Стаття 60. Прибережні захисні смуги

Земельний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси
Додати в обране

1. Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

{Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3613-VI від 07.07.2011 }

2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

3. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

{Абзац другий частини третьої статті 60 в редакції Закону № 711-IX від 17.06.2020 }

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об’єктів - згідно з частиною другою цієї статті.

{Абзац третій частини третьої статті 60 в редакції Закону № 711-IX від 17.06.2020 }

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

{Частина третя статті 60 в редакції Закону № 2740-VI від 02.12.2010 }

4. У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані:

гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди;

об’єкти підвищеної небезпеки;

пансіонати, об’єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності;

об’єкти природно-заповідного фонду, об’єкти культурної спадщини.

Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об’єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.

{Статтю 60 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 233-IX від 29.10.2019 }

Попередня

68/231

Наступна
Додати в обране
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Начебто добросовісний набувач перекупив земельну ділянку у прибережній захисній смузі, проте суд повернув цю ділянку у власність громади і не допомогла навіть практика ЕСПЛ (ВС/ВП від 15 травня 2018р. у справі № 372/2180/15-ц)

Справедлива та дуже актуальна для сьогодення постанова Великої Палати ВС.

Багаті егоїсти та зухвалі казнокради у змові із чиновниками органів місцевого самоврядування   купують за хабарі і навіть отримують безоплатно земельні ділянки у прибережних захисних смугах річок всупереч положенням ЗКУ, ВКУ, природоохоронного законодавства, тощо. Внаслідок цього насамперед  порушується право інших громадян  України на доступ до берегів річок, право на відпочинок та вільне користування природним довкіллям та водними ресурсами.

У цій справі орган місцевого самоврядування незаконно затвердив проект землеустрою та надав у власність особи земельну ділянку під забудову на березі річки у водоохороній  зоні. Незаконно, тому що не можна будувати будинки у прибережній захисній смузі,  ширина якої передбачена ст. 60 ЗК України та ст.  88 ВК України. Надалі ця особа продала цю земельну ділянку іншій особі, яка є відповідачем у цій справі та намагається захистити своє право власності.

Чому ми написали  у заголовку, що начебто добросовісний  набувач?  Тому що відповідач приходить на суд і заявляє, що нічого не порушував  та стверджує, що усі документи у нього на руках є та ці документи відповідають нормам закону, а орган місцевого самоврядування прийняв рішення про виділення земельної ділянки в межах власних повноважень. А головне такий начебто добросовісний набувач божиться, що нічого не знав, про те що здійснювати будівництво у водоохороній зоні не можна.  Водночас такий начебто добросовісний набувач добре знає і посилається на  рішення ЕСПЛ, які наголошують на неможливості позбавлення державою права власності особи на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування. ( в даному випадку порушення Україною ст.1 Першого протоколу,   у рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (заява № 43768/07)

Як бачимо технологія перепродажу земельної ділянки  та позиція добросовісного набувача у даній справі не спрацьовує. Велика палата ВС підтверджує правильність рішення суду першої інстанції про витребування земельної  ділянки із чужого незаконного володіння (відповідача) та повернення у власність громади.   

Ця постанова Великої Палати ВС також цікава аналізом деяких рішень ЕСПЛ з приводу предмету спору.  У підсумку ВС приходить до висновку, що порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод  має місце далеко не завжди, коли держава вилучає майно у особи без справедливої компенсації.

При розгляді подібних спорів судам слід встановлювати виправданість втручання у право власності та надання відповідної компенсації напряму корелюються із законністю набуття майна, поведінкою набувача під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.

 

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст