 242 дні (97 днів + 145 днів), який закінчився 09 червня 2020 року.

Вказану дату закінчення строку досудового розслідування суди обґрунтували тим, що у цьому кримінальному провадженні до повідомлення особі про підозру ухвалами слідчого судді від 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року двічі було незаконно продовжено строки досудового розслідування з огляду на те, що слідчий суддя всупереч положенням КПК кожного разу продовжував строк не на 6, а на 12 місяців. Окрім того, суди зазначили, що клопотання про продовження строку досудового розслідування, всупереч приписам ч. 3 ст. 294 КПК, погоджені процесуальними прокурорами, які згідно з приписами цього Кодексу не мали на це повноважень, а тому такі клопотання задоволенню не підлягали (т. 3, а. с. 143, 144, 155).

Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що всі слідчі та процесуальні дії (зокрема повідомлення про підозру від 22 жовтня 2021 року, вручення та направлення обвинувального акту, затвердженого 30 листопада 2021 року, тощо), здійснені поза межами строку досудового розслідування та не мають правових наслідків, оскільки строк досудового розслідування належним чином жодного разу

у передбачений законом спосіб не був продовжений, а здобуті в цей період часу докази є недопустимими.

А тому, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_10 не набула статусу підозрюваної та відповідно обвинуваченої, що унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та спричиняє його закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

У цьому аспекті прокурор та представник потерпілих акцентували на тому,

що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував дії кримінального процесуального закону в часі та проігнорував зміни до КПК, внесені Законом № 3509-IX, які набрали чинності 01 січня 2024 року.

Верховний Суд звертає увагу, що дійсно у період, протягом якого здійснювався судовий розгляд кримінального провадження, до КПК були внесені зміни щодо підходів обчислення строку досудового розслідування та зокрема порядку його продовження.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Так, Законом № 3509-ІХ внесено зміни до КПК, зокрема зміст ч. 1 ст. 219 цього Кодексу викладено у новій редакції, відповідно до якої строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду

з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Також виключено ч. 9 ст. 284 КПК, якою було встановлено, що в разі закінчення строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру, встановлених ч. 1

ст. 219 цього Кодексу, слідчий суддя може постановити ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

Крім того, виключено ч. 1 ст. 294 КПК, у якій передбачалося продовження слідчим суддею строку досудового розслідування злочинів до повідомлення особі про підозру.

Заразом виключено абз. 18 ч. 1 ст. 284 КПК і, як наслідок, за чинною редакцією п. 10

ч. 1 ст. 284 цього Кодексу кримінальне провадження закривається лише в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

А пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» викладено в такій редакції: «Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Вказані зміни набули чинності 01 січня 2024 року.

Отже, Законом № 3509?ІХ встановлені нові правила обчислення строків досудового розслідування, які застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до 01 січня 2024 року.

Як установлено з матеріалів кримінального провадження 22 жовтня 2021 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 140 КК (т. 3, а. с. 183-189).

Надалі 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні складено та затверджено обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 , який 02 грудня 2021 року надійшов до суду першої інстанції, тобто в межах строку досудового розслідування, передбаченого приписами п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК, на противагу висновкам судів попередніх інстанцій

(т. 1, а. с. 1-10).

Тому, за наведеної хронології подій, з урахуванням приписів ст. 5 та пункту 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК, Суд вважає неправильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність указаної в оскаржених судових рішеннях підстави закриття кримінального провадження, а саме: закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 цього Кодексу, після повідомлення особі про підозру (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).

Ба більше, як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій допустили істотні суперечності між мотивами ухвалених ними судових рішень і висновками, викладеними в них.

Стосовно зазначеного Верховний Суд звертає увагу, що під час розгляду клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1

ст. 284 КПК, суди попередніх інстанцій визначили однією із ключових обставин питання щодо дотримання строків досудового розслідування до повідомлення ОСОБА_10 про підозру, зокрема, наявності у прокурорів (процесуальних керівників у кримінальному провадженні) повноважень на погодження клопотань про продовження строків досудового розслідування, законності продовження цих строків ухвалами слідчих суддів від 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року (кожного разу на 12 місяців), а також вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру в межах цих строків.

Так, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, навів докладні мотиви щодо закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 у зв`язку із тим, що строк досудового розслідування закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Водночас дійшов суперечливого висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, хоча, як було встановлено вище у цій постанові, такі висновки судів попередніх інстанцій є безпідставними, оскільки обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 було подано в межах строку, передбаченого п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК.

Крім того, ухвалюючи рішення про закриття кримінального провадження на підставі

п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд першої інстанції послався на те, що строки досудового розслідування належним чином жодного разу не продовжувалися, зокрема, через те, що клопотання слідчого про їх продовження від 26 травня 2020 року та 01 червня

2021 року (т. 3, с. 141, 142, 153, 154), всупереч приписам ч. 3 ст. 294 КПК, погоджено процесуальними прокурорами місцевої прокуратури, а не відповідним керівником органу прокуратури. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що вказані клопотання не могли бути задоволені, з чим погодився й апеляційний суд. А тому ухвали слідчих суддів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 від 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року, на переконання судів обох інстанцій, не призвели до продовження строків досудового розслідування.

Колегія суддів вважає неспроможними такі висновки судів попередніх інстанцій

з огляду на те, що саме приписами ч. 1 ст. 294 КПК (у відповідних редакціях станом на час постановлення ухвал слідчих суддів від 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року) передбачено можливість неодноразового продовження строку досудового розслідування до моменту повідомлення особі про підозру, зокрема за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Однак суди, помилково пославшись на положення ч. 3 ст. 294 КПК (у редакціях станом на 03 червня 2020 року та 09 червня 2021 року), якими унормовано питання продовження строків досудового розслідування з дня повідомлення особі про підозру, необґрунтовано дійшли висновку про необхідність погодження указаних клопотань слідчого відповідним керівником органу прокуратури, а не прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Таким чином, за результатами касаційного розгляду встановлено допущення судами попередніх інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що призвели до необґрунтованого закриття кримінального провадження, могли вплинути на правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим оскаржувані ухвали місцевого та апеляційного судів потрібно скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого необхідно усунути вказані порушення та, дотримуючись приписів кримінального й кримінального процесуального законів, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Отже, під час нового судового розгляду суду необхідно вжити заходів, передбачених кримінальним процесуальним законом для своєчасного розгляду цього кримінального провадження, що було розпочато у 2018 році.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_8 та прокурора задовольнити частково.

Ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 червня 2024 року

та Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року щодо

ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

ОКРЕМА ДУМКА

судді ОСОБА_1

справа № 405/8493/21

провадження № 51-353км25

Не погоджуюсь із мотивами, які стали підґрунтям до ухвалення Верховним Судом рішення від 16 квітня 2025 року про скасування оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Вважаю, що висновки Суду не враховують, що в цьому провадженні не дотримано вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не враховано принципу правової визначеності як складової верховенства права, за яким йдеться про передбачуваність особою ситуацій та інших юридичних наслідків застосування норм права та якості нового закону, який Суд в цьому провадженні розтлумачив в найменш сприятливий для особи спосіб.

1. За приписами ст. 5 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Допустимість доказів визначається положеннями цього Кодексу, які були чинними на момент їх отримання.

Отже, всі посилання на норми процесуального закону в окремій думці і відповідні оцінки стосовно їх дотримання стороною обвинувачення і судом враховують вимоги ст. 5 КПК.

Обґрунтованими і переконливими, на моє переконання, є висновки судів попередніх інстанцій про те, що в цьому провадженні особу повідомлено про підозру після закінчення строку досудового розслідування і, відповідно, обвинувальний акт направлено до суду поза межами такого строку.

Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК), внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 11 жовтня 2018 року.

За ч. 2 ст. 140 ККпередбачено відповідальність за кримінальне правопорушення, яке відповідно до ч. 3 ст. 12 КК є нетяжким злочином.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становив 12 місяців.

Отже, строк досудового розслідування мав закінчитись в жовтні 2019 року. Разом із тим, 20 вересня 2019 року постановою слідчого кримінальне провадження було закрито, проте 26 грудня 2019 року вказана постанова слідчого скасована прокурором, тобто через 97 днів після її винесення.

02 січня 2020 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження, яка 26 травня 2020 року скасована прокурором, тобто через 145 днів після її винесення.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 6 ст. 284та ч. 6 ст. 36 КПК останнім днем строку досудового розслідування (97 днів + 145 днів) є 09 червня 2020 року.

Ухвалами слідчого судді від 03 червня 2020 року та від 09 червня 2021 року строк досудового розслідування двічі продовжувався на 12 місяців кожного разу.

