1. Дізнавач, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на його тілі, одязі, в якому він перебуває, слідів кримінального правопорушення та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.
2. Перед початком освідування особі пропонується добровільно пройти освідування на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора, а в разі її відмови освідування здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора. У разі необхідності освідування здійснюється за участю судово-медичного експерта, лікаря або спеціаліста.
3. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком здійснення освідування лікарем. Дізнавач, слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, якщо це пов’язано з необхідністю оголювати особу, яка підлягає освідуванню.
При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або є небезпечними для її здоров’я. Застосування примусу допускається лише у межах, необхідних для досягнення мети освідування.
За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, одязі, в якому вона перебуває, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи застосування інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатися як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.
4. Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, копія якого надається особі, освідування якої здійснювалося.
{Стаття 241 в редакції Закону № 2462-IX від 27.07.2022 }
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Освідування особи має проводитись ВИКЛЮЧНО за постановою прокурора (ВС/ККС у справі № 127/3712/17 від 19.03.2020)
Кримінальним процесуальним кодексом України в цілому досить чітко визначено порядок отримання доказів, перелік та порядок дій, які має вчинити сторона обвинувачення для їх отримання, засоби контролю за законністю дій як органу досудового розслідування так і прокурора при проведенні ними тих чи інших дій при провадженні слідчих дій.
При цьому, ст. 86 КПК України чітко визначено, що недотримання процедури збирання доказів однозначно тягне визнання їх недопустимими та такими на яких вина особи у вчиненні кримінального правопорушення доводитись не може.
У даній справі особу місцевим судом було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, який було змінено апеляційним судом та перекваліфіковано її дії на ч. 2 ст. 309 КК України.
Однак, суд касаційної інстанції із таким рішення апеляційного суду не погодився, вказану ухвалу скасував та направив справу на новий апеляційний розгляд, який лишив вирок міського суду.
Вказаний вирок та ухвалу судів за касаційною скаргою захисника було переглянуто Касаційним кримінальним судом.
Приймаючи рішення на надаючи оцінку доводами сторони захисту ККС з ними частково погодився і вказав, що з матеріалів кримінального провадження убачається, що під час огляду місця події було зроблено змиви з рук засудженого та в подальшому проведено експертизу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 241 КПК України перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.
Одночасно згідно ч. 5 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження.
Проте, працівниками поліції вказані вимоги закону було порушено, а саме не пред’явлено постанову прокурора.
Отже виходячи із наявності такого порушення допустимість протоколу освідування засудженого здійсненого працівниками поліції при огляді місця події викликає сумніви.
У зв’язку із цим справу було направлено на новий апеляційний розгляд.