Стаття 43. Виправданий, засуджений

Аналізуйте судовий акт: ЗУПИНИСЬ! На думку суду адвокат позбавлений свідоцтва залишається адвокатом і може бути захисником у кримінальному проваджені (ВС/ККС у справі № 759/17836/17 від 16.03.2021)

Позиції касаційних судів неприємно вражають все більше і більше… Як практикуючий адвокат я постійно займаюсь вивченням актуальної судової практики у різних галузях права і все частіше я хочу процитувати одну оптимістичну пісеньку: ««Если Бог хочет наказать, он лишает разума, Мне часто кажется, что вся страна наказана… Тут не исправить уже ничего, Господь, жги!».

Але ж відставлю емоції осторонь і таки спробую надати об’єктивний аналіз судового рішення, яке пропонується до уваги.

Почнемо з того, що нормами Кримінального процесуального кодексу України визначено, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (ч.ч. 1, 2 ст. 43 КПК України).

Отже, з вказаного випливає, що захисником може бути виключно адвокат, відомості про якого внесено до ЄРАУ та який є діючим, тобто таким діяльність якого не зупинена або не припинена.

З наведеного випливає, що адвокат діяльність зупинено або припинено фактично не має статусу адвоката та, відповідно, не має права захищати підозрюваного, обвинуваченого або засудженого у кримінальному процесі.

Усім практикуючим юристам відомо, що Єдиний реєстр адвокатів України є відкритим реєстром, з даними, що містяться у ньому може ознайомитись будь-яка особа та з’ясувати – чи є та інша особа адвокатом та чи діє вона на даний час.

Але у даній справі внаслідок чи то ліні чи то відвертого нехлюйства орган досудового розслідування на з’ясував чи є захисник діючим адвокатом, хоча останній рішенням кваліфікаційно-дисциплінарного органу адвокатури був позбавлений свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В свою чергу суди вирішили «прикрити» кричущі прорахунки слідства та на чорне сказали – біле.

Але у даній справі Касаційний кримінальний суд незрозуміло з яких міркувань застосував логіку Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року згідно якого захист міг здійснювати будь-яка особа навіть та, яка не має статусу адвоката.

Вироком місцевого суду особу було визнано винним за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання в межах санкції вказаної статті.

На вказаний вирок стороною захисту було подано апеляційну скаргу, яку, зокрема, вмотивовано тим, що під час проведення досудового розслідування було порушено право обвинуваченого на захист, оскільки під час досудового розслідування він здійснювався адвокатом, який на вказаний період не мав права на зайняття адвокатською діяльністю, у зв`язку з чим було погіршено становище винної особи.

Апеляційний суд вказані доводи слушними не визнав та вирок місцевого суду залишив без зміни.

У подальшому засуджений та його захисник подали на вказані рішення касаційні скарги з аналогічними доводами.

І ось як «викрутився» Касаційний кримінальний суд.

На думку ККС всі зібрані під час досудового слідства докази були досліджені в суді першої інстанції та визнані належними і допустимими, при цьому, жодних вимог про визнання певних доказів недопустимими від засудженого та сторони захисту не надходило, враховуючи, що в суді його захист здійснювали два захисники, які не вказували на порушення права на захист.

Стверджено, що право засудженого на захист не було порушено, оскільки об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвокатом в матеріалах справи не міститься, засуджений на дії адвоката не скаржився, від його послуг не відмовлявся (sic!).

З наданих копій судових рішень вбачається, що адвокат в період часу аналогічний періоду проведення досудового розслідування оскаржував рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури області від 24 грудня 2015 року, яким його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та такий позов був задоволено.

Тобто на думку ККС адвокат своїх повноваження не втратив, що підтверджено при повторному розгляді рішенням апеляційного суду.

Разом з цим, вказані обставини сторона захисту, як порушення прав обвинуваченого на захист, почала використовувати лише під час апеляційного розгляду, що правомірно не враховувалося апеляційним судом. Більше того, будь-яких скарг та заяв під час проведення досудового та судового проваджень за участю адвоката засудженим не заявлялося.

Таким чином, доводи захисника про те, що недосконалими діями адвоката було погіршено становище засудженого, не підтвердилися, що свідчить про дотримання права на захист винної особи.