1. Проголосити - означає офіційно виголосити, прилюдно (публічно) довести до загального відома відповідну інформацію, рішення тощо. У коментованій статті йдеться про порядок офіційного виголошення суддею (судом) й
793
доведення до відома всіх присутніх у судовій залі ухвалених (постановлених) ним (у нарадчій кімнаті чи без виходу до нарадчої кімнати) судових рішень.
2. Проголошення судового рішення - обов'язкова дія суду. Навіть якщо судовий розгляд відбувся у закритому судовому засіданні (див. коментар до ч. 7 ст. 27 КПК), судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення. Також в обмеженому обсязі правило обов'язковості проголошення судового рішення поширюється на ухвали, що постановляються в порядку, передбаченому ч. 9 ст. 352 та ч. 2 ст. 353 КПК (забезпечення безпеки свідка, потерпілого, які підлягають допиту).
3. Судове рішення проголошується негайно після виходу суду з нарадчої кімнати, де це рішення було ухвалене (постановлене). Ухвали, постановлені в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, також оголошуються негайно після їх постановления.
4. Проголошенню вироку закон надає певну урочистість, адже він ухвалюється іменем України (ч. 1 ст. 371 КПК). Цей фактор, а також прямий припис ч. 1 ст. 329 КПК зумовлює, щоб усі присутні в залі засідання заслуховували вирок суду стоячи. Відхилення від цих правил допускається дозволу головуючого в судовому засіданні (наприклад, за відповідного дозволу особи, яким через поганий стан здоров'я важко стояти, можуть заслуховувати вирок сидячи).
5. Судове рішення за загальним правилом проголошується головуючим. Під час проголошення дуже великого за обсягом судового рішення і зачитування якого потребує кількох годин у судовій практиці допускається проголошення його по черзі головуючим і суддями. Це слушно, але необхідно, щоб текст судового рішення проголошувався чітко і в темпі, який можуть сприйняти як учасники судового провадження, так присутні в залі засідання суду. Крім цього, дозволяється робити невеликі перерви для відпочинку учасників провадження і суддів. У цей час судді можуть піти до нарадчої кімнати.
6. Проголошення вироку полягає у зачитуванні його повного тексту. Не можна проголосити лише окремі його частини (,наприклад, резолютивну частину) або не проголошувати якій обставини тощо. Це правило не поширюється на складання і проголошення судового рішення у формі ухвали (ч. 2 коментованої статті).
7. Присутність обвинуваченого під час проголошення вироку або судового рішення, яким закінчено провадження в суді, обов'язкова, за винятком випадків розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні (ст. 382 КПК). У разі видалення обвинуваченого на весь час судового розгляду за порушення порядку судового засідання судове рішення, яким закінчено провадження в суді, негайно оголошується обвинуваченому після його ухвалення (див. ч. 1 ст. 330 КПК). Такого ж порядку проголошення судових рішень суд дотримується і у випадку, якщо на час проголошення рішення обвинувачений не може бути присутнім у залі засідання суду в зв'язку з хворобою. Якщо обвинувачений відмовився бути
794
присутнім на проголошенні судового рішення, то воно проголошується без нього. Про це зазначають у журналі судового засідання.
8. Закон передбачає, якщо обвинувачений не володіє державною мовою, то після проголошення вироку перекладач роз'яснює йому зміст резолютивної частини судового рішення. Копія вироку рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє, у перекладі, що засвідчений перекладачем, вручається обвинуваченому. під час проголошення вироку в такому випадку присутність перекладача є обов'язковою. Суд не повинен проголошувати вирок за його відсутності.
9. Після проголошення судового рішення головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Якщо ж комусь з учасників судового провадження судове рішення є незрозумілим, він має право звернутись до суду з заявою про роз'яснення йому судового рішення. Порядок і форма цього роз'яснення закріплені в ст. 380 КПК.
Стосовно проголошеного вироку головуючий роз'яснює обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Крім цього обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз'яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції. Якщо обвинуваченого вироком звільнено від відбування покарання з випробуванням, головуючий роз'яснює йому правові наслідки порушення ним випробувального строку.
Після проголошення виправдувального вироку головуючий роз'яснює виправданому порядок відновлення його порушених прав (див. коментар до ст. 130 КПК).
10. З моменту проголошення вироку починається строк, встановлений для апеляційного оскарження. Саме тому копія вироку має бути вручена негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження також мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, не пізніше наступного дня після ухвалення також надсилається копія судового рішення.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Вирок повинен оголошуватись у повному обсязі, оголошення його вступної та резолютивної частин не допускається (ВС/ККС у справі № 519/41/20 від 02.02.2021)
Нормами частини першої статті 376 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
Однак з цього правила є виключення, а саме частина друга вказаної статті вказує на те, що якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження. Про час оголошення повного тексту ухвали (постанови) має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині.
Але у даній справі місцевий суд вочевидь з метою економії часу вирішив оголосити лише вступну та резолютивну частини вироку.
На думку Касаційного кримінального суду такі дії суду є незаконними та такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення.
Згідно матеріалів справи особу у ній засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України. Апеляційний суд вирок суду в цілому визнав законним та змінив його лише в частині застосування до засудженого норм ст. 70 КК України.
Прокурором на вказані судові рішення було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що судом першої інстанції всупереч вимог ст. 376 КПК України після виходу з нарадчої кімнати було оголошено лише резолютивну частину вироку, а не повний текст. Про вказані порушення прокурор вказував і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд належної уваги на доводи його скарги не звернув.
Касаційний кримінальний суд визнав такі доводи слушними та скаргу задовольнив.
Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що виходячи з аналізу ч. 2 ст. 371, ч. 1 ст. 376 КПК України вирок має бути складений в нарадчій кімнаті, а його повний текст повинен бути оголошений негайно після виходу суду з нарадчої кімнати, крім того, копія цього вироку негайно має бути вручена учасникам судового провадження, що є реалізацією принципу гласності судового процесу, який повинен забезпечити не лише прийняття судом обґрунтованого і законного рішення, а й обізнаність учасників кримінального провадження про мотиви і підстави прийняття такого рішення. Не проголошуючи повного тексту вироку, суддя схиляє до думки, що він не повинен пояснювати прийняте рішення, що може викликати сумнів у справедливості процесу в цілому і ухваленого рішення зокрема.
Отже судові рішення у даному кримінальному провадженні постановлено без додержання вимог ст.ст. 370, 376 КПК України, оскільки при розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій були допущенні істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судових рішень судом касаційної інстанції.
Аналізуйте судовий акт: Датою оголошення судового рішення у кримінальному провадженні вважається дата виходу суду з народної кімнати (ВС/ККС у справі № 479/933/19 від 26 серпня 2020 р.)
Насправді розуміння факту «оголошення рішення» судом та визначення дати оголошення рішення не так вже і очевидні. Особливо, якщо ми не згодні з цим рішенням, плануємо його оскаржити, і нам потрібен його текст. Адже у переважній кількості випадків суд оголошує лише вступну та резулятивну частину рішення, і навіть особі будучи присутньою у судовому засіданні під час оголошення здогадатися про зміст мотивувальної частини рішення неможливо.
Водночас КПК України дозволяє суду здійснити дві процесуальні події: оголошення резулятивної частини рішення та оголошення повного тексту рішення. Між цими подіями на практиці можуть бути і десятки днів: робочих, вихідних, святкових, відпустка судді, тощо. Тому надзвичайно важливим є питання, з якої саме дати розпочинається строк на апеляційне чи касаційне оскарження.
Судова практика тут вже сформована, і підтверджується постановою суду касаційної інстанції у цій справі. Відповідно до ст. 376 КПК України датою оголошення судового рішення є дата виходу суду з нарадчої кімнати, і виключно з цієї дати розпочинається перебіг строку на оскарження.
Що ж робити особі, якщо повний текст судового рішення отримується нею вже після спливу строку визначеного у КПК України на оскарження судового рішення? Або за день, як було в цій справі. Або взагалі поштою на підставі окремого клопотання.
Подавати разом із скаргою окреме клопотання про поновлення строку на оскарження, в якому викладати причини пропуску нею строку. А чи задовільнить його суд – питання відкрите….