Судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений (ВС КЦС справа № 753/14399/16-ц від 29.09.2021 р.)

Фабула судового акту: При цьому, як вказав ВС КЦС - проста констатація суду про відсутність доказів неможливості його сплати, не є належним викладом підстав відмови у задоволенні клопотання про зменшення судового збору. Таким чином, ухвалу суду про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги, за яку скаржниця не змогла сплатити судовий збір - була скасована, а справа направлена на новий розгляд.

Заочним рішенням суду, із відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором. Не погоджуючись із таким та заявляючи що її не було повідомлено про розгляд справи, відповідач подала заяву про перегляд заочного рішення, проте отримала відмову. Після цього - відповідач звернулась із апеляційною скаргою на це заочне рішення суду. Разом із такою апеляційною скаргою вона подала клопотання про зменшення судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

На підтвердження свого клопотання - відповідач надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відсутності у неї будь-яких доходів протягом декількох років та відсутність майна, яке можно реалізували для сплати судового збору.

Апеляційний суд клопотання не задовольнив, оскільки вважав, що належних доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору вона не надала. Чому подані докази не є належними - суд у своїй ухвалі не пояснив. Як наслідок - апеляційна скарга була залишена без руху (через несплату збору).

Подаючи заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідач повторно просила задовольнити клопотання про зменшення судового збору за подання апеляційної скарги. Проте наступною ухвалою апеляційний суд визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув заявниці (бо питання про зменшення розміру судового збору - на їх думку - вже було вирішено ухвалою і скаржниця так його і не сплатила).

Розглядаючи касаційну скаргу заявниці ВС КЦС погодився із її доводами, та скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, а справу направив на новий розгляд. ВС КЦС висловив наступні мотиви:

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір». Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закон України «Про судовий збір»).

Відповідно до статті 136 ЦПК України підставою для розстрочення, відстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Європейський Суд з прав людини зазначив, щосплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету(справа «Креуз проти Польщі», рішення від 19 червня 2001 року).

Таким чином, судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений.

Отже у цій справі: В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що належних доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору скаржниця не надала. При цьому - суд не виклав мотиви, чому надані нею докази на підтвердження скрутного майнового стану є неналежними.

Не дивлячись на дискреційні повноваження щодо вирішення питання про розстрочення, відстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, суди мають враховувати доводи та докази сторін - і викладати мотиви, які мають бути зрозумілі та переконливі для сторони, щодо причин відмови у задоволенні таких клопотань. Суд має надати належну оцінку тому, чи розмір судового збору, який необхідно сплатити заявнику, є співрозмірним із його фінансовим становищем, і чи не обмежує такий розмір судового збору право на доступ до правосуддя.

Просте мотивування суду, яке обмежене реченням про те, що належних доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору не надано, не дає можливості зрозуміти, чому докази є неналежними, не є належним викладом підстав відмови у задоволенні клопотання про зменшення судового збору.

Аналізуйте судовий акт: Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції рішення (ВС ОП КЦС справа № 638/3792/20 від 20.09.2021 р.);

Некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду (ВС КЦС справа № 372/2583/18 від 15.09.2021 р.);

ВС/КЦС: Ухвали про забезпечення судових витрат у апеляційному порядку НЕ оскаржуються (ВС/КЦС у справі № 509/2803/19 від 03.03.2021);

Вимоги про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування можуть розглядатись разом в межах позовного провадження(ВС/КЦС від № 691/1237/20 у справі 03.11.2021 р.).

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 753/14399/16-ц

провадження № 61-8597св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року у складі судді Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12 червня 2008 року № BL5433/K-1 у розмірі 50 400,00 дол. США.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнено на користь ПАТ «Універсал Банк» з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 12 червня 2008 року у розмірі 50 400,00 дол. США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року визнано неподаною та повернено заявнику.

Суд апеляційної інстанції повернувши апеляційну скаргу, виходив з того, що питання про зменшення розміру судового збору вже вирішено ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, а в порядку усунення недоліків апеляційної скарги судовий збір у розмірі 28 106,49 грн не сплачено.

