Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

Аналізуйте судовий акт: КПК не забороняє залучення особи в якості понятого у декількох слідчих діях (ВС ККС, справа № 712/12004/21 від 23.05.2023 р.)
 Вироком районного суду особу було засуджено за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Чоловік був винен у ДТП що потягнуло смерть потерпілого.

Захисник подав касаційну скаргу, яку обґрунтував, тим що винуватість засудженого обґрунтовується неналежними та недопустимим доказами. Зокрема, він зазначив, що протоколом слідчого експерименту виявилось, що при його проведенні були залучені поняті які вже залучались як поняті до проведення слідчого експерименту раніше і сторону захисту не було залучено до участі у цій слідчій дії.

ВС ККС не прийняв доводи касаційної скарги захисника, пояснивши наступним:

Суд зазначає, що КПК не забороняє залучення особи в якості понятого у кількох слідчих діях під час кримінального провадження. Сам по собі факт участі того ж понятого у проведенні різних слідчих дій не може свідчити про його зацікавленість, а стороною захисту не наведено будь-яких інших обставин, які могли викликати сумнів у неупередженості вказаних понятих. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Огляд, який проводиться не в жилому приміщенні, обов’язкової участі понятих не потребує (ВС/ККС у справі № 473/2485/17 від 10.12.2020)

 Метою участі понятих у проведенні слідчих дій є посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів. Нормами ст. 223 КПК України визначено випадки коли участь понятих є обов’язковою. Такими випадками є пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи.

Отже зазначена норма містить виключний перелік слідчих дій при проведенні яких участь понятих є обов’язковою.

У даній справі місцевим судом особу було виправдано за ч. 2 ст. 307 КК України. Приймаючи таке рішення районний суд послався на те, що основний доказ на якому фактично ґрунтувалось обвинувачення (протокол огляду місця події) є недопустимим, оскільки при проведення такого огляду під час проведення даної слідчої дії було запрошено понятих котрі є працівниками установи на території якої було проведено вказаний огляд.

У зв’язку із цим і ніші похідні від огляду місця події докази також було визнано такими, що здобуто із порушеннями чинного кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд із такими висновками погодився.

Натомість Касаційний кримінальний суд визнав вказані висновки хибними, рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий апеляційний розгляд.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що з аналізу норм ст. 223 КПК України не вбачається обов`язковість участі понятих при огляді, якщо він проводиться не в житловому приміщенні. Разом із цим, з вказаного протоколу огляду вбачається, що слідчим на території установи в присутності двох понятих, спеціаліста та посадових осіб вказаної установи, було виявлено та вилучено два згортки, які поміщено до окремої картонної коробки, опечатано та приклеєно до кожної бирку з пояснювальним надписом, підписами понятих та слідчого, після чого направлено до відділу поліції. Протокол підписаний всіма учасниками слідчої дії та зауважень щодо її проведення від останніх не надійшло.

Отже висновок суду про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події у даній справі є передчасним.

Аналізуйте судовий акт: Проведення обшуку особи, прихованого під огляд місця події, до внесення даних до ЄРДР є грубим порушенням норм КПК України (Ставищенський районний суд, виправдувальний вирок 16.01.2019, № 378/331/18)

 Вироком Ставищенського районного суду Київської області від 16.01.2019 у кримінальному провадженні ЄУН 378/331/18 обвинуваченого визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів, зокрема канабісу, масою 23,95 г., без мети збуту, вчинене повторно) та виправдано за недоведеністю вчинення даного злочину. 

  Під час особистого огляду та огляду речей обвинуваченого, без здійснення затримання в порядку ст. 208 КПК України та внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, працівники поліції в лівій кишені жилета виявили та вилучили вказаний наркотичний засіб, який на переконання сторони обвинувачення обвинувачений незаконно придбав, зберігав та перевіз для власних потреб, без мети збуту.

  Суд визнав обвинувачення недоведеним встановленими законом засобами і з порушенням встановленої процедури.

  Поміж іншого суд зазначив таке: «Як вбачається з вищезазначеного протоколу огляду місця події, наркотичний засіб - канабіс у ОСОБА_1 вилучений під час його огляду.

  Проте, частиною 1 ст. 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Отже, проведення огляду чи обшуку особи під час проведення огляду місця події не передбачено і регулюється іншими нормами кримінально-процесуального законодавства.

  Чинним КПК України однією із підстав обшуку особи передбачено затримання особи. Так, згідно з вимогами частин 1, 3, 4 ст.208 КПК України визначено, що уповноважена особа має право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, якщо цю особу застали на місці вчинення злочину та може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу, якими регламентовано порядок проведення обшуку та, зокрема, визначено, що обшук особи здійснюється за рішенням слідчого чи прокурора з обов'язковою участю не менше двох понятих. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

  Однак, як встановлено в ході судового слідства, затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України не проводилося. Фактично провівши особистий обшук останнього у ході огляду місця події, слідчий порушив вимоги кримінального закону, якими не передбачено можливості проведення такої слідчої дії до внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а отже обшук останнього був проведений із грубим порушенням норм КПК України».

  Відповідно до положень ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

  Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

  На підставі наведеного вище суд вважає, що слідчий, всупереч вимог закону, до внесення відомостей про вчинений ОСОБА_1 злочин, провів слідчу дію - його особистий обшук, під час якого в останнього вилучено подрібнену речовину рослинного походження - канабіс, маса якого (в перерахунку на суху речовину) становить 23,95 г, і для надання такій слідчій дії видимості законності оформив її протоколом огляду місця події. Звертає на себе увагу відсутність належного процесуального оформлення затримання ОСОБА_1 та вилучення в нього речовини, яке приховане результатами огляду місця події. Тому, суд вважає, що протокол огляду місця події від 23.01.2018 отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, встановлених ч. 4 ст. 208 та ст. 214 КПК України, в зв'язку з чим суд визнає недопустимим доказом вказаний протокол огляду місця події та зазначені в ньому дані про проведення огляду (обшуку) особи ОСОБА_1.

  З урахуванням наведеного, відомості, що містяться у висновку експерта № 11-2/575 від 26.01.2018 (т. 1 а.с. 103-105), постанові від 23.01.2018 (а.с. 96) про визнання речовими доказами вилученої у ОСОБА_1 речовини, з огляду на те, що вказані документи, отримані на підставі протоколу огляду місця події від 23.01.2018, визнаного судом недопустимим доказом, суд не вправі прийняти як докази сторони обвинувачення та також відкидає їх».

  Суд також констатував те, що на досудовому розслідуванні порушено право обвинуваченого на захист, передбачене ст. 42, 52 КПК України, за умов його обов'язкового забезпечення, з урахуванням відомостей про наявність у обвинуваченого розладів психіки (за висновком експерта-психіатра обвинувачений не був здатний повною мірою усвідомлювати зміст своїх дії, внаслідок емоційно-нестійкого розладу особистості).

  Судове рішення також містить ряд цікавих посилань на конкретну судову практику Європейського суду з прав людини