Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 129. Розподіл судових витрат

1. Судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

9. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

10. Якщо у спорі про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, судові витрати за правилами цієї статті мають бути стягнуті на користь юридичної особи, то вони стягуються на користь власників (учасників, акціонерів), які подали позов в інтересах такої юридичної особи, у тій частині, в якій вони понесені цими власниками (учасниками, акціонерами).

11. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

12. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову.

13. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

14. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Оплата послуг професійної правничої допомоги може бути здійснена на користь ФОП (КГС/ВС у справі № 910/7304/20 від 09.09.2021)

Раніше ми писали про складнощі відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи. Відповідно до позиції суду у справі, що була тоді наведена для цілей відшкодування витрат, оплата послуг адвоката повинна бути здійснена саме на користь адвоката, а не ФОП.

У цій справі особа звернулася до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів ОСББ.

Серед інших питань, під час судового розгляду виникло питання розподілу судових витрат (в даному випадку витрати становили 3 500 грн).

Представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Суть питання – на думку позивача, відповідачем не було надано доказів оплати послуг адвоката, адже відповідно до доданого до матеріалів справи платіжного доручення оплата послуг з правової допомоги здійснена на користь ФОП, а не адвоката-фізичної особи.

Ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції ОСББ було надано копію договору з надання правової (правничої) допомоги, звіт щодо правничої допомоги, копію платіжного доручення про оплату.

З огляду на надані докази, ВС зробив висновок, що з доданих до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що понесені ОСББ витрати на професійну правничу допомогу є підтвердженими.

Також ВС зазначив, що порядок оформлення адвокатом рахунку для оплати наданих ним послуг та оподаткування грошових доходів фізичної особи-підприємця та самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, за ставками внеску до бюджету перебуває поза межами предмету дослідження питання витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуйте судовий акт: Оскільки під час перегляду справи позиція не змінилася, а зміст відзиву дублював апеляційну скаргу - розмір компенсації витрат на правову допомогу підлягає зменшенню (ВС КГС справа № 910/15621/19 від 18.03.2021 року)

Чергове додаткове рішення ВС щодо зменшення розміру компенсації витрат на правову допомогу із «програвшої» сторони, де суд знайшов підстави визнання таких судових витрат такими, що не відповідають критерію реальності та критерію розумності їхнього розміру, не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою. А тому із 24 тис.грн. підлягають компенсації за правову допомогу адвоката - лише 10 тис. грн.

Фабула судового акту: Отже у господарській справі про стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних, одна компанія подавала позов проти іншої.

Проте, ні в першій, ні в апеляційній інстанції позов не було задоволено, тож позивачем було подано касаційну скаргу. ВС КГС касаційну скаргу не задовольнив, а рішення попередніх інстанцій залишив у силі. Інша компанія, що була відповідачем вирішила покласти судові витрати, що були понесені нею на правову допомогу у цій інстанції на позивача. У зв‘язку із цим подала заяву про це, надавши ВС КГС договір про правову допомогу, додаток до нього, рахунок, акт та адвокатський запит із відповіддю на нього. Все було подано своєчасно, позивач (сторона, яка мала б компенсувати) заперечень не подавав.

Серед наданих послуг адвоката з поданих документів фігурували:

- за правову допомогу зі здійснення аналізу оскаржуваної постанови апеляційного суду, перспектив та ймовірних результатів касаційного розгляду, проведення консультаційних нарад, надання рекомендацій щодо вчинення дій/утримання від останніх, підготовка та подання адвокатських запитів, отримання відповідей на адвокатські запити, ознайомлення з матеріалами справи у Верховному Суді (включаючи отримання доступу до справи в підсистемі "Електронний суд") 4 000,00 грн;

- за правову допомогу зі здійснення підготовки та подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу в інтересах клієнта, а також направлення скаржнику примірника відзиву на касаційну скаргу - 17 000,00 грн;

- представництво інтересів клієнта у судовому засіданні касаційної інстанції, незалежно від його тривалості, - 3 000,00 грн.

Втім суд задовольнив заяву лише частково. ВС КГС вказав наступне:

  1. за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
  2. у частині п`ятій ст.129 ГПК изначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
  3. Цими критеріями є: реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
  4. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності.

