1. Основним міжнародним багатостороннім договором, що регулює питання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, є Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 р. та Додатковий протокол до неї від 17 березня 1978 p., які визначають основні напрями такого співробітництва. Ключовим актом на території СНД є Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах держав-членів Співдружності Незалежних Держав від 22 січня 1993 р. та Протокол до цієї Конвенції від 29 березня 1997 p., які встановлюють спрощені процедури при вирішенні питань між державами-учасницями.
2. 7 жовтня 2002 р. державами-членами СНД було укладено Конвенцію про правову допомогу та правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах, яка набула чинності, відповідно до ч. 2 ст. 120 цієї Конвенції, на тридцятий день з дати здачі на зберігання депозитарію третьої ратифікаційної грамоти для Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки та Республіки Казахстан. Відповідно до частин 3 і 4 цієї ж статті між
1089
державами-учасницями Конвенції 2002 p. припиняє свою дію Конвенція 1993 р. та Протокол до неї від 29 березня 1997 р. Однак Конвенція 1993 р. та Протокол до неї 1997 р. продовжують застосовуватися у відносинах між державами-учасницями цих міжнародних договорів та державами, для яких не набрала чинності Конвенція 2002 р.
3. Деякі міжнародні договори регулюють порядок проведення конкретних процесуальних дій або окремі питання міжнародного співробітництва. Зокрема, таким договором є Європейська конвенція про передачу провадження \ кримінальних справах від 15 травня 1972 p., яка набрала чинності для України 29 грудня 1995 р.
page
youtube
