Головна Блог ... Цікаві судові рішення У разі залишення позову без розгляду, лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ОП ВС КГС, справа № 910/7169/18 від 17.03.2023 р.) У разі залишення позову без розгляду, лише відпові...

У разі залишення позову без розгляду, лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ОП ВС КГС, справа № 910/7169/18 від 17.03.2023 р.)

Відключити рекламу
- 3b1f74c2a4ab812c51d0d823ff853fcf.jpg

Фабула судового акту: Спілка подала позов про стягнення грошових коштів з товариства. Суд першої інстанції та апеляційної цей позов задовольнили - однак їх рішення скасував ВС. ВС залишив позов спілки без розгляду на підставі п. 1 ч.1 ст.226 ГПК України (позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності).

В самій постанові ВС не було вирішено питання про розподіл судових витрат, тому спілка направила відповідне клопотання/заяву про їх розподіл, де просила: поновити строк для подання доказів, покласти на товариство витрати позивача на професійну правничу допомогу в судах усіх інстанцій на загальну суму 200 000 грн., а також витрати на проведення судової експертизи в сумі 21 574,08 грн. Крім того, спілка просила повернути їй з державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 31 019,61 грн. та судовий збір, сплачений за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у сумі 38 468,62 грн., а всього 69 488,23 грн..

Товариство теж звернулося до ВС із заявою про розподіл судових витрат та просило стягнути із спілки понесені товариством витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 59 763,33 грн. і за подання касаційної скарги в сумі 79 684,44 грн.

Справа була передана на розгляд Об’єднаної палати ВС КГС, з посиланням на наявне неоднакове вирішення питання розподілу між сторонами судових витрат зі сплати судового збору, повернення судового збору з бюджету, у випадках залишення позову б/р. ОП ВС КГС пояснила:

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком чого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює рішення про залишення позову без розгляду, а, отже, без прийняття рішення суду по суті спору, питання судових витрат має вирішуватися у контексті зазначених обставин.

У ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв`язку із залишенням позову без розгляду. За змістом ч.5,6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.8 ст. 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, ст. 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, ч.5 ст. 130 ГПК України.

Отже, у разі залишення позову без розгляду, лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Але, треба розуміти - що зміст норм статей 129, 130 ГПК України не охоплює питання розподілу витрат зі сплати судового збору між позивачем та відповідачем або компенсацію витрат на користь однієї із сторін у справі зі сплати судового збору з державного бюджету України. Імперативний зміст ч.2 ст. 226 ГПК України передбачає постановлення судом у разі залишення позову без розгляду ухвали, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Частиною другою даної статті встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Простими словами - у разі залишення позову без розгляду, сторона має право клопотати про повернення судового збору з державного бюджету, а не про стягнення сум цього судового збору з іншої сторони. Що ж до інших судових витрат (як то витрати на професійну правничу допомогу, або на проведення експертиз, інші витрати пов’язані із розглядом справи - крім судового збору) - то лише відповідач може заявляти про стягнення таких з позивача, у випадках залишення позову без розгляду. Презюмується, що саме позивач діяв так, що відповідач витратився, будучи змушеним захищатися від безпідставного позову.

Отже, у цій справі: Заяву спілки про стягнення судвитрат було задоволено лише в частині повернення з державного бюджету судового збору у загальній сумі 69 488,23 грн. сплаченого за розгляд цієї справи судом першої інстанції.

А ось вимоги спілки (позивача) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи та витрат на проведення судової експертизи визнано необґрунтованими, оскільки приписами процесуального законодавства передбачено лише право відповідача заявляти вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи у разі залишення позову без розгляду.

Що ж до клопотання відповідача, так воно містило вимогу стягнути з позивача судовий збір. Проте клопотань про повернення з державного бюджету України судового збору, ним не заявлялося. Тому ВС відмовив, оскільки підстави для стягнення зі спілки судового збору на користь товариства керуючись загальними правилами розподілу судового збору - відсутні.

Як вже зазначалося, згідно з п. 4 ч.1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Крім того, ОП ВС КГС відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у додатковій постанові ВС КГС 04.09.2019 у справі № 910/4272/18, у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21; у додатковій постанові ВС КГС від 05.10.2021 у справі № 908/1664/19, в ухвалі від 07.02.2022 у справі 916/2786/20, а також у складі суддів ОП ВС КГС у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.

Аналізуйте судовий акт: Судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений (ВС КЦС справа № 753/14399/16-ц від 29.09.2021 р.);

Вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, що визначена у грошах, стає майновою, отже, судовий збір за таку підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС КЦС 523/4124/21 від 07.02.2022 р.).;

Судовий збір за звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю, як і за апеляційну скаргу з цього питання - не справляється (ВС КАС, справа №520/9769/19 від 05.05.2022 р.);

Судовий збір за звернення до адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення - НЕ справляється (ВС КАС, справа №240/17372/21 від 19.01.2023 р.).

