Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду
1. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
2. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
3. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).
4. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
5. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
6. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
{Абзац перший частини шостої статті 120 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2269-VIII від 18.01.2018}
Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).
{Стаття 120 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007; в редакції Закону № 1702-VI від 05.11.2009}
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":
Принцип цілісності об’єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою визначений Земельним та Цивільним кодексами України. Проте у судовій практиці час від часу виникають питання пов’язані із застосуванням цього принципу, а тому деякі справи потребують роз’яснення ВС.
У цій справі позивач звернувся з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,18 га за набувальною давністю.
Так, він є власником житлового будинку, однак земельна ділянка під будинком все ще рахується у власності за померлою матір’ю дружини.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що звертаючись до суду з позовом, позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він володіє житловим будинком та відкрито користується земельною ділянкою більше 15 років, доглядає за прибудинковою територією, слідкує за її станом. За таких обставин позивач вважав, що має право набути право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України.
Ч. 1 ст. 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Позиція ВС: ВС касаційну скаргу позивача задовольнив частково рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, ВС зазначив, що до даних правовідносин не може бути застосована ст. 344 ЦК України, адже в розумінні ст. 344 ЦК України добросовісність володіння означає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.
Разом з тим, ВС звернув увагу на посилання позивача на ст. 120 ЗК України, яка регулює перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду. Позивач зазначив, що з 04 червня 2002 року він є власником житлового будинку. Право власності на цей житловий будинок позивач набув за договором дарування житлового будинку, але земельна ділянка під будинком все ще рахується у власності за померлою тещею.
Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Так, ч. 1 статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Непогане рішення, яке розтлумачує правильне застосування принципу цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований, зокрема ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Відразу необхідно звернути увагу на те, що наявність кадастрового номеру у земельної ділянки, ще не означає наявність у неї власника, або користувача чи орендаря. Більш того буває так, що наявність кадастрового номеру у з/д, ще не означає внесення цієї з/д до Державного земельного кадастру.
Іноді кадастровий номер з/д отримують саме з метою відчуження чи іпотеки нерухомого майна, яке на цій з/д розташовано. Відповідно до ст. 120 ЗК України кадастровий номер з/д є істотною умовою договору про набуття права власності на будинок, будівлю або споруду, які знаходяться на цій з/д. Суб’єктом контролю наявності кадастрового номеру з/д у договорі, наприклад купівлі продажу комплексу будівель, є нотаріус, який відмовиться посвідчувати такий договір за відсутності кадастрового номеру. У попередні роки нотаріусу було достатньо лише довідки органу Держкомзему про присвоєння кадастрового номеру з/д. Публічну кадастрову карту України на предмет внесення з/д до Державного земельного кадастру нотаріус не дивився.
Поширена раніше схема продажу нерухомості частинами, тобто наприклад не весь будинок за раз, а двома договорами по половині будинку – зламана. Тут слід згадати Лист – роз’яснення Мінюсту від 18 травня 2018 р. № 19765/14673-33-18/8.3 «Щодо вимог до договору у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, яке пов’язане з переходом права на земельну ділянку».
В цій справі позивачами в частках був придбаний комплекс будівель та споруд на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, і для посвідчення цього договору був отриманий начебто кадастровий номер на з/д. Хоча, як пізніше з’ясувалося спірна з/д до Державного земельного кадастру внесена не була.
У зв’язку із фактичним використанням з/д органом місцевого самоврядування було запропоновано позивачам укласти договір на комплексе опорядження, утримання і зовнішній благоустрій. Натомість позивачі вважали з/д своєю власністю і звернулися до суду із позовом про визнання права власності на з/д.
Суди трьох інстанцій відмовили у задоволенні позову.
Позиція судів чітка: оскільки продавець комплексу будівель та споруд на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомості не мав права власності на спірну з/д, то до покупця таке право НЕ переходить. Це право ще НЕ виникло. З/д хоча і має кадастровий номер, але не внесена відповідно до пункту 9, 10, ст. 79-1 ЗК України до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не зареєстровано у Державному земельному кадастрі, тому не є об’єктом цивільних прав.
Аналізуйте судовий акт: При відчуженні будинку право на земельну ділянку на якій він розташований припиняється та переходить до нового власника (ВС/КЦС № 364/515/19 від 26.12.2019)
Положення частини четвертої статті 120 Земельного кодексу України імперативно визначають, що особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
Однак, поширеними є випадки коди технічна документація на землю неоформлена. Отже виникає питання чи є відсутність такої документації перепоною для набуття права власності на землю на якій будинок розташовано.
Касаційний цивільний суд однозначно вважає, що НІ!
У даній справі між двома фізичними особами було укладено договір дарування будинку. Відповідно до умов договору сторони домовилися про передачу земельної ділянки у власність позивачу після виготовлення технічної документації.
Однак у подальшому дарувальник відмовився вчинити будь-які дії для переоформлення та передачі у власність обдарованому земельної ділянки на якій розташований житловий будинок, що і стало підставою для звернення останнього до суду із позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку.
