Згідно з ч. 1 ст. 381 КПК суд за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора має право розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. В такому випадку вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Водночас, відповідно до ч. З ст. 382 КПК суд має право призначити судовий розгляд у судовому засіданні обвинувального акта, який надійшов з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне. В такому випадку апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції та апеляційний розгляд відбуваються в загальному порядку, передбаченому главою 31 КПК.
2. Згідно з ч. З ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. В такому разі судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог
822
823
глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: 1) призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; 2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нез'ясування судом під час судового засідання в обвинуваченого, чи цілком він розуміє наступне: своє право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, вчиненні якого його обвинувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; право мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК; характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; 4) нез'ясування судом добровільності укладення угоди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.
4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав:
1) призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди;
2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; 4) нез'ясування судом добровільності укладення угоди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.
5. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди в іншому кримінальному провадженні, ніж у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої і середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
6. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: 1) призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; 2) ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; 3) нез'ясування судом під час судового засідання в обвинуваченого, чи цілком він розуміє наступне: своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; право мати захисника, у тому числі на отримання правової
824
допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачених ст. 473 КПК; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; 4) нез'ясування судом добровільності укладення угоди сторонами; 5) нез'ясування судом відповідності угоди закону.
4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості, яка була укладена відповідно до вимог глави 35 КПК, може бути оскаржений прокурором виключно з підстав: 1) призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; 2) затвердження судом угоди в іншому кримінальному провадженні, ніж щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам; 3) затвердження судом угоди кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: КПК не встановлює обмежень для подання апеляційної скарги прокурором лише в межах позиції сторони обвинувачення заявленої цією стороною у суді першої інстанції. (ВС ККС №761/13344/20 від 22.10.2024 р.)
Проте, за апеляційною скаргою прокурора, рішенням апеляційного суду, вищезазначений вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання, і ухвалено новий - яким призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнення від покарання теж було скасоване. Отже, у цій справі: Подаючи касаційну скаргу, засуджений - крім іншого, звернув увагу на непослідовність позиції прокурора, який просив у суді першої інстанції призначити йому покарання зі звільненням від його відбування, однак в подальшому оскаржив вирок з підстав м`якості призначеного покарання. ВС ККС відповів на його аргумент наступним: Щодо посилань засудженого на непослідовність сторони в обвинувачення з огляду на позицію щодо звільнення засудженого від відбування покарання у суді першої інстанції та подальшого оскарження вироку місцевого суду в цій частині, то відповідно до ст. 26 ч. 1 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачені цим Кодексом. Приписами ст. 393 ч. 1, ст. 394 КПК України не встановлено обмежень для подання апеляційної скарги прокурором лише в межах позиції сторони обвинувачення щодо призначення покарання та звільнення від його відбування, заявленої цією стороною у суді першої інстанції. Читати повністюВироком районного суду чоловіка було засуджено за ст. 190 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за багатоепізодне шахрайство із заволодінням грошима, телефонами та іншою технікою, шляхом зловживання довірою потерпілих. Разом із тим, враховуючи особу потерпілого, його часткове відшкодування збитків потерпілим і щире каяття - на підставі ст. 75 КК України - суд звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.