суд,
у
1. Частина 1 коментованої статті-засади закріплює положення, згідно з яким кримінальне провадження за КПК здійснюється державною мовою, і, відповідно, органи, які ведуть провадження, складають процесуальні документи саме цією мовою. Це положення грунтується наст. 10 Конституції України, яка проголошує державною мовою в Україні українську. Державною (офіційною) мовою є мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя. Такою сферою і є кримінальне провадження.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні, ухваленому 14 грудня 1999 р. (справа про застосування української мови), положення ч. 1 ст. 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", слід розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим за-
собом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції).
2. В чинному законодавстві на сьогодні немає єдності щодо врегулювання питання мови провадження, зокрема кримінального. Так, першим чинним законом щодо використання мови в Україні є Закон ще Української РСР від 28 жовтня 1989 р. "Про мови в Українській РСР". Згідно із його ст. 18 судочинство в Українській РСР (тепер Україні) здійснюється українською мовою, але у випадках розташування державних та інших органів, установ і організацій в місцях проживання більшості громадян іншої національності поряд з українською може використовуватись і їхня національна мова. Тож за цим Законом судочинство, зокрема кримінальне провадження, може здійснюватись не тільки державною мовою, а й мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості. Відповідно і ст. 19 КПК 1960 р. закріплювала правило-засаду, згідно з яким судочинство в кримінальних справах проводиться українською мовою або мовою більшості населення із забезпеченням особам, які не володіють мовою, якою проводиться судочинство, права робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами перекладача. Цей закон (КПК 1960 р.) втратив чинність зі вступом в силу Кодексу 2012 р. Однак новоприйнятий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. у ч. 1 ст. 12 закріпив положення, згідно з яким судочинство й діловодство в судах України проводиться державною мовою. Водночас, ч. 4 цієї статті зазначає, що у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови (мова більшості населення відповідного регіону) або мови меншин відповідно до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" від 15 травня 2003 р. в порядку, встановленому процесуальним законом.
Таким чином, на сьогодні в питанні мови кримінального провадження існує колізія між Законом УРСР від 28 жовтня 1989 р. "Про мови в Українській РСР" і Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 p., з одного боку, і ч. 1 ст. 29 КПК 2012 р. - з іншого, бо ця норма в імперативній формі зазначає, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою, і сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Оскільки всі зазначені закони регулюють однакові відносини, вони мають однакову юридичну силу, то за загальновизнаним правилом, сформованим у правовій науці і практиці, у випадку виникнення між ними колізії застосуванню підлягає той закон, який прийнятий пізніше, тобто ст. 29 КПК. Тож мовою кримінального судочинства є лише державна (українська) мова. Таке ж правило закріплене і в інших процесуальних законах України (ч. 1 ст. 7 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 КАС України).
3. Здійснення кримінального провадження в Україні лише державною мовою жодною мірою не обмежує право особи, яка не володіє нею, користуватися
104
105
у провадженні рідною або іншою мовою, якою вона володіє. І Іонад те, згідно з вимогою ч. З коментованої статті орган, який веде провадження, зобов'язаний забезпечити його учасникам, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання, подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або інцию, якою вони володіють. Цей же орган зобов'язаний у разі необхідності забезпечити перекладача.
4. Міжнародно-право^ чкти у сф(:рі захисту прав і свобод людини, зокрема, Міжнародний пакт про громадянські/1 політичні права (п. "а" і "f" ч. З ст. 14) і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ч. 2 ст. 5 і п. "є" ч. З ст. 6) закріплюють гарантії прав людини і правосуддя, згідно з якими кожній особі має бути невідкладно і детально повідомлено зрозумілою для неї мовою про характер і підстави пред'явленого їй обвинувачення, а також право користуватися послугами перекладача. Частина 2 коментованої статті детальніше конкретизує ще положення, закріплюючи обов'язок органів, які ведуть кримінальне провадження, повідомляти кожній особі про підозру її у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою, а у випадку неволодіння нею або недостатнього володіння - будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє, роз'яснити суть підозри та її процесуальні права і обов'язки. Це положення стосується і письмового повідомлення про підозру (див. коментар до ст.ст. 277 278 КПК). Цьому обов'язку органів, які ведуть провадження, кореспондує право підозрюваного та обвинуваченого користуватися під час провадження (давати показання, заявляти клопотання, скарги тощо) рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави (п. 18 ч. З, ч. 5 ст. 42 КПК). Таким само правом наділені й інші учасники провадження, зокрема: потерпілий (п. 9 ч. 1 ст. 56 КПК), цивільний позивач і цивільний відповідач (ч. З ст. 61 та ч. З ст. 62 КПК), свідок (п. 4 ч. 1 ст. 66 КПК). Забезпечити реальну участь у провадженні перекладача - це процесуальний обов'язок органу, який веде провадження.
5. Однією з процесуальних гарантій дотримання прав і законних інтересів підозрюваного чи обвинуваченого та їх належний захист під час кримінального провадження є обов'язкова участь захисника у провадженні, якщо вони не володіють мовою, якою воно ведеться. Така участь є обов'язковою з моменту встановлення цього факту (п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК). Не менш важливою процесуальною гарантією дотримання прав і законних інтересів названих учасників кримінального провадження щодо мовного питання є залучення до провадження такого його учасника, як перекладач. Його призначення - забезпечити розуміння процесуального статусу (прав, обов'язків, відповідальності) та його реалізації з мовного боку, розуміння всіх процесуальних дій та ухвалених за їх результатами процесуальних документів тими учасниками провадження, які не володіють або недостатньо для повного розуміння володіють мовою, якою ведеться судочинство. Він же здійснює й переклад та засвідчує своїм підписом рішення, якими суд завершує судовий розгляд по суті, інші процесуальні документи, копії яких вручаються таким учасникам провадження.
106
6. Ні суд (судді), ні учасники провадження з обох сторін не вправі виконувати функцію перекладача у випадках, коли виникає необхідність забезпечити переклад показань, клопотань, скарг, виступів тощо учасників провадження, які не володіють мовою судочинства і здійснюють їх на своїй рідній мові або мові, якою вони володіють, а також здійснити переклад процесуальних рішень для вручення їх копій таким учасникам кримінального провадження.
7. Коментований Кодекс серед істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, наявність яких тягне безумовне скасування рішення суду, порушення права обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, права користуватися допомогою перекладача в кримінальному провадженні, на відміну від свого попередника (КПК 1960 p.), спеціально не передбачає. Очевидно, що це є упущенням законодавця. Проте не має сумніву в тому, що названі порушення належать до істотних порушень КПК і є підставою для скасування судових рішень судом вищої інстанції в апеляційному чи касаційному порядку.
107
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Викладення скарги іноземною мовою є перешкодою розумінню її змісту судом та учасниками судового провадження - тому суд повинен забезпечити її переклад. (ВС ККС №755/25/21 від 25.11.2024 р.)
Сторона захисту подала апеляційну скаргу де російською мовою зазначив найменування суду апеляційної інстанції, своє прізвище та ім`я з посилання на свій процесуальний статус у кримінальному провадженні, дату свого народження, статтю, за якою він обвинувачується, і номер справи. Зміст скарги обвинувачений виклав іноземною мовою (грузинською). І апеляційний суд, отримавши цю апеляційну скаргу - відкрив апеляційне провадження за цією скаргою. У судовому засіданні головуюча суддя здійснила у справі доповідь, де оголосила про те що апеляційна скарга подана грузинською мовою, вказала що апелянти просять скасувати вирок суду та ухвалити новий, відповідно до якого закрити кримінальне провадження. Водночас через перекладача суддя уточнила вимогу засудженого, зазначену в його апеляційній скарзі, та засуджений повідомив, що просить його виправдати, оскільки не вчиняв інкримінованого йому злочину. Водночас, Київський апеляційний суд вирок залишив без змін. При поданні касаційної скарги захисник засудженого уточнив такі обставини, як аргументи для скасування рішення апеляційного суду та вказав, що йому не відкрили матеріали справи мовою, яку сторона захисту розуміє. І ВС ККС частково погодився із порушенням порядку розгляду таких “іншомовних” скарг, роз’яснивши наступне: Читати повністюДніпровський районний суд м. Києва визнав громадянина Грузії винуватим у вчиненні розбою в магазині, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Аналізуйте судовий акт: Питання про дотримання ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням принципу «рівності можливостей» та справедливості судового розгляду в цілому (ВС/ККС, справа №219/5455/16, 11.06.19)
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 219/5455/16, провадження № 51-7382 км18, залишено без змін вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26.06.2017 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26.04.2018 щодо ОСОБА_1, на які захисником останнього подано касаційну скаргу, в якій касатор посеред іншого скаржився на недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 29 КПК України, зокрема на те, що обвинувачений під час апеляційного розгляду був позбавлений свого права на перекладача.
Суд касаційної інстанції прийшов до висновку про необхідність відхилення касаційної скарги захисника з таких підстав: «Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що питання про дотримання вимог ст. 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушення рівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень ст. 6 Конвенції.
Згідно з аудіозаписом судового засідання в суді першої інстанції, який міститься на технічному носії інформації, під час розгляду кримінального провадження за клопотанням ОСОБА_1 був залучений перекладач.
Однак, під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції ні ОСОБА_1, ні його захисник Поліщук Д.П. не вказували про необхідність залучення перекладача. Як убачається з аудіозапису судового засідання в суді апеляційної інстанції, у ОСОБА_1 не було складнощів у розумінні української мови, він самостійно висловлював свою думку щодо поданих апеляційних скарг, а також виступав у судових дебатах та з останнім словом.
До того ж засуджений ОСОБА_1 є уродженцем с. Відродження Бахмутського району Донецької області та громадянином України.
За таких обставин і враховуючи те, що ні сам ОСОБА_1, ні його захисник Поліщук Д.П. не вказували про необхідність залучення перекладача під час апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження, у суду апеляційної інстанції не було об`єктивних підстав для залучення перекладача за власною ініціативою.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду не вбачає жодних даних, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 у його процесуальних правах чи про несправедливість судового розгляду щодо нього в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, про які зазначається в касаційній скарзі захисника».
Отже, суд касаційної інстанції вказав, на те, що, по-перше, питання про залучення перекладача має вирішуватись в кожному конкретному випадку з урахуванням положень щодо рівності перед законом і судом та справедливості судового розгляду в цілому, а по-друге, на те, що в ході апеляційного судового розгляду, під час якого на думку касатора неправомірно не було залучено перекладача, сторона захисту не вказувала на необхідність залучення перекладача для обвинуваченого, який не мав складнощів в розумінні української мови (як вбачається із аудіозапису).