Суди першої та апеляційної інстанції позов задовольнили.
Проте, відповідач оскаржив останні у касаційному порядку з тих підстав, що перш ніж звертатися з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку обдарований повинен був звернутися до суду з позовом про припинення його права власності на земельну ділянку.
В свою чергу КЦС визнав такі доводи необґрунтованими.
Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За нормами ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
З аналізу вказаних норм випливає існування принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином оскільки позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на підставі договору дарування, то згідно вищевикладених правових норм набув право власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому домоволодіння.
При цьому доводи про те, що визнанню за позивачем права власності на земельну ділянку обов`язково має передувати рішення суду про припинення права власності відповідача на земельну ділянку є необґрунтованими, оскільки право відповідача на земельну ділянку припинено відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України внаслідок набуття позивачем права власності на житловий будинок.
ВС потрохи вносить юридичну ясність у питання бездокументарного користування земельною ділянкою для обслуговування приватної будівлі, та проблему правильної позовної вимоги при стягненні коштів власником землі за користування такою землею із фактичного землекористувача – власника приватної будівлі.
Узагальнено існує два випадки, коли при придбанні будівлі права землекористування покупцем будівлі не оформлюються, проте фактичне землекористування з/д виділеною для обслуговування цієї будівлі відбувається, і орган місцевого самоврядування втрачає доходи.
Перший – це випадок, коли земля для обслуговування будівлі відводилася за старим законодавством у користування, тобто на підставі Акту про надання земельної ділянки у користування, і тоді право користування з/д при зміні власника будівлі припиняється.
Другий випадок, коли між продавцем будівлі та органом місцевого самоврядування вже укладений за діючим законодавством договір оренди з/д. Тоді право оренди з/д переходить до покупця будівлі в силу закону, відбувається автоматична заміна орендаря в договорі оренди з/д з продавця на покупця будівлі, і набувач будівлі зобов’язаний сплачувати органу місцевого самоврядування орендну плату на умовах визначених в договорі оренди із попереднім власником. При цьому відсутність додаткової угоди про заміну сторони в договорі оренди з/д з продавця будівлі на покупця НЕ позбавляє обов’язку набувача будівлі сплачувати оренду плату.
Ця справа про другий випадок, і вона ілюструє надзвичайну важливість професійного обґрунтування позову та формулювання позовної вимоги для досягнення результату. Тобто, усім зрозуміло, що набувач будівлі щось порушує, коли не сплачує за користування з/д, проте питання на які норми законодавства слід посилатися, щоб ці кошти стягнути через суд виявилося не із легких.
Орган місцевого самоврядування спочатку стягував з набувача збитки - упущену вигоду на підставі ст. 22, 1166 ЦК України, а потім вирішив змінити обґрунтування і стягувати безпідставно набуті кошти (майно) на підставі ст. 1212 ЦК України. Для розрахунку суми стягнення за період несплати бралася місячна орендна плата, яка була визначена договором оренди з/д із попереднім власником будівлі. Суд першої інстанції відмовив у стягненні збитків, але суд апеляційної інстанції побачив в спірних правовідносинах кондикційні зобов'язання землекористувача і задовільнив позов.
Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції і залишив в силі відмовне рішення суду першої інстанції. ВС підкреслив, що ні стягнення збитків (упущеної вигоди), ні стягнення безпідставно набутих коштів (майна), в даному випадку НЕ є правильним способом захисту порушеного права. А насправді все просто – слід подавати позов про стягнення орендної плати та обґрунтовувати його порушення орендарем умов договору оренди.
Цитуємо ВС: «У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.»
Зокрема, це передбачається ст. 7 ЗУ "Про оренду землі", ст. 120 ЗК України та ст 377 ЦК України.
Отже, між органом місцевого самоврядування та набувачем будівлі юридично існують орендні відносини, на умовах передбачених договором оренди з/д укладеному між органом місцевого самоврядування та попереднім власником будівлі.
- Стаття 1. Земля-основне національне багатство
- Стаття 2. Земельні відносини
- Стаття 3. Регулювання земельних відносин
- Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання
- Стаття 5. Принципи земельного законодавства
- Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин
- Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
- Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин
- Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин
- Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі земельних відносин
- Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин
- Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин
- Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин
- Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
- Стаття 14-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
- Стаття 14-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин
- Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин
- Стаття 15-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
- Стаття 15-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин
- Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
- Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
- Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин
- Стаття 18. Склад земель
- Стаття 19. Категорії земель
- Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок
- Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
- Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання
- Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 26. Використання земельних ділянок з меліоративними системами
- Стаття 27. Збереження права на землю сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, особистих селянських і фермерських господарств
- Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств
- Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств
- Стаття 31. Землі фермерського господарства
- Стаття 32. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств
- Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
- Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби
- Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
- Стаття 36. Земельні ділянки для городництва
- Стаття 37. Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю
- Стаття 37-1. Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив
- Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови
- Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови
- Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва
- Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів
- Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних будинків
- Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду
- Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду
- Стаття 45. Використання земель природно-заповідного фонду
- Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
- Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
- Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення
- Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення
- Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
- Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення
- Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення
- Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
- Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення
- Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення
- Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення
- Стаття 57. Використання земель лісогосподарського призначення
- Стаття 58. Склад земель водного фонду
- Стаття 59. Право на землі водного фонду
- Стаття 60. Прибережні захисні смуги
- Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
- Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
- Стаття 63. Смуги відведення
- Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів
- Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- Стаття 66. Землі промисловості
- Стаття 66-1. Землі індустріальних парків
- Стаття 67. Землі транспорту
- Стаття 68. Землі залізничного транспорту
- Стаття 69. Землі морського транспорту
- Стаття 70. Землі річкового транспорту
- Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства
- Стаття 72. Землі авіаційного транспорту
- Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту
- Стаття 74. Землі міського електротранспорту
- Стаття 75. Землі зв'язку
- Стаття 76. Землі енергетичної системи
- Стаття 77. Землі оборони
- Стаття 78. Зміст права власності на землю
- Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності
- Стаття 79-1. Земельна ділянка як об’єкт цивільних прав
- Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю
- Стаття 81. Право власності на землю громадян
- Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
- Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад
- Стаття 84. Право власності на землю держави
- Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав
- Стаття 86. Спільна власність на земельну ділянку
- Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку
- Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності
- Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
- Стаття 89-1. Особливості набуття і реалізація права довірчої власності на земельні ділянки
- Стаття 90. Права власників земельних ділянок
- Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок
- Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
- Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
- Стаття 94. Право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку
- Стаття 95. Права землекористувачів
- Стаття 96. Обов'язки землекористувачів
- Стаття 97. Обов'язки підприємств, установ та організацій, що проводять розвідувальні роботи
- Стаття 97-1. Обов’язки користувачів бурштиноносними надрами, що проводять розвідувальні роботи та/або видобування бурштину
- Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту
- Стаття 99. Види права земельного сервітуту
- Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів
- Стаття 101. Дія земельного сервітуту
- Стаття 102. Припинення дії земельного сервітуту
- Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
- Стаття 103. Зміст добросусідства
- Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку
- Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев
- Стаття 106. Обов'язки щодо визначення спільних меж
- Стаття 107. Відновлення меж
- Стаття 108. Спільне використання межових споруд
- Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок
- Стаття 110. Поняття обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження прав на земельну ділянку
- Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження у використанні земель
- Стаття 112. Охоронні зони
- Стаття 113. Зони санітарної охорони
- Стаття 114. Санітарно-захисні зони
- Стаття 115. Зони особливого режиму використання земель
- Стаття 116. Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності
- Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність
- Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
- Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
- Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду
- Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам
- Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
- Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
- Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
- Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку
- Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку
- Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них
- Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
- Стаття 129. Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам
- Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
- Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки
- Стаття 133. Застава земельних ділянок або прав на них
- Стаття 134. Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)
- Стаття 135. Земельні торги
- Стаття 136. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах
- Стаття 137. Підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів
- Стаття 138. Встановлення результатів торгів
- Стаття 139. Оприлюднення результатів земельних торгів
- Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
- Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
- Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
- Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку
- Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
- Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
- Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
- Стаття 148. Конфіскація земельної ділянки
- Стаття 148-1. Перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні
- Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок
- Стаття 150. Особливо цінні землі та порядок припинення прав на них
- Стаття 151. Порядок погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності
- Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки
- Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку
- Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю
- Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
- Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори
- Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
- Стаття 160. Права і обов'язки сторін при розгляді земельних спорів
- Стаття 161. Виконання рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів
- Стаття 162. Поняття охорони земель
- Стаття 163. Завдання охорони земель
- Стаття 164. Зміст охорони земель
- Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
- Стаття 166. Рекультивація порушених земель
- Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами
- Стаття 168. Охорона ґрунтів
- Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель
- Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі
- Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель
- Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах
- Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць
- Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць
- {Статтю 176 виключено на підставі Закону № 497-VIII від 02.06.2015}
- Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
- Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель
- Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель
- Стаття 180. Зонування земель
- Стаття 181. Поняття землеустрою
- Стаття 182. Мета землеустрою
- Стаття 183. Завдання землеустрою
- Стаття 184. Зміст землеустрою
- Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою
- Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою
- Стаття 186-1. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
- Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
- Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 191. Призначення моніторингу земель
- Стаття 192. Завдання моніторингу земель
- Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру
- Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру
- Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру
- Стаття 196. Склад відомостей Державного земельного кадастру
- Стаття 197. Кадастрове зонування
- Стаття 198. Кадастрові зйомки
- Стаття 199. Бонітування ґрунтів
- Стаття 200. Економічна оцінка земель
- Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок
- Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок
- Стаття 203. Облік кількості та якості земель
- Стаття 204. Ведення Державного земельного кадастру
- Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
- Стаття 206. Плата за землю
- Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
- Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок
- Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства
- Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
- Прикінцеві положення
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.