1. Накладення грошового стягнення є заходом забезпечення кримінального провадження, яке застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження до учасників кримінального провадження: підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача.
У КПК передбачені випадки накладення на учасників кримінального провадження грошового стягнення та визначення їх розмірів:
у разі нез'явлення без поважних причин за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду або неповідомлення про причини свого неприбуття на підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого та цивільного відповідача накладається грошеве стягнення: від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора і від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати у випадку неприбуття на виклик слідчого судді або суду (ч. 1 ст. 139, ст. 323, ст. 325, ч. 2 ст. 326, ч. 1 ст. 327 КПК);
за невиконання підозрюваним, обвинуваченим особистих зобов'язань, покладених на них слідчим суддею або судом, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК накладається грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 179 КПК);
у разі невиконання поручителем (особиста порука) взятих на себе зобов'язань (ч. 5 ст. 180 КПК), залежно від взятих на себе поручителем зобов'язань та розміру покарання за вчинене кримінальне правопорушення або злочин, грошове стягнення накладається у розмірі від 2-х до 50 розмірів мінімальної заробітної плати.
2. Під час досудового розслідування накладення грошового стягнення проводиться на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, прокурора або за власною ініціативою; під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.
page
youtube