Отже у цій справі: З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, Верховний Суд враховує, що під час апеляційного і касаційного перегляду справи позиція відповідача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатським об'єднанням. При цьому, зміст відзиву відповідача на касаційну скаргу фактично дублював апеляційну скаргу, а доводи представника відповідача ґрунтувалися на аргументах апеляційної скарги та висновках апеляційного суду, наведених у оскаржуваній постанові.

Також, подання адвокатського запиту, як і клопотання про повернення касаційної скарги через пропуск строку на касаційне оскарження, не мало жодних процесуальних перспектив вирішення вже на час надання таких правничих послуг, позаяк вказані документи подавалися адвокатом після поновлення строку на касаційне оскарження.

Отже, розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеній вище частині.

Аналізуйте судовий акт: Здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзиву на касаційну скаргу, тому такі судові витрати є необґрунтованими (КГС/ВС у справі № 922/2321/20 від 08.04.2021

Розмір судових витрат, який доцільно відшкодовувати за результатами розгляду справи є питанням дискусійним.

Вартість надання правової допомоги є поняттям оціночним, залежить від регіону, складності справи, компетенції адвоката тощо. Визначити її у вигляді чіткої цифри, яка би влаштовувала і клієнта, і адвоката та була би справедливою на думку суду часом складно.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Процесуальне законодавство передбачає, що суд може відступити від вказаного правила та не розподіляти витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У цій справі особа звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

Ухвалою ВС прийнято заяву представника фізичної особи про винесення додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат було оцінено заявником у 47 тис. грн.

Позиція ВС: ВС було враховано, що під час апеляційного і касаційного перегляду справи позиція боржника не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом.

Зміст відзивів боржника на касаційні скарги фактично відповідав змісту відзивів на апеляційні скарги.

Зазначені окремо у акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги. Отже, в цій частині судові витрати колегія суддів визнала необґрунтованими.

Загалом, цілком можна погодитися з таким висновком ВС. Таким чином, при складенні договорів, актів виконаних робіт потрібно звертати увагу, аби перелічені у них послуги не дублювали одна одну.

На думку суду, розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 47 тис. грн, не відповідав критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді касаційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими.

Ураховуючи наведене, ВС було вирішено зменшити розмір судових витрат до 10 тис. грн.

Аналізуйте судовий акт: Договір про надання правової допомоги повинен містити пункти про розрахунок гонорару саме за даний судовий спір, інакше заява про стягнення гонорару залишається без розгляду (ВС/КГС у справі № 910/4201/19 від 07 вересня 2020 р.)

Актуальна постанова ВС про застосування ст. 129 ГПК України, яка роз’яснює , у якому випадку суд має право залишити без розгляду заяву сторони про відшкодування судових витрат у справі, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Тобто не заглиблюватися в оцінку розміру таких витрат та обґрунтовано зменшувати чи відмовляти у їх відшкодуванні, а просто не розглядати заяву.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а адвокатський гонорар - це ціна договору відповідно до ст. 632 ЦК України. Зміст такого договору, регулюється в тому числі ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.» Важливо, що згідно вказаної статті при встановленні розміру гонорару повинна враховуватись складність справи, тобто якщо справа судова, вона повинна бути конкретизована.

Водночас згідно ст. 126 ГПК України гонорар адвоката є витратами сторони понесеними на професійну правничу допомогу, які входять до складу загальних судових витрат і можуть бути відшкодовані судом за рахунок іншої сторони на підставі відповідної заяви.

Розумність розміру гонорару адвоката повинна встановлюватись судом на підставі поданих стороною доказів. Інша сторона має право клопотати про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат та доводити суду встановленими засобами доказування необхідність їх зменшення.

Проте, і без такого клопотання іншої сторони, якщо заявник не доведе, що сплачений гонорар пов'язаний виключно із розглядом даної справи, суду слід залишати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони без розгляду.

ВС підкреслює, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

У даній справі у договорі про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього не було посилань на справу, яка безпосередньо розглядалася судом за участю адвоката позивача. Тому суд прийшов до висновку, що позивач не надав доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу і керуючись частиною 8, ст. 129 ГПК України залишив заяву позивача без розгляду.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0