їх
134
1. Згідно з п. 19 ч. 1 ст. З КПК стороною кримінального провадження з боку захисту є: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
2. За змістом ч. 1 ст. 42 КПК підозрюваним як учасником кримінального судочинства особа стає в одному з двох випадків: 1) коли їй у порядку, встановленому ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру; 2) коли особу затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
3. Аналіз змісту ст.ст. 42 276-279 208-211 КПК щодо підозрюваного, підстав та порядку затримання підозрюваного, підстав та порядку повідомлення особі про підозру дає підстави для висновку про те, що підозрюваний - це особа, якій прокурором або слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру, тобто складено письмове повідомлення про підозру із зазначенням особи підозрюваного, змісту підозри, обставин вчинення кримінального правопорушення і його кваліфікації за законом України про кримінальну відповідальність (див. ст. 277 КПК), і це повідомлення вручено цій особі з роз'ясненням його суті та процесуальних прав підозрюваного. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (див. ст. 278 КПК). Ці дані в Єдиному
135
реєстрі засвідчують, яка особа і коли саме стала у конкретному кримінальному провадженні підозрюваним як учасником кримінального провадження.
4. Особа, якій повідомлено про підозру, може перебувати у становищі підозрюваного аж до закінчення досудового розслідування, коли прокурор, згідно з ч. 2 ст. 183 КПК, у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснює одну з таких дій: 1) закриває кримінальне провадження; 2) звертається до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звертається до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
5. Стаття 276 КПК вимагає обов'язкового повідомлення про підозру в трьох випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного із передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
6. За загальним правилом затримання особи, яке згідно з ч. 2 ст. 176 КПК є тимчасовим запобіжним заходом, застосовується за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або ж за клопотанням прокурора ухвалою слідчого судді. Підставою ж для застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Тому складання прокурором чи слідчим за погодженням з прокурором обгрунтованого письмового повідомлення про підозру за наявності ухвали судді про затримання особи за підозрою у вчиненні злочину чи про застосування іншого запобіжного заходу до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину (див. п. 2 ч. 1 ст. 276 КПК), не є проблематичним, оскільки перевірка підстав для підозри вже пройшла судову процедуру.
Проте закон передбачає затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, і без ухвали слідчого судді -г уповноваженою службовою особою в одному з двох випадків: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі або на місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин (ч. 1
У зв'язку з цим формулювання закону (ч. 1 ст. 42 КПК) про те, що підозрюваним є не лише особа, якій в порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, а й особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, засвідчує намагання законодавця забезпечити право на захист цієї затриманої особи до винесення ухвали слідчого судді про затримання чи обрання іншого запобіжного заходу до такої особи, до офіційного письмового повідомлення її про підозру. Тому згідно з ч. 4 ст. 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснювала затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не
136
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Фактичне затримання особи без участі адвоката є порушенням права на захист, а тому докази отримані при такому затриманні є НЕДОПУСТИМИМИ (ВС/ККС у справі № 744/499/19 від 04.06.2020)
Цілком життєва ситуація – йде собі людина по вулиці, її зупиняються працівники міліції, вилучають в неї нібито за її «згоди», які речі та предмети, викликають СОГ, слідчий якої складає протокол огляду місця події та вилучає цим протоколом вказані предмети.
Чи законно це? Чи не є це фактичним затриманням особи, адже за нормами ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Незаконно! Однозначно незаконно!
У даній справі особу було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України за крадіжку велосипеда.
Апеляційний суд будь-яких порушень під час досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду справи також не знайшов.
Однак, адвокатом до Касаційного кримінального суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, щодо винуватості його підзахисного в інкримінованому злочині ґрунтуються на недопустимих доказах, а саме протоколу огляду місця події, здійсненні фактичного затримання засудженого без складання протоколу такого затримання та проведенні огляду речового доказу до початку досудового розслідування.
Касаційний кримінальний суд визнав такі доводи слушними та скаргу задовольнив.
Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що огляд місця події відбувався на території відділу поліції, за участі засудженого, без визначення його процесуального становища, але з роз`ясненням прав, передбачених ст. 42 КПК України.
При цьому засуджений прибув до місця огляду в супроводі працівників поліції, а велосипед, який був предметом огляду, був окремо доставлений одним зі співробітників поліції.
Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Утім місцевий та апеляційний суди не дали належної правової оцінки тому, що жодної події, пов`язаної з викраденням у потерпілого велосипеда, на території поліційного відділку не відбулося, що засуджений на момент проведення цієї слідчої дії був фактично затриманим за підозрою у вчиненні злочину, проте його право на захист не було забезпечено.
У порушення норм КПК України слідчий жодних процесуальних документів про затримання засудженого та про вилучення у нього предмету злочину не склав, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції при аналізі доказу - протоколу огляду місця події, на що обґрунтовано покликалась сторона захисту під час судового провадження.
Таким чином вказані докази однозначно є недопустимими.