Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
{Пункт "в" частини першої статті 141 в редакції Закону № 875-VI від 15.01.2009}
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
{Частину першу статті 141 доповнено пунктом "е" згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009}
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
{Частину першу статті 141 доповнено пунктом "є" згідно із Законом № 2518-VI від 09.09.2010}
ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об’єктом державно-приватного партнерства або об’єктом концесії.
{Статтю 141 доповнено пунктом "ж" згідно із Законом № 155-IX від 03.10.2019}
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":
Аналізуйте судовий акт: Хоча діє стаття 19 ЗУ «Про оренду землі» припинити договір оренди землі шляхом розірвання через суд за ініціативою орендаря – забудовника фактично неможливо (ВС/КГС у справі 910/10865/19 від 05 серпня 2020 р.)
Тягар орендної плати для забудовника орендованої земельної ділянки інколи у підсумку може стати фатальним, як очевидно відбудеться і цьому випадку.
Логіка законодавця передбачає, що забудовнику на декілька років надається земельна ділянка в оренду, а після введення в експлуатацію побудованого багатоквартирного будинку передається ОСББ або повертається назад місту у зв’язку із закінченням строку дії договору оренди.
В нашому випадку земельна ділянка була передана забудовнику позивачу в довгострокову оренду строком на 25 років із цільовим призначенням «для експлуатації та обслуговування житлового будинку». (УВАГА!)
Позивач збудував багатоквартирний будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, підписав Акт готовності об’єкту до експлуатації та отримав в органі ДАБІ Сертифікат відповідності. Надалі позивач передав будинок безоплатно на баланс керуючий компанії.
Таким чином, позивач фактично припинив користування з/д, і договір оренди з/д йому вже не потрібен. Проте у міста звичайно інша думка. Місту байдуже, коли буде створене ОСББ у цьому будинку, і взагалі чи буде створено, головне отримувати дохід від орендної плати, яку відповідно до умов договору оренди з/д повинен сплачувати позивач до закінчення строку його дії.
Оскільки до закінчення строку дії договору оренди залишилося ще багато років та з метою не платити орендну плату позивач звернувся до суду із позовом про розірвання договору оренди з/д на підставі ст. 651 ЦК України та ст. ст. 19, 32 ЗУ «Про оренду землі».
Так частина друга ст. 19 ЗУ "Про оренду землі" передбачає, що «після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об’єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.»
Ця норма є спеціальною по відношенню до інших і надає право орендарю у випадку відсутності згоди міста розірвати договір оренди з/д через суд. Тобто припинення договору оренди з/д відбувається шляхом розірвання на підставі рішення суду (ст. 32 ЗУ «Про оренду землі).
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовільнив позов. Суд касаційної інстанції скасував ці судові акти і направив справу на новий розгляд.
Обгрунтування ВС щонайменше незрозуміле.
По –перше на думку ВС, позивач повинен доводити документами не тільки завершення будівництва, а і факт фактичного припинення користування орендованою з/д. Суд касаційної інстанції посилається на попередні правові висновки ВС, хоча це не передбачено ст. 19 ЗУ «Про оренду землі», проте вважається , що опосередковано передбачено ст. 141 ЗУ України. Акт готовності об’єкту до експлуатації та Акт передачі будинку на баланс керуючої компанії виявилися недостатніми. Позивач залишився власником будинку.
По-друге на думку ВС, цільове призначення з/д «для експлуатації та обслуговування житлового будинку» не відповідає ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» оскільки відсутнє додаткове призначення «для будівництва». Тобто ділянка не була надана для містобудівних потреб – начебто.
Ймовірно забудовник тепер буде сплачувати орендну плату до закінчення усіх 25 років строку дії договору оренди з/д.
Отже, забудовники та інші орендарі земельних ділянок: позбавитися від непотрібних договорів оренди з/д, якими ви фактично не користуєтеся з такою судовою практикою надзвичайно складно.
