Заочне рішення в цивільному процесі: чому не завжди варто про нього просити?

Клієнт часто дивується, коли я не поспішаю просити суд ухвалити заочне рішення одразу після першої неявки відповідача. Логіка клієнта зрозуміла: відповідач не прийшов — значить, справу можна закрити швидше. На практиці це працює не завжди, і саме на етапі оскарження заочного рішення справа найчастіше повертається на новий розгляд або затягується на місяці.

Умови, які потрібно перевірити перед тим, як просити заочний розгляд

Стаття 280 Цивільного процесуального кодексу України дозволяє суду ухвалити заочне рішення лише за одночасної наявності чотирьох умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання; він не з’явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки; відзив від нього не надійшов; представник позивача не заперечує проти заочного розгляду.

Якщо у справі кілька відповідачів, заочний розгляд можливий лише за неявки всіх. Присутність хоча б одного відповідача унеможливлює заочну процедуру щодо решти (частина 2 статті 280 ЦПК України).

Найчастіше на практиці випадає перша умова. Суди по-різному оцінюють, чи вважається повідомлення належним, коли повістка надіслана на адресу реєстрації, а відповідач там фактично не проживає. Якщо пошта повернулася з відміткою «адресат відсутній», я завжди перевіряю, чи є в матеріалах справи додаткові підтвердження отримання — статус у системі «Електронний суд», трек-номер відправлення. Самої лише формальної довідки про доставку за адресою реєстрації буває недостатньо, щоб апеляційний суд згодом не поставив під сумнів належність повідомлення.

Читайте статтю: Зміни судової практики щодо інституту заочного розгляду справи

Коли допускається заочний розгляд, а коли краще утриматися

Заочний розгляд має сенс у справах, де доказова база проста і передбачувана: стягнення боргу за розпискою, аліменти, комунальні платежі. Тут головний ризик — не програш по суті, а затягування процесу через неявки відповідача, і заочне рішення економить два-три засідання.

Інша річ — спори, де я наперед бачу, що відповідач після ухвалення рішення почне його оскаржувати: складні майнові спори, справи з великою сумою позову, справи, де позиція відповідача очевидно спірна. У таких справах я, скоріше, буду наполягати на розгляді за загальними правилами, навіть якщо це означає ще одне-два відкладені засідання. Заочний розгляд у такій ситуації додає ризик подвійного циклу: спочатку заочне рішення, потім заява про його перегляд за статтею 284 ЦПК, а за відмови в задоволенні — ще й апеляція.

Читайте статтю: Спеціальне (заочне)  кримінальне провадження (in absentia). Особливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі підозрюваного.

Строки перегляду і зміна практики Великої Палати, яку потрібно закладати в прогноз

Стаття 284 ЦПК встановлює тридцятиденний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення не було вручене відповідачу в день проголошення, строк рахується двадцятьма днями з дня вручення. Строк можна поновити і з інших поважних причин (частина 4 статті 284 ЦПК).

До червня 2024 року суди орієнтувалися на позицію, сформульовану Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16: навіть коли відповідач подавав заяву про перегляд із пропуском строку і без поважних причин, суд першої інстанції міг ухвалити лише одне з двох рішень за частиною 3 статті 287 ЦПК — залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення. Залишення без задоволення за цим підходом відкривало відповідачу новий строк на апеляційне оскарження вже безпосередньо заочного рішення (частина 4 статті 287 ЦПК), і цей строк рахувався заново незалежно від того, коли відповідач фактично дізнався про рішення і скільки часу минуло, хоч роки.

У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку. Тепер, якщо заява про перегляд подана з пропуском строку і поважних причин для його поновлення немає, суд залишає її не без задоволення, а без розгляду — на підставі частини 2 статті 126 ЦПК. Частина 3 статті 287 ЦПК із варіантами «без задоволення» чи «скасувати» застосовується лише тоді, коли заяву розглянуто по суті, тобто коли строк дотримано або поновлено.

Різниця не термінологічна. Ухвала про залишення заяви без розгляду не запускає механізм частини 4 статті 287 ЦПК — той самий, що раніше давав відповідачу право на апеляцію проти самого заочного рішення. У справі № 756/11081/20 відповідачка дізналася про заочне рішення через рік і три місяці після його ухвалення, з апеляційною скаргою одразу звернулася в обхід порядку перегляду, її скарга скарга була повернута, і лише тоді, ще через два місяці, подала заяву про перегляд — суд визнав це недостатньою поважною причиною для поновлення строку. Касаційну скаргу залишили без задоволення: заочне рішення набрало законної сили й у подальшому оскарженні їй відмовлено.

Для моєї практики це означає протилежне тому, до чого привчав підхід 2021 року: після червня 2024 року заочне рішення складніше розхитати запізнілою заявою про перегляд. Клієнту-позивачу я тепер можу говорити з більшою впевненістю, що зволікання відповідача зі зверненням дійсно закриває йому шлях до перегляду по суті, а не відкриває заднім числом нову апеляційну можливість.

Постанова ухвалена не одностайно. П’ятеро суддів Великої Палати: Юрій Власов, Михайло Гриців, Жанна Єленіна, Костянтин Пільков, Ігор Ткач — виклали окрему думку. На їхнє переконання, підстав для відступу не було, оскільки за два з половиною роки не змінилося ні законодавство, ні регулювання спірних правовідносин, а підхід 2021 року до того ж усував подвійне звернення до апеляційного суду — спочатку проти ухвали про залишення заяви без розгляду, потім проти самого заочного рішення. Колегам варто тримати це в полі зору: питання не виглядає остаточно закритим, і за наявності нового приводу Велика Палата теоретично може повернутися до нього ще раз.

Читайте статью: Лайфхаки для отмены кредитных заочных решений + судебная практика

Дієві поради

• Позивачу, що готує позов із розрахунком на можливий заочний розгляд, я раджу заздалегідь зафіксувати в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача, а не покладатися лише на автоматично сформовану довідку про доставку.
• Відповідачу, який дізнався про заочне рішення з простроченням, я передусім раджу перевірити дату фактичного вручення копії рішення – саме вона, а не дата проголошення, визначає початок відліку строку за частиною 3 статті 284 ЦПК. Якщо строк пропущено з поважних причин, частина 4 тієї самої статті дозволяє його поновити, і в клопотанні я завжди наводжу конкретні обставини: лікарняний, відрядження, документально підтверджену відсутність за адресою реєстрації, – а не обмежуюся загальною фразою про поважність причин. Після прийняття постанови у справі № 756/11081/20 ціна помилки в цьому клопотанні зросла: невдала спроба поновити строк більше не залишає запасного шляху апеляційного оскарження.

Підсумовуючи

Заочне рішення економить час у справах із передбачуваним результатом і слабкою позицією відповідача. До червня 2024 року в спорах, де відповідач був готовий боротися, воно все одно рано чи пізно відкривало йому апеляційний шлях навіть за пропуску строку на перегляд. Постанова Великої Палати ВС у справі № 756/11081/20 цю «запасну» можливість звузила: пропущений без поважних причин строк тепер закриває справу, а не відкладає її. Перш ніж просити заочний розгляд, я все одно прораховую сценарій оскарження наперед, просто тепер цей розрахунок частіше складається на користь мого клієнта – позивача, ніж три роки тому.

Автор статті: адвокат Олександр Мороз

Джерело: інформує ЮП.