Стаття 333. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження

699

суду,

1. Заходи забезпечення кримінального провадження під час судового провадження застосовуються з метою досягнення дієвості судового провадження (див. ч. 1 ст. 131 КПК). Законом передбачається застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали суду (див. ч. 1 ст. 132 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо в ході судового провадження не буде доведено стороною кримінального провадження з наданням конкретних доказів, що (а) встановлений під час судового розгляду ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення є таким, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (б) потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні сторони кримінального провадження; (в) завдання, для виконання якого сторона кримінального провадження звертається із клопотанням, реально може бути виконано.

2. Законодавець передбачив у коментованій статті можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обгрунтування і правила реалізації яких викладені в розділі II КПК: судового виклику (ст.ст. 134 -143), накладення грошового стягнення (ст.ст. 144 - 147), відсторонення від посади (ст.ст. 154 - 158), арешт майна (ст.ст. 170 - 175), запобіжного заходу (ст.ст. 176 - 205). Всі перераховані питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час судового провадження вирішуються повністю на підставі названих правових норм.

3. Питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом вирішується слідчим суддею і під час судового провадження не розглядаються.

4. Питання про тимчасове вилучення майна під час судового провадження розглядається лише в аспекті припинення тимчасового вилучення (п. 2 ч. 1 ст. 169, ч. 6 ст. 173 КПК).

5. Питання упорядкування застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів, законодавець особливо виділив із системи заходів, що можуть застосовуватись під час судового провадження, присвятивши йому ч. 2 ст. 333 КПК. Це пояснюється тим, що розгляд клопотання і реалізація цього заходу під час судового провадження мають деякі особливості, які виводять діяльність суду в проведенні цієї процесуальної дії певною мірою за межі норм, які її регулюють на етапі досудового розслідування (ст.ст. 159-166). По-перше, розглядаючи клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, суд повинен ураховувати, крім доводів сторони кримінального провадження, причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Це можуть бути професійний промах, службове недбальство, зловживання, тактична ситуація, незаконний вплив, протидія супротивної сторони тощо. Вони так чи інакше можуть вплинути на остаточне рішення суду щодо заявленого клопотання. По-друге, у разі прийняття судом рішення про задоволення клопотання він має відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для здійснення дозволеного доступу до речей і документів та ознайомлення учасників судового провадження - що особливо важливо в плані доказування - з його результатами. По-третє, особа, яка під час судового провадження отримала речі й документи, зобов'язана надати до них доступ протилежній стороні, бо інакше відомості, одержані в результаті доступу до речей і документів, суд не матиме права допустити як докази (ч. 11 і 12 ст. 290 КПК).

6. Доручення органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії здійснюється судом на підставі винесеної за клопотанням сторони кримінального провадження ухвали суду, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. При цьому суд відкладає судовий розгляд на строк, необхідний для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

7. Застосовуючи приписи ст. 333 КПК у судовому провадженні, особливу увагу слід звернути на її ч. 4. В ній наголошується, що під час розгляду клопотання про встановлення або перевірку обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження суд повинен ураховувати причини, з яких не були здійснені належні для встановлення або перевірки обставин слідчої дії на стадії досудового розслідування. Тут законодавець висловлює однозначний імператив: якщо під час досудового розслідування були відомі обставини, які свідчили про необхідність проведення слідчих (розшукових) дій, щодо проведення яких у ході судового розгляду клопоче прокурор, то суд неодмінно має відмовити прокурору в задоволенні його клопотання. Така позиція законодавця цілком логічна, оскільки саме прокурор уповноважений здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі керівництва досудовим розслідуванням (ч. 2 ст. 36 КПК).

8. В ухвалі суду вказується, які саме слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в порядку, передбаченому главами 20 та 21 КПК,

700

701

необхідно провести для з'ясування і перевірки конкретних обставин та встановлюється граничний строк виконання доручення.

9. Коментована стаття визначає обов'язок прокурора в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, надати доступ до матеріалів, які отримані в результаті проведення дозволених судом слідчих (розшукових) дій учасникам судового провадження (перш за все - стороні захисту), а також надати їх суду у встановлений в ухвалі строк.