Взагалі ця проблема стара та складна і не зважаючи на істотні законодавчі поліпшення у питаннях оформлення прав власності на нерухомість – залишається. Так, у цій справі були будинок та земельна ділянка в оренді, права на які оформлені на одну юридичну особу – позивача. Далі, позивач відчужує будинок, в даному випадку на підставі договору задоволення вимог іпотекодержателя, третій особі, і звичайно договір оренди землі йому не потрібен. Новий договір оренди землі потрібен новому власнику будинку принаймні теоретично.
Здавалось з точки зору здорового глузду, що місцева рада також зацікавлена у переоформленні прав оренди на нового власника будинку, бо так просто правильно. Проте – ні. Починається як мінімум - бездіяльність, а як правило – корупція. І головне, за весь час до моменту розірвання договору оренди землі колишній власник будинку повинен сплачувати орендну плату, хоча він абсолютно не користується цією з/д. Інакше фіскальний орган нарахує та донарахує…
І ось позивач спочатку звертається до місцевої ради із заявою про відмову від користування з/д та проханням вилучити в нього цю з/д та зарахувати до комунальної власності. Цікаво, що через тривалий час місцева рада все ж таки приймає рішення, яке є безспірною підставою для розірвання договору оренди землі. (в багатьох випадках таке рішення не приймається роками без хабаря). Зокрема у рішенні зазначається наступне: «вилучити з/д, зарахувати з/д до земель міста, зобов’язати позивача у тримісячний строк укласти з міською радою в установленому порядку договір про розірвання договору оренди з/д». Ну що ще потрібно?
На підставі такого рішення позивач навідується до місцевої ради з питанням, потім з претензією – «скажіть, коли прийти підписати договір про розірвання». І починаються відписки на кшталт «зберіть та подайте документи у кабінет за №..» та потім взагалі ігнор. Нарешті позивач звернувся із позовом, і суд першої інстанції йому відмовив обґрунтовуючи це тим, що позивачем вчасно і в повному обсязі не були подані «відповідні» документи….
Проте, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, задовільнив позов та вирішив «розірвати договір оренди земельної ділянки». Саме розірвати договір оренди земельної ділянки слід прости суд у такому випадку, а не, наприклад, «визнати розірваним» (такий спосіб захисту права не застосовується у господарському процесі).
ВССУ відхиляючи касаційну скаргу місцевої ради підкреслив таке. На час розгляду спору державна реєстрації з/д за місцевою радою проведена не була, а установлений порядок розірвання договорів оренди з/д передбачає укладання договору про розірвання тільки після державної реєстрації цієї з/д за територіальною громадою. Проте, це аж ніяк не стосується позивача. Місцевою радою було прийнято рішення про укладання договору про розірвання у тримісячний строк. Це рішення виконано не було, і бездіяльність відповідача порушує права позивача.
У такому спорі слід керуватись ст. 31 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якої «договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом» та ст. 141 ЗК України, згідно якої підставою припинення права користування з/д є набуття іншою особою права власності на будинок, яких розташований на цій з/д.
ВСУ аналогічно висловився у постановах від 20.08.2013 у справі № 3-15гс13 та від 11.05.2016 у справі № 3-421гс16.
Насамкінець, необхідно підкреслити традиційно безглузду політику місцевої ради у цьому питанні. Замість того, щоб просто підписати доп. про розірвання та сконцентрувати зусилля на укладанні договору оренди з/д із новим власником будівлі, місцева рада вдається до судових процесів, оскаржень та бездіяльності не отримуючи від цього нічого та неефективно використовуючи працю співробітників свого апарату. І така політика безглуздого оскарження очевидних протиправних речей існує практично в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування…
Логіка цієї постанови ВСУ, якою скасовані рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій проста. Архаїчне право користування земельною ділянкою не передбачено діючим ЗК України (за винятками згідно ст. 92 ЗК України), хоча видані раніше Державні акти на право користування з/д визнаються. Самі ж права на з/д із прийняттям ЗК України повинні бути переоформлені або у документи на право оренди, або у документи на право власності. Цього продавцем будівлі і землекористувачем «за старими правилами» зроблено не було.