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7169/18

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Банаська О.О., Баранця О.М., Булгакової І.В., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,

представників учасників справи:

позивача - громадської спілки "Український музичний альянс" - не з`яв.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" - Терземана Д.В.,

розглянувши клопотання/заяву громадської спілки "Український музичний альянс" (далі - Спілка)

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №910/7169/22, та

заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" (далі - Товариство)

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат зі сплати судового збору

у справі № 910/7169/18

за позовом Спілки

до Товариства

про стягнення 2 067 973,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 в даній справі, згідно з якими: задоволено позовні вимоги Спілки; стягнуто з Товариства на користь Спілки 1 964 882,85 грн. заборгованості з відрахувань (відсотків) від вартості обладнання матеріальних носіїв, імпортованих відповідачем, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачених частиною другою статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), 501 182,64 грн. "інфляційних втрат", 190 082,23 грн. - 3% річних та 39 842,22 грн. витрат зі сплати судового збору.

2. У касаційній скарзі Товариство просило скасувати прийняті в цій справі судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Постановою Верховного Суду від 24.11.2022 у цій справі: касаційну скаргу Товариства задоволено частково; зазначені рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано; позов Спілки залишено без розгляду.

4. Ухвалюючи постанову від 24.11.2022, Суд не вирішив питання розподілу судових витрат.

Згідно зі статтею 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

5. До прийняття Верховним Судом постанови в цій справі, 11.10.2022 до Верховного Суду від Спілки надійшов відзив на касаційну скаргу із заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у касаційній інстанції на користь позивача.

6. Через систему "Електронний суд" 29.11.2022 до Верховного Суду надійшло клопотання/заява від Спілки про долучення до матеріалів зазначеної заяви, розрахунку її вартості, документів на її підтвердження та обґрунтування стягнення.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2022 клопотання/заяву Спілки про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу у касаційній інстанції, призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2022.

7. 01.12.2022 від Спілки надійшло клопотання/заява про розподіл судових витрат, в якій воно просило: поновити строк для подання доказів, що підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги, з додатками до заяви про розподіл судових витрат від 26.05.2022, адресованої господарському суду міста Києва; покласти на Товариство витрати позивача на професійну правничу допомогу в судах усіх інстанцій на загальну суму 200 000 грн. (у т.ч. 100 000 грн. на правничу допомогу у місцевому господарському суді та по 50 000 грн. правничої допомоги в апеляційній і касаційній інстанціях), а також витрати на проведення судової експертизи в сумі 21 574,08 грн. Крім того, Спілка просила повернути їй з державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 31 019,61 грн. та судовий збір, сплачений за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у сумі 38 468,62 грн., а всього 69 488,23 грн. Клопотання/заява в цій частині мотивована посиланням на пункт 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

8. 05.12.2022 від Товариства надійшов відзив (заперечення) на клопотання/заяву Спілки про розподіл судових витрат.

Крім того, 05.12.2022 Товариство звернулося до Верховного Суду через систему "Електронний суд" із заявою про розподіл судових витрат та просило стягнути із Спілки понесені Товариством витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 59 763,33 грн. і за подання касаційної скарги в сумі 79 684,44 грн.

9. Ухвалами Верховного Суду від 07.12.2022 клопотання/заяву Спілки від 01.12.2022 та заяву Товариства від 05.12.2022 прийнято до спільного розгляду з клопотанням/заявою Спілки від 29.11.2022, розгляд якого призначено на 08.12.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2022 відкладено розгляд клопотань/заяв на 20.12.2022.

10. Товариство 14.12.2022 направило на електронну пошту Верховного Суду пояснення, в тому числі щодо судових витрат зі сплати судового збору та перерозподілу таких витрат між сторонами в разі залишення позову без розгляду.

11. У порядку підготовки даної справи до розгляду колегія суддів у складі Бенедисюка І.М. - головуючого, суддів Колос І.Б. і Малашенкової Т.М. дійшла висновку про необхідність передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що й було здійснено ухвалою в даній справі від 20.12.2022.

12. Зазначену ухвалу від 20.12.2022 мотивовано таким.

12.1. У питанні розподілу судових витрат у разі ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови про скасування рішення місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду і залишення позову без розгляду наявне неоднакове застосування Касаційним господарським судом вимог статті 129 та частини другої статті 226 ГПК України стосовно вирішення питання розподілу між сторонами судових витрат зі сплати судового збору (покладення судових витрат зі сплати судового збору на ту чи іншу сторону) або повернення судового збору з бюджету (компенсації таких витрат з бюджету).

