Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок

1. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

2. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

3. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, ще НЕ є достатньою підставою для застосування відповідальності за самовільне зайняття цієї ділянки (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. у справі №910/5702/17)

Справа про те, як Київська міська рада намагалася повернути у власність громади земельну ділянку площею 0,1 га, на якій начебто самочинно був вже збудований торгівельний комплекс площею 587 кв. м.

І дійсно міська рада не виділяла будь-кому своїм рішенням спірну з/д під будівництво торгівельного комплексу (цільове призначення), а сама з/д входить у прибережну захисну смугу водойми Срібних Кіл, тому вважала торгівельний комплекс самочинно побудованим і просила суд застосувати до власника нерухомості відповідальність передбачену ст. 212 ЗК України«повернення самовільно зайнятих земельних ділянок» та ст. 376 ЦК України«самочинне будівництво». Зокрема, така відповідальність полягає у поверненні з/д у власність громади міста та знесення торгівельного центру.

Проте Верховний Суд вирішив інакше та залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено міській раді у задоволенні позову.

ВС підкреслив, що для застосування чи незастосування відповідальності у виді повернення з/д власнику та знесення самочинного будівництва слід встановити наступне. Чи має право особа, яка фактично використовує з/д на оформлення правовстановлюючих документів на цю з/д? Чи здійснила така особа юридично значимі дії для оформлення цих документів?

Відмовляючи міській раді у задоволенні позову суди взяли за основу той факт, що право власності на торгівельний комплекс було визнане рішенням місцевого суду в іншій справі, яке є чинним на момент розгляду спору. На підставі цього рішення суду право власності було зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Законність цього рішення суду звичайно сумнівна, проте не оцінюється судами в нашій справі, а приймається як преюдиція.

Отже, особа –фактичний землекористовувач, є законним власником будівлі торгівельного комплексу, яка розташована на спірній з/д, тому має право оформити цю з/д в оренду відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

У справі було також встановлено, що відповідач звертався із рядом заяв до місцевої ради та інших органів місцевого самоврядування з метою оформити права на спірну земельну ділянку, проте остаточних документів, в тому числі відмовних, з боку органів місцевого самоврядування йому надано не було. Більш того, між сторонами спору був укладений договір пайової участі, відповідач сплатив, а позивач прийняв пайовий внесок, що свідчить про наміри обох сторін оформити оренду з/д за власником торгівельного центру.

За таких обставин відсутність у відповідача – власника торгівельного центру правовстановлючих документів на з/д, на якій торгівельний центр розташований не може розцінюватися як правопорушення, за яке настає відповідальність передбачена ст. 212 ЗК України: знесення будівлі та повернення з/д у власність міста.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0