Стаття 76. Порядок проведення камеральної перевірки

Податковий кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

2622

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

76.1. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

{Абзац перший пункту 76.1 статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

76.2. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

76.3. Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

{Абзац перший пункту 76.3 статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3603-IX від 23.02.2024 }

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

{Статтю 76 доповнено пунктом 76.3 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }

76.4. Камеральні перевірки з питань, визначених статтею 39 - 3 цього Кодексу, проводяться з урахуванням вимог статті 39 - 3 цього Кодексу.

{Статтю 76 доповнено пунктом 76.4 згідно із Законом № 2970-IX від 20.03.2023 }

90/318

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Якщо податковий орган провів перевірку, яка має ознаки як камеральної так і документальної, це свідчить про порушення порядку проведення перевірок, внаслідок чого перевірка є протиправною (ВС/КАС у справі № 813/7410/14 від 13 жовтня 2020 р.)

Відповідно до ст.ст. 75, 76, 78 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. На практиці ж часом трапляється так, що контролюючий орган зловживає своїми повноваженнями, перевіряючи також інші документи, ніж ті, що передбачені ПК України.

У цій справі позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов’язання з ПДВ.

Так, податковим органом було проведено камеральну перевірку, яка мала б проводитись виключно по документах податкової звітності.

Однак, податковий орган під час даної перевірки брав до уваги не лише дані податкової звітності позивача, як передбачено нормами ПК України, а й копії документів, наданих Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС у м. Києві, а саме: акти державного виконавця.

Позиція ВС:

ВС зробив висновок, що податковий орган провів перевірку, що одночасно має ознаки як камеральної так і документальної, що свідчить про порушення порядку проведення перевірок внаслідок чого перевірка є протиправною.

Також, судами було зазначено, що вказані вище акти державного виконавця не можуть бути єдиними та достатніми документами, на підставі яких може бути визначений позивачу розмір грошових зобов`язань по ПДВ у зв`язку із їх протиправністю, оскільки, містять дописи щодо вартості об`єкта фінансового лізингу та сум ПДВ. Судом першої інстанції, що підтверджено висновками суду апеляційної інстанції, враховано, що у акті перевірки податкового органу відсутній опис господарських відносин, відсутній чіткий виклад порушень податкового законодавства, допущених позивачем та посилань на первинні документи або дані звітності, що слугували підставою для таких висновків.