є
є
є
164
і
1. Основним випадком обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні є наявність підозри або обвинувачення особи у вчиненні особливо тяжкого злочину. Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Моментом набуття особою статусу підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого злочину, з якого особами, які здійснюють кримінальне провадження, має забезпечуватися обов'язкова участь захисника, є момент вручення особі слідчим або прокурором письмового повідомлення про підозру (див. ст. 278 КПК).
2. При вирішенні питання про забезпечення обов'язкової участі захисника за п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК необхідно брати до уваги факт недосягнення особою 18 років на момент вчинення нею кримінального правопорушення.
Водночас, формулювання п. 1 ч. 2 ст. 52 КПК дає підстави для висновку про те, що в ньому йдеться про забезпечення обов'язкової участі захисника особі, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, і вчиняла це правопорушення у віці до 18 років і не досягла віку 18 років, тобто повноліття, як на момент вчинення кримінального правопорушення, так і на момент вирішення питання про забезпечення обов'язкової участі захисника, або ж є обгрунтовані сумніви в тому, що вона досягла на цей (другий) момент повноліття.
3. Вік неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого встановлюється за документами, в яких вказана дата його народження - за паспортом чи свідоцтвом про народження. У разі їх відсутності відповідні дані можна отримати із книги реєстрації актів цивільного стану, довідок органів внутрішніх справ за місцем реєстрації громадян, журналу обліку новонароджених тощо. За відсутності відповідних документів і неможливості їх одержання вік неповнолітнього встановлюється судово-медичною експертизою. У цьому випадку днем народження вважається останній день того року, який названий експертом. При визначенні віку мінімальною і максимальною кількістю років слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд приймає рішення, виходячи із встановленого експертом мінімального віку.
4. Про осіб, щодо яких законом передбачено застосування лише примусових заходів виховного характеру, див. ст. 498 КПК.
5. Фізичні вади можуть бути встановлені висновком чи довідкою медичної установи, психічні - лікарським висновком чи довідкою медичної установи або ж висновком судово-психіатричної експертизи щодо психічного стану
-165
підозрюваного, обвинуваченого. Факт наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності, встановлюється висновком судово-психіатричної експертизи (див. ст. 509 КПК).
6. Про мову, якою здійснюється кримінальне провадження, див. ст. 29 КПК та коментар до неї. Факт неволодіння особою мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, встановлюється слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом під час безпосереднього спілкування з нею безпосередньо перед або під час проведення затримання, допиту, інших процесуальних дій із з'ясуванням особи підозрюваного чи обвинуваченого під час як досудового розслідування, так і судового провадження, повідомленням її процесуальних прав та обов'язків і з'ясуванням, чи зрозумілі вони їй, так само, як і суть запитань, які їй ставляться, чи потребує вона перекладача. Беручи до уваги, що підозрюваний, обвинувачений у кожний конкретний момент кримінального провадження щодо нього повинен мати змогу правильно зрозуміти, що саме відбувається у цьому провадженні і своєчасно та повною мірою скористатися своїми процесуальними правами для захисту своїх законних інтересів, тому не тільки повне незнання, а й недостатнє знання ним мови, якою здійснюється провадження, зобов'язує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд для реалізації процесуального статусу і активної процесуальної участі підозрюваного, обвинуваченого у проведенні як найпершої, так і подальших процесуальних дій негайно вжити заходів до забезпечення участі у провадженні і перекладача, і захисника.
7. Згідно з п. 12 ст. 14 Закону "Про безоплатну правову допомогу" право на безоплатну вторинну правову допомогу мають особи, реабілітовані відповідно до законодавства України. Якщо підозрюваний, обвинувачений помер, то за загальним правилом кримінальне провадження закривається постановою прокурора. У випадках, коли провадження є необхідним для реабілітації померлої особи, то близькі родичі померлого (про близьких родичів див. п. 1 ч. 1 ст. З КПК) мають право заперечувати проти закриття провадження за такою нереабілітуючою підставою, як смерть особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і провадження продовжується.
У ході подальшого провадження участь захисника є обов'язковою, якщо підозра чи обвинувачення не підтвердилися, і судом було ухвалено виправдувальний вирок (див. ч. 1 ст. 373 КПК), або прокурор закрив провадження за однією з реабілітуючих особу підстав (див. ч. 1 ст. 284 КПК), то з метою відновлення репутації померлого підозрюваного, обвинуваченого слідчий, прокурор або суд зобов'язані на прохання його близьких родичів у місячний строк письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працювала померла особа, або за її колишнім місцем проживання. Якщо ж відомості про засудження або про притягнення до кримінальної відповідальності, застосування до неї як запобіжного заходу взяття під варту були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу його родичів чи слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України (див.
166
11 Закону України "Про порядок відшкодування громадянинові шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду").
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Формальна участь захисника у судовому засіданні, за відсутності об’єктивної можливості здійснити захист є ПОРУШЕННЯМ права на захист (ВС/ККС у справі № 379/781/19 від 10.06.2020)
Право на захист від кримінального обвинувачення є однією із основних засад кримінального процесу та, майбуть, основною гарантією дотримання прав та свобод особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів.
ЄПСЛ та національні суди неодноразово висловлювались з цього приводу, аналізуючи ті чи інші випадки порушення такого права.
При цьому національне законодавство, а саме п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України однозначно визначає порушення права особи на захист, як істотне порушення права особи на захист.
Утім, незважаючи на досить поширену практику перегляду справ з підстав порушення згаданого вище права суди дотепер припускаються таких порушень, що тягне за собою визнання постановлених ними рішень незаконними.
У даній справі вироком районного суду було затверджено угоду про визнання винуватості укладено між стороною захисту та прокурором за ст. 389 КК України.
Проте, прокурором на таке судове рішення подано подано апеляційну скаргу з підстав того, що в порушення вимог ч. 1 ст. 475 КПК України, місцевим ухвалено вирок, яким засудженому призначено неузгоджену сторонами міру покарання, а саме не застосовано положення ст.ст. 71, 72 КК України.
При цьому апеляційним судом таку скаргу було задоволено.
Однак, захисником засудженого на вирок апеляційного суду було подано касаційну скаргу з тих мотивів, що апеляційний суд провів перегляд кримінального провадження 1 та заслухав учасників провадження в судових дебатах за відсутності захисника, що відповідно до ст. 52 КПК України є порушенням права засудженого на захист.
Касаційний суд із такими доводами захисника погодився.
Переглядаючи вирок апеляційного суду Касаційний кримінальний суд встановив, що суд, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, ухвалив проводити його розгляд за участю засудженого, прокурора та за відсутності захисника. Суд доповів зміст судового рішення, доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, заслухав пояснення сторін, провів судові дебати, запропонував скористатися репліками, після чого відклав розгляд. У наступному судовому засіданні, на яке з`явився зокрема й захисник, суд роз`яснив йому право відводу, надав засудженому останнє слово і після цього вийшов до нарадчої кімнати.
Отже, під час розгляду кримінального провадження в апеляційному суді участь захисника була формальною, він не мав фактично можливості здійснювати ефективний захист інтересів засудженого, а тому засуджений був позбавлений гарантованого державою і встановленого статтями 59, 63 Конституції України, статтями 48, 49, 52, 54 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на захист.