12.2. Так, у додатковій постанові Верховного Суду від 04.09.2019 зі справи № 910/4272/18 викладено правову позицію щодо застосування частини другої статті 226 ГПК України в разі скасування касаційною інстанцією рішення і постанови судів попередніх інстанції та залишення позову без розгляду. У згаданій постанові Верховний Суд, вирішуючи питання щодо судових витрат зі сплати судового збору, зазначив, що вказані кошти слід повернути позивачу з державного бюджету України.

12.3. Подібна за змістом правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 908/1664/19. Проте в зазначеній постанові суд касаційної інстанції, вирішуючи питання щодо компенсації судових витрат зі сплати судового збору з бюджету на користь позивача, керується окрім частини другої статті 226 ГПК України також положеннями частини чотирнадцятої статті 129 названого Кодексу.

12.4. Разом з тим Касаційний господарський суд у вирішенні питання судових витрат зі сплати судового збору у справі № 916/2786/20, виходячи зі змісту частини другої статті 226 ГПК України, постановив ухвалу про повернення витрат зі сплати судового збору з державного бюджету України на користь відповідача.

12.5. Наявна й інша правова позиція Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, щодо судових витрат зі сплати судового збору в разі скасування рішення та постанови судом касаційної інстанції і залишення позову без розгляду. Під час розгляду вказаних справ Касаційний господарський суд, вирішуючи питання щодо судових витрат, а саме судового збору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 ГПК України, зазначив про те, що обов`язок з відшкодування понесених відповідачем судових витрат за розгляд справи у судах апеляційної і касаційної інстанцій, що підлягали сплаті при поданні відповідачем апеляційної та касаційної скарг, покладається на позивача. Тобто Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат шляхом покладення судового збору з відповідача на позивача, а не шляхом компенсації з державного бюджету України.

12.6. Наведене (на думку колегії суддів) свідчить про неоднакове застосування Касаційним господарським судому у складі Верховного Суду вимог статті 129 та частини другої статті 226 ГПК України у питанні розподілу між сторонами судових витрат зі сплати судового збору (покладення витрат зі сплати судового збору на ту чи іншу сторону) або повернення судового збору з бюджету (компенсації таких витрат з бюджету) за обставин залишення позову без розгляду.

12.7. Приймаючи до розгляду вказану справу № 905/458/21, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатувала, що, керуючись межами розгляду справи судом касаційної інстанції, встановленими у статті 300 ГПК України, врахувавши доводи касаційної скарги, здійснює перевірку правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій у цій справі саме норм процесуального права.

12.8. Разом з тим у зазначеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду конкретизується визначення поняття процедури залишення позову без розгляду.

12.9. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком чого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

12.10. Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює рішення про залишення позову без розгляду, а, отже, без прийняття рішення суду по суті спору, питання судових витрат має вирішуватися у контексті зазначених обставин.

12.11. У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

За змістом частин п`ятої, шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

12.12. Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

12.13. Отже, у разі залишення позову без розгляду лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Але зміст норм статей 129 130 ГПК України не охоплює питання розподілу витрат зі сплати судового збору між позивачем та відповідачем або компенсацію витрат на користь однієї із сторін у справі зі сплати судового збору з державного бюджету України. Хоча імперативний зміст частини другої статті 226 ГПК Українипередбачає постановлення судом у разі залишення позову без розгляду ухвали, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

12.14. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (стаття 129 та частини друга статті 226 ГПК України), викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів з інших судових палат: для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів (у додатковій постанові 04.09.2019 у справі № 910/4272/18, у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21); для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності (у додатковій постанові від 05.10.2021 у справі № 908/1664/19, в ухвалі від 07.02.2022 у справі 916/2786/20), а також у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21).

13. Товариством 06.03.2023 до Верховного Суду подано письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що, на його думку, у даній справі в частині розподілу між сторонами судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг, поданих відповідачем, необхідно застосовувати загальні правила розподілу судових витрат, визначені в статті 129 ГПК України.

13.03.2023 до Верховного Суду від Спілки надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач підтримав свої вимоги щодо повернення судового збору та стягнення інших судових витрат з відповідача та заперечив проти задоволення заяви Товариства про компенсацію понесених ним витрат зі сплати судового збору позивачем.

У розгляді поданих заяв та клопотань про ухвалення додаткового рішення Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виходить з такого.

14. Щодо клопотання/заяви Спілки про стягнення судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи №910/7169/22, Суд зазначає таке.

14.1. Відповідно до частини другої статті 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 7 названого Закону регламентовано порядок повернення судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини першою статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Частиною другою даної статті встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Постановою Верховного Суду від 24.11.2022 позов Спілки залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України (позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності).

