Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Кримінальний процесуальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

50453

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269 - 1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

{Частина друга статті 246 із змінами, внесеними згідно із Законами № 198-VIII від 12.02.2015 , № 720-IX від 17.06.2020 }

3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

4. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений:

прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням, - до вісімнадцяти місяців;

керівником органу досудового розслідування, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його або слідчого рішенням, - до шести місяців;

начальником головного, самостійного управління, департаменту апарату Національної поліції, територіальних органів Національної поліції та його відокремлених підрозділів, Центрального управління Служби безпеки України, керівником відповідного підрозділу Національного антикорупційного бюро України, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України, регіонального органу Служби безпеки України в межах компетенції, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до дванадцяти місяців;

{Абзац четвертий частини п'ятої статті 246 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1698-VII від 14.10.2014 , № 901-VIII від 23.12.2015 , № 1798-VIII від 21.12.2016 ; в редакції Закону № 1888-IX від 17.11.2021 }

Головою Національної поліції, Головою Служби безпеки України, Директором Національного антикорупційного бюро України, Директором Бюро економічної безпеки України, Директором Державного бюро розслідувань, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого, - до вісімнадцяти місяців;

{Абзац п’ятий частини п’ятої статті 246 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013 , № 1698-VII від 14.10.2014 , № 901-VIII від 23.12.2015 , № 1798-VIII від 21.12.2016 , № 187-IX від 04.10.2019 ; в редакції Закону № 1888-IX від 17.11.2021 }

слідчим суддею, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням у порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

6. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

{Частина шоста статті 246 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013 , № 1698-VII від 14.10.2014 , № 901-VIII від 23.12.2015, № 1492-VIII від 07.09.2016, № 671-IX від 04.06.2020 , № 720-IX від 17.06.2020 ; в редакції Закону № 1888-IX від 17.11.2021 }

325/723

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Перекваліфікація дій з тяжкого злочину на злочин невеликої тяжкості не свідчить про незаконність проведення НСРД (ВС/ККС № 607/15414/17 від 01.04.2020)

Досить неоднозначне рішення суду, яке на мою думку, межує з порушенням прав особи, яку притягнуто до кримінальної відповідальності та надає підґрунтя слідчим та прокурорам для зловживання ними під час отримання дозволів на проведення НСРД.

Як відомо читачу, нормами ч. 2 ст. 246 КПК України визначено, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Отже законодавець як одну з гарантій дотримання прав людини під час проведення НСРД передбачив проведення їх у кримінальному провадженні про тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Для реалізації дотримання такого права, на мою думку, слідчий суддя має з’ясувати питання – чи є взагалі у діях особи склад злочину вказаних категорій, чи є він суб’єктом таких злочинів тощо.

Натомість, як показала ця справа, слідчій суддя досить формально поставився до перевірки таких даних, а Касаційний кримінальний суд зробив вигляд – «Хлопці, все гаразд! Працюйте!».

У даній справі жінку, яка працювала на посаді майстра виробничого навчання в ПТУ виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України.

Підставами для прийняття такого рішення місцевим судом стало те, що відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України, НСРД можуть проводитись щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. Проте, інкриміноване кримінальне правопорушення було перекваліфіковане з ч. 3 ст. 368 (тяжкого злочину) на ч. 3 ст. 354 КК України (злочин невеликої тяжкості), а тому результати проведених НСРД не можуть бути допустимими доказами.

З такими висновками погодився і апеляційний суд.

Натомість Касаційний кримінальний суд вказав, що такі рішення судів попередніх інстанцій не є законними і обґрунтованими у зв’язку із таким.

На переконання ККС в момент прийняття процесуальних рішень про надання дозволу на проведення НСРД у органу досудового розслідування та у слідчого судді апеляційного суду не було даних, які б давали можливість стверджувати, що виправдана не є службовою особою, оскільки наказ про призначення на посаду, посадова інструкція чи інший документ, що міг стверджувати цей факт, не перебував у розпорядженні слідства і будь-які дії спрямовані на його отримання могли б завадити документуванню протиправної діяльності (sic!).

Таким чином, відомості до ЄРДР вносились за заявою про вимагання неправомірної вигоди за правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України, а тому негласні слідчі (розшукові) дії проводились в межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого суду щодо недопустимості доказів, які отримані внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, не врахував, що на момент їх проведення існували достатні підстави для внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування щодо виправданої за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, а тому відсутні порушення вимог ч. 2 ст. 246 КПК України, незважаючи на те, що в процесі проведення досудового розслідування кваліфікацію було змінено на злочин невеликої тяжкості.