Відповідно до ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю у нового власника автоматично виникає право власності на з/д під будівлею, тому право користування з/д продавця, тобто попереднього власника будівлі, припиняється щодо всієї з/д вказаної у Державному акті на право користування з/д. При цьому площа з/д не важлива. Вирішуючи цей спір ВСУ, зокрема застосовує пункт е), ст. 141 ЗК України «підстави припинення права користування земельною ділянкою.»
Отже, фактично при продажі власником ринку одного павільйону, можна втратити право користування земельної ділянкою, на якій розташований увесь ринок, і Державний акт на право користування незалежно від вказаної в ньому площі з/д буде вже недійсним. Тому, оформлюємо права оренди та власності на земельні ділянки вчасно!
Між фізичною особою - орендодавцем та агрокомпанією - орендарем укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендна плата сплачується один раз на рік. Орендар порушив ці умови неодноразово і істотно прострочив терміни сплати орендної плати. Проте пізніше все ж таки оренду плату сплатив. На жаль фізична особа померла, а спадкоємець звернувся із позовом про розірвання договору оренди землі, зобов’язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації права оренди.
Суд першої інстанції задовільнив позов, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, ВССУ скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ВССУ підкреслив, що відповідно до ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування з/д є систематична несплата орендної плати. Стаття 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків передбачених цим договором та законодавством. Незважаючи на те, що орендар пізніше погасив заборгованість із сплати орендної плати перед орендодавцем, так чи інакше він порушив умови договору оренди та ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та законодавства.
Отже, орендну плату за користування з/д слід не тільки сплачувати, а сплачувати вчасно на умовах, що передбачені договором оренди землі.
- Стаття 1. Земля-основне національне багатство
- Стаття 2. Земельні відносини
- Стаття 3. Регулювання земельних відносин
- Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання
- Стаття 5. Принципи земельного законодавства
- Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин
- Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
- Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин
- Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин
- Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі земельних відносин
- Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин
- Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин
- Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин
- Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
- Стаття 14-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
- Стаття 14-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин
- Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин
- Стаття 15-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
- Стаття 15-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин
- Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
- Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
- Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин
- Стаття 18. Склад земель
- Стаття 19. Категорії земель
- Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок
- Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
- Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання
- Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 26. Використання земельних ділянок з меліоративними системами
- Стаття 27. Збереження права на землю сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, особистих селянських і фермерських господарств
- Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств
- Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств
- Стаття 31. Землі фермерського господарства
- Стаття 32. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств
- Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
- Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби
- Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
- Стаття 36. Земельні ділянки для городництва
- Стаття 37. Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю
- Стаття 37-1. Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив
- Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови
- Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови
- Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва
- Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів
- Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних будинків
- Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду
- Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду
- Стаття 45. Використання земель природно-заповідного фонду
- Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
- Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
- Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення
- Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення
- Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
- Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення
- Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення
- Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
- Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення
- Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення
- Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення
- Стаття 57. Використання земель лісогосподарського призначення
- Стаття 58. Склад земель водного фонду
- Стаття 59. Право на землі водного фонду
- Стаття 60. Прибережні захисні смуги
- Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
- Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
- Стаття 63. Смуги відведення
- Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів
- Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- Стаття 66. Землі промисловості
- Стаття 66-1. Землі індустріальних парків
- Стаття 67. Землі транспорту
- Стаття 68. Землі залізничного транспорту
- Стаття 69. Землі морського транспорту
- Стаття 70. Землі річкового транспорту
- Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства
- Стаття 72. Землі авіаційного транспорту
- Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту
- Стаття 74. Землі міського електротранспорту
- Стаття 75. Землі зв'язку
- Стаття 76. Землі енергетичної системи
- Стаття 77. Землі оборони
- Стаття 78. Зміст права власності на землю
- Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності
- Стаття 79-1. Земельна ділянка як об’єкт цивільних прав
- Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю
- Стаття 81. Право власності на землю громадян
- Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
- Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад
- Стаття 84. Право власності на землю держави
- Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав
- Стаття 86. Спільна власність на земельну ділянку
- Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку
- Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності
- Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
- Стаття 89-1. Особливості набуття і реалізація права довірчої власності на земельні ділянки
- Стаття 90. Права власників земельних ділянок
- Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок
- Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
- Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
- Стаття 94. Право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку
- Стаття 95. Права землекористувачів
- Стаття 96. Обов'язки землекористувачів
- Стаття 97. Обов'язки підприємств, установ та організацій, що проводять розвідувальні роботи
- Стаття 97-1. Обов’язки користувачів бурштиноносними надрами, що проводять розвідувальні роботи та/або видобування бурштину
- Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту
- Стаття 99. Види права земельного сервітуту
- Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів
- Стаття 101. Дія земельного сервітуту
- Стаття 102. Припинення дії земельного сервітуту
- Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
- Стаття 103. Зміст добросусідства
- Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку
- Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев
- Стаття 106. Обов'язки щодо визначення спільних меж
- Стаття 107. Відновлення меж
- Стаття 108. Спільне використання межових споруд
- Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок
- Стаття 110. Поняття обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження прав на земельну ділянку
- Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження у використанні земель
- Стаття 112. Охоронні зони
- Стаття 113. Зони санітарної охорони
- Стаття 114. Санітарно-захисні зони
- Стаття 115. Зони особливого режиму використання земель
- Стаття 116. Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності
- Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність
- Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
- Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
- Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду
- Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам
- Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
- Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
- Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
- Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку
- Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку
- Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них
- Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
- Стаття 129. Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам
- Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
- Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки
- Стаття 133. Застава земельних ділянок або прав на них
- Стаття 134. Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)
- Стаття 135. Земельні торги
- Стаття 136. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах
- Стаття 137. Підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів
- Стаття 138. Встановлення результатів торгів
- Стаття 139. Оприлюднення результатів земельних торгів
- Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
- Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
- Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
- Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку
- Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
- Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
- Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
- Стаття 148. Конфіскація земельної ділянки
- Стаття 148-1. Перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні
- Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок
- Стаття 150. Особливо цінні землі та порядок припинення прав на них
- Стаття 151. Порядок погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності
- Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки
- Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку
- Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю
- Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
- Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори
- Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
- Стаття 160. Права і обов'язки сторін при розгляді земельних спорів
- Стаття 161. Виконання рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів
- Стаття 162. Поняття охорони земель
- Стаття 163. Завдання охорони земель
- Стаття 164. Зміст охорони земель
- Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
- Стаття 166. Рекультивація порушених земель
- Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами
- Стаття 168. Охорона ґрунтів
- Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель
- Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі
- Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель
- Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах
- Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць
- Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць
- {Статтю 176 виключено на підставі Закону № 497-VIII від 02.06.2015}
- Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
- Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель
- Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель
- Стаття 180. Зонування земель
- Стаття 181. Поняття землеустрою
- Стаття 182. Мета землеустрою
- Стаття 183. Завдання землеустрою
- Стаття 184. Зміст землеустрою
- Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою
- Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою
- Стаття 186-1. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
- Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
- Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 191. Призначення моніторингу земель
- Стаття 192. Завдання моніторингу земель
- Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру
- Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру
- Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру
- Стаття 196. Склад відомостей Державного земельного кадастру
- Стаття 197. Кадастрове зонування
- Стаття 198. Кадастрові зйомки
- Стаття 199. Бонітування ґрунтів
- Стаття 200. Економічна оцінка земель
- Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок
- Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок
- Стаття 203. Облік кількості та якості земель
- Стаття 204. Ведення Державного земельного кадастру
- Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
- Стаття 206. Плата за землю
- Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
- Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок
- Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства
- Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
- Прикінцеві положення
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.