Ми в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 242. Вручення судового рішення

1. Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

2. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

3. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

4. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

5. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

6. Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

7. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

8. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії або накладено арешт на його майно і виконання такого рішення потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, в тому числі внесення записів до відповідних реєстрів, копія такого судового рішення також надсилається судом цим органам та (або) особам у строки та порядку, визначені цією статтею, для негайного виконання.

9. Копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

10. Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

11. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

12. Особа, яка не брала участі у справі, але стосовно якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов’язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Якщо пошта повернула надіслану судом ухвалу “за закінченням терміну зберігання”, чи це є підставою для поновлення строку оскарження? (ВС/КГС у справі № 916/3200/17 від 11.06.2020 р.)

В аналізованій судовій справі, скаржник просив поновити строк оскарження ухвали господарського суду, внаслідок того, що така ним не отримувалась, оскільки була повернута суду “за закінченням терміну зберігання”. Висловлена з цього питання позиція ВС/КГС - є чудовим підтвердженням наявності в учасників процесу не тільки прав, а і обов’язків – в тому числі, обов’язків своєчасно повідомляти про зміну своїх адрес, слідкувати за отриманням кореспонденції та за рухом ініційованої ними же справи.

Хронологія подій

Скаржник звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника, подавши її до суду першої інстанції. Своєю ухвалою від 20.03.2019 р. господарський суд відхилив грошові вимоги скаржника до боржника. Основною причиною була відсутність достатніх доказів суми боргу. Суд першої інстанції неодноразово витребував потрібні документи своїми ухвалами, які направляв на адресу скаржника, в тому числі, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі – “ЄДРЮОФОПГФ”), однак, в основному, такі ним не отримувались і поверталися поштою. На судові засідання скаржник (чи його представник) також жодного разу не прибував (хоча його викликали).

Ухвала суду першої інстанції (якою відхилено вимоги скаржника до боржника) була направлена на адресу Скаржника, однак була повернута поштою “за закінченням терміну зберігання”.

Згодом, аж 29.11.2019 року – тобто більше ніж через 7 місяців скаржником було подано апеляційну скаргу на цю ухвалу (про відхилення грошових вимог). Апеляційна скарга була залишена без руху, а суд апеляційної інстанції просив пояснити пропуск строку – на що скаржник заявив, що йому лише 27.11.2019 стало відомо про наявність оскаржуваної ухвали з Єдиного державного реєстру судових рішень (надалі – “ЄДРСР”), а саму ухвалу він не отримував.

Втім, апеляційний господарський суд – не прийняв доводи скаржника і відмовив у відкритті апеляційного провадження. Суд, зазначив, що повернення ухвали поштою і неотримання її Скаржником, зумовлено не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки скаржника. Оскільки інших об`єктивно непереборних причин, які б унеможливлювали отримання поштової кореспонденції, або причин неможливості ознайомлення з рішенням суду в ЄДРСР – скаржник не навів, підстав для поновлення суд не знайшов.

Основні доводи скаржника

Не погоджуючись із такою ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник подав касаційну скаргу на де, намагався обґрунтувати пропуск строку наступним:

Позиція ВС КГС

Керуючись принципом рівності всіх учасників справи, статтями 120 та 242 ГПК, обґрунтовуючи свої доводи рішеннями ЄСПЛ, ВС КГС погодився повністю із рішенням апеляційного суду, залишив його без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Суд відмітив, що, скаржнику, на його адресу (і на юридичну, і на зазначену ним же у заяві про визнання кредиторських вимог), неодноразово (і місцевий суд, і апеляційний суд) направляли рішення, ухвали у справі, однак багато з таких не були отримані ні скаржником, ні його представником. Отже скаржник, звертаючись з грошовими вимогами, та надавши адреси для його повідомлення про судові засідання у справі, не забезпечив належного отримання поштової кореспонденції внаслідок власної бездіяльності, а тому поведінка скаржника, який не здійснював відповідного контролю щодо отримання ним судових повісток, підтверджує відсутність поважних причин для поновлення строку.

Цікавими будуть й інші доводи ВС КГС де зазначено:

  1. По-перше, на учасника справи прямо покладено (ч.7 ст.120 ГПК) обов`язок не лише зазначати місцезнаходження та інші контактні данні (електронну пошту, телефони, інші засоби зв`язку) під час подання процесуальних документів, але й своєчасно повідомляти суд про зміну таких даних.
  2. По-друге, ухвала була опублікована в ЄДРСР, тож скаржник повинен був слідкувати за розглядом його справи в суді та не був позбавлений можливості ознайомитись з повним текстом зазначеної ухвали там – і встигнути подати апеляційну скаргу в строк.
  3. По-третє, наведена скаржником позиція ВП ВС у постанові від 12.02.2019 р. справа №906/142/18 не застосовна до його ситуації, бо скаржник є юридичною особою і його адреса, зазначена у ЄДРЮОФОПГФ вважається достовірною і може бути використана у спорі з третьою особою (відповідно до статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань“). Крім того, у справі №906/142/18 особа мала процесуальний статус відповідача (особи, яка об`єктивно не могла знати про наявність спору), у той час, як у даній справі скаржник був безпосереднім ініціатором подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника, тобто, особою, яка ініціювала судовий розгляд та мала контролювати хід такого процесу для захисту власних майнових інтересів.
  4. По-четверте, представник Скаржника, як адвокат, повинна була усвідомлювати наслідки подання заяви з неточною адресою, неповнотою надання інформації щодо засобів зв`язку та/або наслідки невчасного подання заяви про зміну такої адреси та засобів зв`язку.
  5. Щодо неправильної адреси у повідомленнях – то за змістом поштових відправлень, там було правильно вказано адміністративно-територіальну приналежність міста, а також зазначалась інша інформація (поштовий індекс, місто, вулиця), яка дає можливість достовірно ідентифікувати адресата поштового відправлення, тому, відсутні підстави стверджувати про те, що поштові відправлення були направлені неправильному адресату.

Отже у цій справі: Встановлено і доведено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, адже скаржник як заінтересована особа, не продемонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду такої заяви, не вжив заходів до отримання поштової кореспонденції суду за визначеними ним адресами та не проявив особистої старанності при захисті власних інтересів – а тому, причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника, як учасника справи, та не були пов`язаними з наявністю об`єктивних обставин.

Враховуючи проаналізоване рішення, можна зробити висновок - що навіть якщо пошта повернула надіслану судом ухвалу “за закінченням терміну зберігання”, це не є однозначною підставою для поновлення строку оскарження. В таких випадках аналізу підлягають як поведінка скаржників, так і наявність об’єктивних (тобто таких, що не залежать від учасника) обставин пропуску строку.

 

 

 

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст