Стаття 136. Підстави для забезпечення позову

Аналізуйте судовий акт: Заявник що просить накласти арешт на суму боргу, у справі про стягнення такого з відповідача - не зобовʼязаний доводити очевидні речі: наприклад можливість відповідача розпорядитися цими коштами. (ВС КГС №904/1934/23 від 11.12.2023 р.)
 Позивачем у справі про стягнення боргу з відповідача, за договором про підрядні роботи, неоплачені відповідачем - була подана заява про забезпечення позову, де він просив господарський суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, у розмірі основної заборгованості. Позивач обґрунтовував тим, що:

• він якось вже звертався з позовом до господарського суду  з позовом про борг, який було залишено без розгляду за клопотанням відповідача у зв`язку з наявністю між сторонами третейської угоди;
• потім “виплила” додаткова угода про скасування третейської угоди, яка була тільки в боржника - тому третейський розгляд було припинено. Таку поведінку позивач вважав недобросовісною та такою, що свідчить про намагання будь-яким чином сприяти ухиленню від виконання зобов`язань за договором, продовжувати безпідставно утримувати борг;
• наявні судові рішення, якими з відповідача стягнуто достатньо великий обсяг коштів - і наявність судових проваджень свідчить про недобросовісність виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Вказані обставини були названі позивачем, як об'єктивні підстави вважати, що існує обґрунтована ймовірність можливого утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, тому були наявні підстави для накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявленого основного боргу.

І господарський суд задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на суму боргу відповідача. Це рішення підтримав і апеляційний суд і ВС КГС.

Верховний Суд, попри скаргу відповідача, про передчасність застосування арешту на кошти, про запевнення, що відповідач сплачує податки і зробив “значний внесок в перемогу України”, звернув увагу на важливу річ: Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Арешт на майно, як захід забезпечення позову, застосовується лише у справах, де заявлено майнову вимогу. Арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору  (ВС КГС, справа №907/268/22 від 04.04.2023 р.)
 Селищна рада звернулась до господарського суду і просила визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру щодо неприйняття рішень про припинення права постійного користування земельними ділянками одного державного підприємства (далі - ДП). Вважала, що їх мали б передати до її земель запасу 

Від селищної ради також надійшла заява про забезпечення позову з проханням накласти арешт на всі земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні цього ДП, а також інші земельні ділянки. Судом першої інстанції заяву про забезпечення позову задоволено. Однак постановою апеляційного господарського суду - що логічно - відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, за відсутністю зв`язку між заходом забезпечення позову, і предметом позовних вимог, та неспівмірністю такого заходу.

Розглядаючи касаційну скаргу селищної ради, яка не погодилась із відмовою у арешті - ВС КГС не сприйняв її доводів, і погодився із апеляційним судом. Роз’яснюючи взаємозв’язок між майновою/немайновою вимогою і можливим заходом забезпечення позову, ВС вказав:

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову

 Застосування судом засобів забезпечення позову спрямоване насамперед на реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову та захист права позивача.

Застосування таких засобів у господарському процесі врегульовано Главою 10 Розділу І Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зокрема, стаття 139 ГПК України визначає, що клопотання про забезпечення позову у будь-якому випадку має містити посилання на предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

У даній справі розглядався спір між засновником товариства з обмеженою відповідальністю, керівником вказаного суб’єкта підприємницької діяльності та безпосередньо самого ТОВ про визнання недійним рішення загальних зборів ТОВ та стягнення збитків, спричинених керівником підприємства. Позов було вмотивовано тим, що всупереч вимогам закону директор підприємства надав згоду на укладення договорів та контрактів, правочинів ціна яких перевищує 1 000 000,00 грн., а отже довів підприємство до стану неплатоспроможності, що позбавляє позивача права на отримання дивідендів від діяльності товариства.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать директору підприємства.

При цьому вказану заяву вмотивовано тим, що раніше, ухвалою суду у даній справі було задоволено її заяву про забезпечення позову та накладено арешт на майно, що належить відповідачу (директору ТОВ) на праві власності, яку судом було задоволено.

Проте, у подальшому, незважаючи на накладений арешт державною виконавчою службою арештоване майно було реалізоване на прилюдних торгах. При цьому залишок коштів, яка знаходяться на депозитному рахунку ДВС відповідно до положень пункту 6 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», підлягає поверненню боржнику - директору ТОВ (відповідачу).

У зв’язку із цим відповідач має можливість розпорядитись грошовими коштами, які будуть перераховані йому державним виконавцем, що в свою чергу може значно ускладнити виконання судового рішення в майбутньому, в разі його ухвалення на користь позивача.

Судами першої та апеляційної інстанції такі вимоги було задоволено, оскільки на думку судів, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, а тому, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду при умові задоволення позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, задовольняє заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Натомість Касаційний господарський суд переглядаючи вказану справу за касаційною скаргою відповідача із такими висновками судів попередніх інстанцій не погодився та ухвалу про забезпечення позову скасував.

Приймаючи таке рішення КГС послався на те, що з аналізу норм ч.ч. 1, 2 ст. 136, ч.ч. 1, 11 ст. 137 ГПК України забезпечення позову це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

При цьому умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

В обґрунтування своєї заяви позивач послався на реалізацію держвиконавцем майна, належного відповідачу, незважаючи на те, що останнє було арештованим.

Виходячи із наведеного позивачем не надано доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду, оскільки реалізація майна відповідача, на яке накладено арешт, проведена державним виконавцем. Питання щодо правомірності дій державного виконавця не є предметом розгляду у даній справі. Доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна щодо якого містилась заборона його відчуження, не встановлено.

Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.