1. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
{Частина перша статті 130 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1875-IX від 16.11.2021 }
2. У разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
{Частина друга статті 130 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1875-IX від 16.11.2021 }
3. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
4. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
5. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
6. У випадках, встановлених частинами третьою - п’ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Глава 9. Заходи процесуального примусу
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
Аналізуйте судовий акт: У разі залишення позову без розгляду, лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ОП ВС КГС, справа № 910/7169/18 від 17.03.2023 р.)
Спілка подала позов про стягнення грошових коштів з товариства. Суд першої інстанції та апеляційної цей позов задовольнили - однак їх рішення скасував ВС. ВС залишив позов спілки без розгляду на підставі п. 1 ч.1 ст.226 ГПК України (позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності).
В самій постанові ВС не було вирішено питання про розподіл судових витрат, тому спілка направила відповідне клопотання/заяву про їх розподіл, де просила: поновити строк для подання доказів, покласти на товариство витрати позивача на професійну правничу допомогу в судах усіх інстанцій на загальну суму 200 000 грн., а також витрати на проведення судової експертизи в сумі 21 574,08 грн. Крім того, спілка просила повернути їй з державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 31 019,61 грн. та судовий збір, сплачений за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у сумі 38 468,62 грн., а всього 69 488,23 грн..
Товариство теж звернулося до ВС із заявою про розподіл судових витрат та просило стягнути із спілки понесені товариством витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 59 763,33 грн. і за подання касаційної скарги в сумі 79 684,44 грн.
Справа була передана на розгляд Об’єднаної палати ВС КГС, з посиланням на наявне неоднакове вирішення питання розподілу між сторонами судових витрат зі сплати судового збору, повернення судового збору з бюджету, у випадках залишення позову б/р. ОП ВС КГС пояснила: Читати повністю
Аналізуйте судовий акт: Стягнення витрат на правову допомогу є способом захисту прав особи до якої подано необґрунтований позов та/або апеляційну чи касаційну скаргу (ВС/КГС у справі № 927/237/20 від 03.12.2021)
Я як адвокат був та залишаюсь прибічником того, що усі без винятку доведені судові витрати, зокрема, витрати на професійну правову допомогу має бути стягнуто з опонента саме у тому розмірі, у якому зазначає відповідна сторона.
Адже існує маса спорів, які навіть не заслуговують на те, щоб останні взагалі розглядались судами з різних причин – неприязні стосунки між сторонами, бажання «насолити», очевидна безспірність тощо.
Однак, суди виконуючи свої обов’язки визначені як Конституцією України так і процесуальним та профільним законодавством зобов’язані розглядати цей, з дозволу сказати , «мотлох» витрачаючи на це свій час та зусилля.
І тому саме стягнення судових витрат має бути механізмом, який має стати певним запобіжником проти подання необґрунтованих позовів, апеляційних та касаційних скарг, а також спонукати сторони вирішувати свої спори мирним шляхом, без залучення для цього суду. Читати повністю