Водночас, загальними положеннями ч. 1 ст. 294 КПК(в редакції на 03.06.2020) було визначено, що у разі, коли якщо досудове розслідування кримінального правопорушення до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений в абз. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений пунктами 1-3 ч. 2 ст. 219 КПК.

При цьому в ч. 3 ст. 294 КПК визначено тривалість строків продовження досудового розслідування, осіб, уповноважених на прийняття рішення про їх продовження, суб`єктів звернення з відповідним клопотанням та прокурорів, уповноважених його погодити.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, клопотання про продовження строку досудового розслідування на 12 місяців від 26 травня 2020 року було погоджено прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури, клопотання про продовження строку досудового розслідування на 12 місяців від 01 червня 2021 року було погоджено прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури, що вказує на те, що всупереч приписів ч. 3 ст. 294 КПКці клопотання погодженіпроцесуальними прокурорами, а не керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора, як того вимагає Закон, отже у слідчих суддів відсутні були належні підстави до їх задоволення, отже, їх рішення не мають належних юридичних наслідків, що не залишилось поза належною увагою судів попередніх інстанцій.

Обґрунтованими вважаю висновки судів про те, що зазначення в ч. 2 ст. 219 КПК(в подальшому ч. 4 ст. 219 КПК) формулювання «із дня повідомлення особі про підозру» не може братися до уваги, оскільки законодавець чітко відсилає до вказаної норми без умови наявності здійсненого особі повідомлення про підозру.

Як наслідок, обґрунтованим є висновок, що всі слідчі та процесуальні дії, серед яких повідомлення про підозру 22 жовтня 2021 року, вручення та направлення обвинувального акта, затвердженого 30 листопада 2021 року, здійснені за межами строку досудового розслідування та не мають правових наслідків.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 17 лютого 2025 року (справа № 283/1638/23, провадження № 51-6262кмо23) виходила із того, що направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК (такий висновок щодо застосування норми права визначений у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі № 711/3111/19, провадження № 51-2890км19).

Саме такими правозастосовними позиціями небезпідставно керувалися суди попередніх інстанцій.

2. 01 січня 2024 року набрав чинності п. 20-8 розділу XI «Перехідні положення» в ред. Закону України від 08 грудня 2023 року № 3509-ІХ «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури»(далі - Закон № 3509-ІХ) встановлює, що положення ч. 1 ст. 219 КПК застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до набрання чинності вказаним Законом.

Разом із тим, із набранням чинності приписи Закону № 3509-ІХ є нормами кримінального процесуального закону, а отже не можуть суперечити загальним засадам і положенням цього закону, з огляду на що застосовуються, якщо узгоджуються із ними.

На відміну від закону України про кримінальну відповідальність, новий кримінальний процесуальний закон ніколи не має зворотної дії, навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу, оцінка за новими правилами процесуальних дій та рішень - неможлива, що безпосередньо виходить зі змісту ст. 5 КПК.

Отже, положення п. 20-8 розділу XI «Перехідні положення» Закону № 3509-ІХ у їх взаємозв`язку із приписами статей 5 8 9 КПК не містять підґрунтя до іншої кримінальної процесуальної оцінки вказаних вище процесуальних рішень і процесуальних дій.

За приписами ч. 3 ст. 9 КПК закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

3. Законом № 3509-ІХ внесено також зміни до статей 219 294 КПК за якими строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру.

Разом із тим, приписи ч. 5 ст. 294 КПК про те, що строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає, Законом № 3509-ІХ не змінювались, як не змінені і правила, встановлені в ст. 5 КПК.

Якою б не була правова система, якими б чіткими не були формулювання законодавчих положень, включно з положеннями кримінального права, судове тлумачення завжди буде необхідним, оскільки послуговує саме тому, аби розвіювати сумніви, які можуть виникати щодо тлумачення норм права (Kafkaris проти Кіпру [ВП], § 141).

Проте таке тлумачення не може бути виключно буквальним, як в цьому провадженні, і не враховувати взаємозв`язків процесуальних норм між собою чи ігнорувати загальні принципи кримінального процесуального закону.

4. Окремо хочу звернути увагу на те, що в постанові від 09 вересня 2024 року (справа № 759/7254/22, провадження № 51-532кмо24) об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду визначила, що Суд вирішує винесені на його розгляд питання з урахуванням положень ст. 5 КПК та ст. 219 КПК, які діяли до набрання законної сили приписів Закону № 3509-IX, тобто до 01 січня 2024 року.

Вважаю хибним висновок про те, що застосуванню у цьому провадженні підлягають приписи ч. 1 ст. 219 КПК в редакції Закону № 3509-IX, що унеможливлюють закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

5. Як вже зазначалося вище, якщо досудове розслідування до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, він міг бути неодноразово продовжений на строк, встановлений пунктами 1-3 ч. 2 ст. 219 КПК (в подальшому пунктами 1-3 ч. 4 цієї статті).

Отже, на моє переконання, ухвали слідчого судді від 03 червня 2020 року та від 09 червня 2021 року про продовження строку досудового розслідування на 12 місяців за кожною із них, постановлені всупереч приписів КПК(на час розгляду клопотання), оскільки слідчі судді діяли за межами наданих Законом повноважень щодо строку продовження досудового розслідування не більше ніж на 6 місяців кожного разу. Вказане не узгоджується також із приписами ст. 19 Конституції України і не додає аргументів на користь рішення про скасування оскаржених ухвал судів попередніх інстанцій.

Суди обґрунтовано взяли до уваги і надали належну оцінку тим обставинам, що за ухвалою слідчого судді від 03 червня 2020 року строк досудового розслідування було продовжено на 12 місяців, тобто до 09 червня 2021 року. Водночас, у відповідності до приписів кримінального процесуального законуслідчий суддя в межах своїх повноважень міг продовжити строк досудового розслідування виключно до 6 місяців, тобто до 09 грудня 2020 року.

6. Відповідно до ч. 5 ст. 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає. Його закінчення є юридичним фактом.

Ураховуючи приписи Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України, Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, вважаю, що норми-принципи, сформульовані в КПК, зобов`язують державу гарантувати і забезпечити права і свободи людини у спосіб та в межах, визначених Конституцією та законами України, а також утриматись від притягнення особи до юридичної відповідальності у разі помилкових або незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та інших органів або осіб, які виконують функції держави.

Очевидним є те, що під час досудового розслідування слідчий суддя, прокурор, слідчий, які зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України КПК та інших актів законодавства, діяли із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону щодо строків досудового розслідування, що суперечить засаді законності, визначеній в ст. 9 КПК.

За такі порушення Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII(далі - Закон № 2147-VIII) встановлено відповідну санкцію - ч. 1 ст. 284 КПК доповнено п. 10, за яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Звертає на себе увагу те, що в цьому провадженні ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 травня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК за тих самих обставин, про які йшлося вище.

Така ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає, проте може бути предметом оцінки під час апеляційного перегляду.

В подальшому, місцевий суд ухвалою від 07 червня 2024 року задовольнив аналогічне клопотання захисника, оскільки спирався на правильну оцінку вагомих для цього обставин.

Вважаю, що судовий розгляд не був завершений 03 травня 2023 року через помилкові висновки місцевого суду в ухвалі від 03 травня 2023 року, які за критеріями ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Ухвала не відповідає вимогам ст. 370 КПК, суд вчасно не виконав покладений на нього обов`язок щодо закриття кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

7. Касаційний суд мав врахувати те, що належна оцінка апеляційним судом безпідставної відмови в застосуванні п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК за ухвалою місцевого суду від 03 травня 2023 року через призму вказаного вище, дає підґрунтя до закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

В контексті приписів ст. 6 Конвенції суд має утриматись від притягнення особи до юридичної відповідальності внаслідок незаконних рішень та дій під час досудового розслідування та судового розгляду.

За приписами п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами. Правила судового розгляду визначені в главі 28 КПК.

Судове провадження з перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку не є судовим розглядом і саме із такого виходила об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2024 року (справа № 178/50/20, провадження № 51-2713кмо23) щодо застосування Закону № 3509-ІХ.

Отже, питання про застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, має бути вирішено в цьому провадженні з урахуванням вказаних вище обставин.

8. Принцип правової визначеності є однією із основоположних засад права і передбачає, зокрема, чіткість та зрозумілість кримінального процесуального законодавства у відповідній сфері регулювання суспільних відносин. Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування)(абз. 5 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).

Юридична визначеність передбачає, серед іншого, що кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

Застосоване в цьому провадженні тлумачення п. 20-8 в редакції Закону № 3509-IX, вважаю, не відповідає принципам верховенства права, законності, юридичної визначеності та не враховує вимоги ст. 5 КПК.

Суддя

ОСОБА_1.