Як вбачається з матеріалів справи, Спілкою сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 31 019,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.06.2018 №726, та судовий збір за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог (дану заяву прийнято до розгляду) в сумі 38 468,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2018 № 816. Саме про повернення даних сум просить Спілка у своїй заяві.

Оригінали вказаних платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи № 910/7169/18.

З огляду на наведені обставини та зазначені положення законодавства, відсутність передбачених пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" застережень щодо можливості повернення судового збору, Суд вважає за необхідне заяву Спілки в цій частині задовольнити шляхом ухвалення додаткової постанови, якою повернути Спілці з державного бюджету України судовий збір у загальній сумі 69 488,23 грн., сплачений за розгляд цієї справи судом першої інстанції.

14.2. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із проведенням експертизи.

Аналіз статей 129 (розподіл судових витрат) та 130 ГПК України (розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною стосовно загальних правил розподілу судових витрат.

Близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 12.07.2021 у справі № 903/317/20.

Частиною п`ятою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Таким чином, вимоги Спілки (позивача) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи в судах попередніх інстанцій у розмірі 200 000 грн., та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 21 574, 08 грн. є необґрунтованими, оскільки приписами процесуального законодавства передбачено лише право відповідача заявляти вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи у разі залишення позову без розгляду.

При цьому Суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача щодо необхідності врахування Судом обставин неправомірності дій відповідача, які полягають у невиконанні обов`язку зі сплати на користь акредитованої організації колективного управління 2 067 973,77 грн. відрахувань (відсотків), передбачених частиною другою статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", з посиланням на частину дев`яту статті 129 ГПК України, оскільки застосування положень цієї статті можливе лише у разі вирішення спору по суті.

15. Щодо розгляду заяви Товариства про стягнення витрат зі сплати судового збору Суд зазначає таке.

Товариством подано заяву з посиланням на частину п`яту статті 130 ГПК України про стягнення зі Спілки витрат зі сплати судового збору в сумі 139 447, 77 грн., який був сплачений за розгляд апеляційної та касаційної скарг на підставі платіжних доручень від 04.05.2022 № 96618 на суму 59 763,33 грн. та від 15.09.2022 № 1 на суму 79 684,44 грн.

Копії вказаних платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи № 910/7169/18.

Посилання Товариства у розгляді даної заяви на приписи частини п`ятої статті 130 ГПК України Судом не приймаються, оскільки дана норма стосується компенсації відповідачу здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, а не розподілу судового збору, про що просить відповідач у своїй заяві.

Як вже зазначалося, згідно з пунктом 4 частини першою статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Тобто за змістом пункту 4 частини першої статті 7 названого Закону питання повернення судового збору вирішується судом лише за наявності поданого відповідного клопотання.

Проте у справі № 910/7169/18 клопотання на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення з державного бюджету України судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, відповідачем у Верховному Суді не заявлялося, а підстави для стягнення зі Спілки судового збору на користь Товариства на підставі частини п`ятої статті 130 ГПК України або керуючись загальними правилами розподілу судового збору - відсутні.

16. Об`єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у додатковій постанові Верховного Суду 04.09.2019 у справі № 910/4272/18, у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/3800/21, додатковій постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 908/1664/19, ухвалі Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 916/2786/20, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 за відсутності подібності обставин справ з процесуальних аспектів у перелічених справах порівняно з даною справою № 910/7169/18.

Керуючись статтями 123 129 130 226 244 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву громадської спілки "Український музичний альянс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/7169/18 задовольнити частково.

2. Повернути громадській спілці "Український музичний альянс" зі спеціального фонду державного бюджету України 69 488 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 23 коп. судового збору, сплаченого за розгляд цієї справи судом першої інстанції.

3. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом даної справи в судах попередніх інстанцій у розмірі 200 000 грн., та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 21 574, 08 грн. відмовити.

4. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "МТІ" у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі № 910/7169/18.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Селіваненко

Судді О. Банасько

О. Баранець

І. Булгакова

О. Васьковський

Т. Дроботова

Л. Рогач

Ю. Чумак

  • 11114

    Переглядів

  • 0

    Коментарі

  • 11114

    Переглядів

  • 0

    Коментарі


  • Подякувати Відключити рекламу

    Залиште Ваш коментар:

    Додати

    КОРИСТУЙТЕСЯ НАШИМИ СЕРВІСАМИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЮРИДИЧНИХ ПОСЛУГ та КОНСУЛЬТАЦІЙ

    • Безкоштовна консультація

      Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях

    • ВІДЕОДЗВІНОК ЮРИСТУ

      Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс

    • ОГОЛОСІТЬ ВЛАСНИЙ ТЕНДЕР

      Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію

    • КАТАЛОГ ЮРИСТІВ

      Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом

    Популярні судові рішення

    Дивитись всі судові рішення
    Дивитись всі судові рішення
    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст