902
903
і
1. Вичерпний перелік підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції наведено в ч. 1 ст. 438 ЮЖ. До таких підстав віднесено: а) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (див. ст. 412 КПК та коментар до неї); б) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (див. ст. 413 КПК та коментар до неї); в) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (див. ст. 414 КПК та коментар до неї).
При касаційному провадженні не виключена можливість встановлення кількох підстав для скасування або зміни судових рішень, на які суд касаційної інстанції повинен зважити і вказати про це в ухвалі, постановленій за наслідками касаційного розгляду.
2. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (див. про права обвинуваченого ч. З ст. 42 КПК). На цьому наголошує в п. 17 і постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23 грудня 2005 р. Ця норма витончено логічна: якщо суд за наявності істотних порушень прав обвинуваченого постановив виправдувальний вирок, то тим більше він постановив би такий вирок, якби порушення прав обвинуваченого не було.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Добровільна сплата штрафу до перегляду вироку в апеляційному порядку - не свідчить про неможливість суду скасувати вирок і постановити новий, в тому числі, застосувавши більш сувору санкцію статті. (ВС ККС №678/641/25 від 24.12.2025 р.)
Справа в тім, що після неодноразового накладення адміністративного стягнення на водія у виді позбавлення права керування транспортними засобами - він, діючи умисно, всупереч рішенню суду, знову вчиняв подібні адміністративні правопорушення, то керуючи автомобілем, то авторолером - в тому числі - у стані сп’яніння. Таким чином, як зазначено у вироку місцевого суду, горе-водій, не виконував постанови про позбавлення його права керування транспортними засобами, і таких - як порахував прокурор - епізодів було біля 10-11 (!). Тому апеляційний суд вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким призначив йому покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік. В інший частині вирок суду першої інстанції було залишено без зміни. Засуджений - не погодившись із рішенням апеляції вважав, що судом першої інстанції належним чином було враховано всі обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, пом'якшуючі покарання обставини й було правильно призначено покарання у виді штрафу. Призначений судом першої інстанції штраф він вже сплатив, тому вважає, що не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне й те ж правопорушення. Призначення апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі засуджений вважав таким, що призведе до скрутного матеріального становища його сім`ї. Читати повністюРайонний суд визнав водія винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13 600 грн.
Аналізуйте судовий акт: Явно несправедливе покарання означає істотну диспропорцію та неадекватність призначеного покарання (ВС/ККС у справі № 716/1224/19 від 13.08.2020)
Санкції будь-якої статті Кримінального кодексу України визначають певну альтернативу розмірах та видах покарань за вчинені кримінальні правопорушення надаючи судам право самостійно визначати, які ж саме репресивні заходи слід вжити до винної особи із врахуванням положень статті 65 КК України, а саме із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Однак, слід зазначити, що згідно норм ч. 2 ст. 409, ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень у кримінальних справах є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У рішенні, що пропонується до уваги Касаційним кримінальним судом надано свій висновок про те, що ж таке явно несправедливе покарання та «з чим його їдять».
У даній справі особу було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок змінено та засудженого звільнено від відбування призначеного покарання із випробуванням та іспитовим строком.
Прокурор вважаючи вказане покарання занадто м’яким, а тому є явно несправедливим.
Касаційний кримінальний суд із такими доводами сторони обвинувачення не погодився та ухвалу апеляційного суду залишив без зміни.
Мотивуючи таке рішення ККС послався на те, що за положеннями статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Кримінальний кодекс, а саме ст. 65 КК України, наділяє суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, а також призначення покарання нижчого, ніж передбачене санкцією статті (частини статті), завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
У даній справі суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та наявність обставини, що обтяжує покарання, разом із тим, судом належним чином були враховані дані про особу винного, який раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, його сімейний стан.
Крім того, враховано апеляційним судом, що обвинувачений, після скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, а саме під час розгляду справи судом першої інстанції втратив батька, який помер від серцевого нападу, те, що потерпілий наполягав на необхідності звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, будь-яких претензій морального характеру до нього не має та останній сплатив йому 100 000 гривень.