Короткий зміст вимог касаційноїскарги

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року, просила скасувати оскаржуване судове рішення, передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особа, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Рішенням суду першої інстанції з неї стягнено 50 400,00 дол. США заборгованості за кредитним договором, тобто за подання апеляційної скарги вона мала сплатити 28 106,49 грн судового збору. До апеляційної скарги на вказане рішення суду вона додала заяву про зменшення судового збору за подання апеляційної скарги у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, проте суд апеляційної інстанції не дослідив докази на підтвердження таких обставин. Необґрунтована відмова у прийнятті і розгляді апеляційної скарги є порушенням права на судовий захист.

Рішення суду першої інстанції є заочним, її не повідомлено належним чином про розгляд справи у суді першої інстанції та позбавлено можливості захищати свої права та інтереси. У зв`язку з відсутністю коштів вона позбавлена можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 рокусправу призначено до судового розгляду без участі сторін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК Українидо апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і 177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року, до якої додала клопотання про зменшення судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року у задоволенні клопотання про зменшення судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для сплати судового збору у розмірі 28 106,49 грн.

В ухвалі від 26 лютого 2020 року суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 надала до суду заяву про зменшення суми судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище.Належних доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору вона не надала.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання про зменшення суми судового збору, оскільки немає підстав вважати, що матеріальний стан заявника перешкоджає сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Постановивши ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції керувався статтями 185, 357 ЦПК Україниі виходив із того, що заявник не сплатила судовий збір за її подання.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року направлено на адресу ОСОБА_1 27 лютого 2020 року.

23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій повторно просила задовольнити клопотання про зменшення судового збору за подання апеляційної скарги.

Оскільки, ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 28 106,49 грн не сплатила, тобто у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунула, апеляційний суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги заявнику, про що 31 березня 2020 року постановив ухвалу. Щодо повторного клопотання про зменшення розміру судового збору, то суд апеляційної інстанції зазначив, що це питання вже вирішено ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року.

Верховний Суд не погоджуться з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закон України «Про судовий збір»).

Відповідно до статті 136 ЦПК Українипідставою для розстрочення, відстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його цивільних прав та обов`язків.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Верховенство права є однією із засад цивільного судочинства (підпункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Недопустимість обмеження доступу до правосуддя підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що судовий збір має бути таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачено. В свою чергу розмір судового збору, який не враховує фінансове становище сторони розцінюється як такий, що обмежує право на доступ до правосуддя (справа «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії»,рішення від 26 липня 2011 року).

Європейський Суд з прав людини зазначив, щосплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа «Креуз проти Польщі», рішення від 19 червня 2001 року).

Отже, судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на заочне рішення, до якої додала клопотання про зменшення судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження доводів клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 22 січня 2020 року та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25 січня 2020 року.

Зазначеними документами заявник підтверджувала відсутність у неї будь-яких доходів протягом декількох років та відсутність майна, за рахунок відчуження якого можливо було б сплатити судовий збір.

Постановивши 26 лютого 2020 року ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що належних доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 не надала.

Отже, суд апеляційної інстанції не виклав мотиви, чому надані заявником докази на підтвердженнят скрутного майнового стану є неналежними.

Верховний Суд виходить з того, що суди наділені дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про розстрочення, відстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору. Вирішуючи питання щодо розстрочення, відстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, суди мають враховувати доводи та надані докази у конкретній справі та належним чином викладати мотиви, які мають бути зрозумілі та переконливі для сторони.

Верховний Суд зазначає, що мотивування суду, яке обмежене реченням про те, що належних доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору не надано, не дає можливості зрозуміти, чому докази є неналежними, не є належним викладом підстав відмови у задоволенні клопотання про зменшення судового збору.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку тому, чи розмір судового збору, який необхідно сплатити заявнику, є співрозмірним із її фінансовим становищем, і чи не обмежує такий розмір судового збору право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя із урахуванням її доводів про те, що в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року вказано на обставини неналежного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, та з огляду на суму заборгованості, стягнуту заочним рішенням суду із ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, не є обгрунтованим повернення апеляційної скарги з тих мотивів, що клопотання про зменшення судового збору суд вже вирішив, а особа не сплатила судовий збір.

Оцінивши доводи касаційної скарги та зміст судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов виснровку, що хвала Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року не відповідає основним засадам цивільного судочинства (пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 129 Конституції України, частинам першій, другій статті 2, пунктам 1, 8частини третьої статті 2 ЦПК України), а тому підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК Україникасаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК Українисправа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущення тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року, передачу справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 березня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко