Стаття 198. Кадастрові зйомки
1. Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
2. Кадастрова зйомка включає:
а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
ґ) виготовлення кадастрового плану.
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":
Аналізуйте судовий акт: Велика палата ВС: У вимогах про визнання права на приватизацію земельної ділянки БЕЗ погодження меж із суміжними землекористувачами суду слід відмовляти (ВП/ВС, № 545/1149/17 від 12 лютого 2020р.)
Судова система продовжує гратися у правильні чи неправильні способи обрання захисту прав позивачем тепер вже на рівні Великої Палати ВС. На жаль вже давно вважається повчальним через декілька років судової тяганини на рівні ВС відмовити у задоволенні позову із посилом « навіщо Ви сюди прийшли, у Вас і без суду все вийде», а насправді і близько не вирішивши практичне питання заявника і залишивши його біля розбитого корита.
В цьому коментарі мова іде про застосування статті 152 ЗК України – «способи захисту прав на земельні ділянки» та обов’язковості погодження меж з/д із суміжними землекористувачами при затвердженні органом Держгеокадастру проекту землеустрою щодо відведення з/д. (землевпорядної документації).
Проблема погодження меж при приватизації земельної ділянки стара та дискусійна. Сам Акт погодження меж, це документ який дозволяє встановити юридичний факт відсутності спорів між суміжними землекористувачами та власниками з/д за межі, і надалі видати правовстановлюючий документ на земельну ділянку заявнику, який буде позбавлений обґрунтованих потенційних претензій з боку сусідів. Зокрема, процедура погодження меж надзвичайно важлива тоді, коли існує реальний спір між землекористувачами за межу, або тоді, коли виявляються помилки в кадастрі, і має місце накладання земельних ділянок.
З іншого боку в реальному житті часто складно отримати підпис від сусіда, особливо не громадянина, а сам підпис за відсутності спору по суті має формальний характер, проте стає підґрунтям для вимагання чи корупції.
Новітня судова практика зводиться до того, що Акт погодження меж перестає бути обов’язковим для підтвердження права на з/д і для видачі заявнику законного правовстановлюючого документу. Верховна палата ВС посилаючись на ст. 198 ЗК України - «кадастрові зйомки», ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» - «технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки», положеннями Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками називає погодження меж при виготовленні землевпорядної документації допоміжною стадією.
Так, на думку ВП ВС у процесі оформлення права на з/д достатньо НЕ підписати Акт погодження меж із суміжними землекористувачами та власниками з/д, а лише запропонувати їм це зробити. Якщо сусід відмовляється це зробити, то це його конституційне право на вільне волевиявлення та реалізація належних йому прав, або іншими словами: «ніхто не може нікого заставити щось підписувати». Водночас органу Держгеокадастру при затвердженні землевпорядної документації слід виходити не лише з факту відсутності папірця Акт погодження меж, а оцінювати підстави відмови на предмет їх законності та відповідності кадастровим даним.
Головне тут на думку ВП ВС, хоча і спірне, що підписання або непідписання Акту погодження меж із суміжними землекористувачами та власниками з/д не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, тому не може вплинути на саму процедуру приватизації.
Відтак факт відсутності документу - Акту погодження меж у землевпорядній документації не може стати підставою для відмови органом Держгеокадастру у затвердженні проекту відведення з/д. ( за умови відсутності законної причини для відмови у погодженні меж сусідом, яка встановлена органом Держгеокадастру).
А тепер починається саме цікаве. Позивачу при оформленні землевпорядної документації сусід відмовив у підписанні Акту погодження меж без пояснення причин, і той подав до суду позов про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем.
Чому, саме такий позов? Бо йому відкрито сказали у Держгеокадастрі, і не тільки там, що без Акту погодження меж проект землеустрою щодо відведення з/д затверджений не буде.
Суд першої інстанції задовільнив позов, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, а суд касаційної інстанції передав справу на Велику Палату ВС, яка підтримала суд апеляційної інстанції.
Лейтмотив чіткий: «Оскільки відмова сусіда підписати Акт погодження меж не порушує право позивача на приватизацію земельної ділянки, то спосіб захисту порушеного права обраний ним неправильно і у позові слід відмовити.»
В теорії позиція ВП ВС зрозуміла, проте на практиці вона не вирішує спір, і не захищає право позивача. Адже, сусід після такого рішення Акт погодження меж звичайно не підпише, а орган Держгеокадастру незважаючи на таке рішення проект землеустрою щодо відведення з/д без Акту погодження меж все одно не затвердить.
Тому, досі гратися ВП ВС – думайте про вирішення проблем людей, а не констатуйте суху теорію….
Аналізуйте судовий акт: Погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність (ВС/КЦС від 11 липня 2018р. у справі № 263/11779/16-ц)
Що робити громадянину, якщо при оформленні прав на земельну ділянку, сусід не підписує такий документ проекту землеустрою як АКТ погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами?
На практиці поширена ситуація. При цьому сусід може не підписувати акт погодження меж, як внаслідок неприязних стосунків, побутової помсти чи вимагання певної вигоди для себе, так і у зв’язку з реальним спором щодо встановлення межі або накладанням частини однієї земельної ділянку на іншу. Сусід може не підписувати акт погодження меж також тому, що перебуває далеко або взагалі невідомо де і розшукати його надзвичайно важко.
Законодавство начебто передбачає, що складання та підписання акту погодження меж є обов’язковим при виготовленні проекту землеустрою. Насамперед, це стаття 198 ЗК України - «кадастрові зйомки», ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» та Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010р. № 376 - пункт 3.12, тощо.
Однак остання судова практика деяких колегій ВС сформулювала висновок про те що непідписання сусідом акту погодження меж не перешкоджає органу місцевого самоврядування затвердити проект землеустрою. Зокрема, це Постанова ВС (Друга судова палата КЦС) від 28 березня 2018р. у справі № 681/1039/15-ц .Так у цій постанові підкреслюється, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Така позиція стала дуже до вподоби органам місцевого самоврядування і вони вже перестали особливо звертати увагу на зміст акту погодження меж при затвердженні проекту землеустрою.
Водночас у цій постанові ВС (Перша судова палата КЦС) все було по іншому, і непідписаний позивачем акт погодження меж став важливим для суду документом.
Так, на підставі рішення органу місцевого самоврядування був затверджений проект землеустрою та приватизована земельна ділянка, яка до речі ще до приватизації вже була обгороджена парканом. Позивач вважав, що внаслідок непогодження меж земельних ділянок відповідач самовільно зайняв частину його з/д площею 200 кв. м. і отримав на цю площу незаконні правовстановлюючи документи. Тому позивач звернувся до суду із позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу відповідачу у власність з/д та про визнання недійним акту на право приватної власності на з/д.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні такого позову. Зокрема суди фактично встановивши порушення прав позивача - сусіда відмовляли у задоволенні позову з підстави неправильного обрання позивачем способу захисту права та посилалися на позицію сформульовану ВС у справі у справі № 681/1039/15-ц. Проте, суд касаційної інстанції скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі та направив справу на новий розгляд.
ВС підкреслив, що позивач не підписав акт погодження меж саме тому, що між ним та відповідачем існував спір про право на певну частину земельної ділянки. Наявність такого спору підтверджувалася наданими у справу позивачем документами, які були не враховані нижчими судами.
ЦЕ лист органу місцевого самоврядування про результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за наслідками якої були встановленні порушення відповідачем ст. 125, 126 ЗК України (встановлення паркану) та припис про усунення виявлених вимог порушення земельного законодавства, який звичайно не був виконаний відповідачем. Це також викопіювання із генплану населеного пункту, яке підтверджувала накладання меж земельних ділянок сторін після приватизації з/д відповідача.
Водночас землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою відповідно до ст. 152 ЗК України. Тому, хибним є твердження нижчих судів про неправильний вибір позивачем способу захисту порушеного права.
Насамкінець, просто пріколом є позиція органу місцевого самоврядування у даній справі. Цей орган провів перевірку та надав припис про усунення порушень земельного законодавства, проте у суді не визнав позов та захищав відповідача, який захопив землю.
Аналізуйте судовий акт: Відмова сусіда у підписанні АКТУ погодження меж НЕ є порушенням права на приватизацію земельної ділянки і НЕ потребує оскарження у суді (ВС/КЦС у справі №346/4408/15-ц від 18 квітня 2018 р.)
Принципово новим є підхід колегії суддів Першої судової палати ВЦС/ВС до вирішення проблеми непідписання сусідом Акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, який є обов’язковою складовою частиною проекту землеустрою або технічної документації на земельну ділянку.
Якщо раніше ніхто точно не знав, яким чином через суд змусити сусіда підписати акт погодження меж і креативів різноманітні позовні вимоги для досягнення результату, то тепер виявляється підпис сусіда взагалі не є обов’язковим і його відсутність не перешкоджає приватизації землекористувачем земельної ділянки. Точніше його відсутність не перешкоджає/дозволяє прийняттю органам місцевого самоврядування рішення про приватизацію (передачу у власність) земельної ділянки.
В цій справі позивач був в процесі приватизації з/д, не домовився із сусідом і звернувся до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про визнання права на приватизацію з/д без погодження меж із суміжним землекористувачем.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив позов. І здавалося би ну ніби все логічно : сусід не підписує акт погодження меж чим заважає приватизації з/д, у суді встановлюються обставини чому сусід відмовляється підписати такий акт, і якщо дійсного спору за межу немає, а сусід «дурогоніть», то суд визнає право заявника на приватизацію з/д без підпису сусіда.
Проте, суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і відмовив у задоволенні позову. ВС вдався до глибинного аналізу такого способу захисту порушеного права як «визнання права». Для задоволення судом вимоги «про визнання права на…» треба насамперед встановити, що таке право позивача порушене (або невизнане або оскаржене) відповідачем.
Згідно позиції ВС у цій справі непідписання сусідом акту погодження меж НЕ порушує права позивача на приватизацію з/д, зокрема не перешкоджає передачі проекту землеустрою або технічної документації на розгляд органу місцевого самоврядування. Більш того орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про передачу у власність з/д позивачу без такого документу як акт погодження меж, точніше без підпису сусіда на такому документі.
Отже, для передачі у власність заявнику з/д органу місцевого самоврядування достатньо власних повноважень. І діюче законодавство не обмежує право органу місцевого самоврядування на таку передачу відсутністю підпису суміжного землекористувача. Водночас за думкою, цієї колегії ВС, непогодження сусідом меж з/д не є само по собі законною підставою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування про відмову у затвердженні технічної документації на з/д та на відмову у передачі з/д у власність заявник.
Очевидно, що ВС начебто спрощуючи процес оформлення документації на з/д, такою практикою породжує інших комплекс проблем, який має корупційний ухил.
Акт погодження меж залишається обов’язковим документом при оформленні проекту землеустрою чи технічної документації на з/д. (Стаття 198 ЗК України, ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», пункт 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Держкомзему від 18 травня 2010 р. № 376).
Тому ситуативно орган місцевого самоврядування посилаючись на останню практику ВС може в одному випадку затверджувати документацію на з/д без акту погодження меж незважаючи на наявність реального спору між сторонами за межу, а в іншому – відмовляти у затвердженні документації посилаючись на згадані норми законодавства, хоча дійсно сусід може не підписувати акт тільки внаслідок неприязних стосунків із заявником. Зрозуміло, що ситуаційну поведінку органу місцевого самоврядування буде визначати корупційна складова.
Хоча, як ми знаємо суддям байдужі такі парадигми, тому слідкуємо за подальшою судовою практикою.
Насамкінець, пропонуємо звернути увагу на діаметрально протилежне рішення ціє ж колегії суддів Першої судової палати ВЦС/ВС під назвою: Погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність (ВС/КЦС від 11 липня 2018р. у справі № 263/11779/16-ц)
- Стаття 1. Земля-основне національне багатство
- Стаття 2. Земельні відносини
- Стаття 3. Регулювання земельних відносин
- Стаття 4. Земельне законодавство та його завдання
- Стаття 5. Принципи земельного законодавства
- Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі земельних відносин
- Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
- Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі земельних відносин
- Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин
- Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі земельних відносин
- Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин
- Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин
- Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин
- Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
- Стаття 14-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у галузі земельних відносин
- Стаття 14-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у галузі земельних відносин
- Стаття 15. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин
- Стаття 15-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
- Стаття 15-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин
- Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин
- Стаття 17. Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин
- Стаття 17-1. Повноваження державних органів приватизації у галузі земельних відносин
- Стаття 18. Склад земель
- Стаття 19. Категорії земель
- Стаття 20. Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок
- Стаття 21. Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель
- Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання
- Стаття 23. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 24. Земельні ділянки державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 25. Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 26. Використання земельних ділянок з меліоративними системами
- Стаття 27. Збереження права на землю сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, особистих селянських і фермерських господарств
- Стаття 28. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств
- Стаття 29. Визначення місця розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ та організацій
- Стаття 30. Розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств
- Стаття 31. Землі фермерського господарства
- Стаття 32. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств
- Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
- Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби
- Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
- Стаття 36. Земельні ділянки для городництва
- Стаття 37. Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на землю
- Стаття 37-1. Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив
- Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови
- Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови
- Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва
- Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів
- Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних будинків
- Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду
- Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду
- Стаття 45. Використання земель природно-заповідного фонду
- Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення та їх використання
- Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
- Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення
- Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення
- Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
- Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення
- Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення
- Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
- Стаття 54. Використання земель історико-культурного призначення
- Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення
- Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення
- Стаття 57. Використання земель лісогосподарського призначення
- Стаття 58. Склад земель водного фонду
- Стаття 59. Право на землі водного фонду
- Стаття 60. Прибережні захисні смуги
- Стаття 61. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах
- Стаття 62. Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах
- Стаття 63. Смуги відведення
- Стаття 64. Берегові смуги водних шляхів
- Стаття 65. Визначення земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
- Стаття 66. Землі промисловості
- Стаття 66-1. Землі індустріальних парків
- Стаття 67. Землі транспорту
- Стаття 68. Землі залізничного транспорту
- Стаття 69. Землі морського транспорту
- Стаття 70. Землі річкового транспорту
- Стаття 71. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства
- Стаття 72. Землі авіаційного транспорту
- Стаття 73. Землі трубопровідного транспорту
- Стаття 74. Землі міського електротранспорту
- Стаття 75. Землі зв'язку
- Стаття 76. Землі енергетичної системи
- Стаття 77. Землі оборони
- Стаття 78. Зміст права власності на землю
- Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності
- Стаття 79-1. Земельна ділянка як об’єкт цивільних прав
- Стаття 80. Суб'єкти права власності на землю
- Стаття 81. Право власності на землю громадян
- Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
- Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад
- Стаття 84. Право власності на землю держави
- Стаття 85. Право власності на землю іноземних держав
- Стаття 86. Спільна власність на земельну ділянку
- Стаття 87. Виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку
- Стаття 88. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності
- Стаття 89. Спільна сумісна власність на земельну ділянку
- Стаття 89-1. Особливості набуття і реалізація права довірчої власності на земельні ділянки
- Стаття 90. Права власників земельних ділянок
- Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок
- Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою
- Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
- Стаття 94. Право приватного партнера, зокрема концесіонера, на земельну ділянку
- Стаття 95. Права землекористувачів
- Стаття 96. Обов'язки землекористувачів
- Стаття 97. Обов'язки підприємств, установ та організацій, що проводять розвідувальні роботи
- Стаття 97-1. Обов’язки користувачів бурштиноносними надрами, що проводять розвідувальні роботи та/або видобування бурштину
- Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту
- Стаття 99. Види права земельного сервітуту
- Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів
- Стаття 101. Дія земельного сервітуту
- Стаття 102. Припинення дії земельного сервітуту
- Стаття 102-1. Підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови
- Стаття 103. Зміст добросусідства
- Стаття 104. Попередження шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку
- Стаття 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев
- Стаття 106. Обов'язки щодо визначення спільних меж
- Стаття 107. Відновлення меж
- Стаття 108. Спільне використання межових споруд
- Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок
- Стаття 110. Поняття обмеження у використанні земельних ділянок, обтяження прав на земельну ділянку
- Стаття 111. Обтяження прав на земельну ділянку, обмеження у використанні земель
- Стаття 112. Охоронні зони
- Стаття 113. Зони санітарної охорони
- Стаття 114. Санітарно-захисні зони
- Стаття 115. Зони особливого режиму використання земель
- Стаття 116. Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності
- Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи земельних ділянок комунальної власності у державну власність
- Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами
- Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)
- Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду
- Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам
- Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування
- Стаття 123. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування
- Стаття 124. Порядок передачі земельних ділянок в оренду
- Стаття 125. Виникнення права на земельну ділянку
- Стаття 126. Оформлення речових прав на земельну ділянку
- Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них
- Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам
- Стаття 129. Особливості продажу земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам
- Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
- Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки
- Стаття 133. Застава земельних ділянок або прав на них
- Стаття 134. Обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)
- Стаття 135. Земельні торги
- Стаття 136. Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах
- Стаття 137. Підготовка до проведення та порядок проведення земельних торгів
- Стаття 138. Встановлення результатів торгів
- Стаття 139. Оприлюднення результатів земельних торгів
- Стаття 140. Підстави припинення права власності на земельну ділянку
- Стаття 141. Підстави припинення права користування земельною ділянкою
- Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
- Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку
- Стаття 144. Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства
- Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
- Стаття 146. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб
- Стаття 147. Примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності
- Стаття 148. Конфіскація земельної ділянки
- Стаття 148-1. Перехід права власності на земельні ділянки, що перебувають у користуванні
- Стаття 149. Порядок вилучення земельних ділянок
- Стаття 150. Особливо цінні землі та порядок припинення прав на них
- Стаття 151. Порядок погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності
- Стаття 152. Способи захисту прав на земельні ділянки
- Стаття 153. Гарантії права власності на земельну ділянку
- Стаття 154. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю
- Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
- Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
- Стаття 158. Органи, що вирішують земельні спори
- Стаття 159. Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин
- Стаття 160. Права і обов'язки сторін при розгляді земельних спорів
- Стаття 161. Виконання рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органів місцевого самоврядування щодо земельних спорів
- Стаття 162. Поняття охорони земель
- Стаття 163. Завдання охорони земель
- Стаття 164. Зміст охорони земель
- Стаття 165. Стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів
- Стаття 166. Рекультивація порушених земель
- Стаття 167. Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами
- Стаття 168. Охорона ґрунтів
- Стаття 169. Поняття техногенно забруднених земель
- Стаття 170. Особливості використання техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення
- Стаття 171. Деградовані і малопродуктивні землі
- Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель
- Стаття 173. Межі районів, сіл, селищ, міст, районів у містах
- Стаття 174. Органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць
- Стаття 175. Порядок встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних одиниць
- {Статтю 176 виключено на підставі Закону № 497-VIII від 02.06.2015}
- Стаття 177. Загальнодержавні програми використання та охорони земель
- Стаття 178. Регіональні програми використання та охорони земель
- Стаття 179. Природно-сільськогосподарське районування земель
- Стаття 180. Зонування земель
- Стаття 181. Поняття землеустрою
- Стаття 182. Мета землеустрою
- Стаття 183. Завдання землеустрою
- Стаття 184. Зміст землеустрою
- Стаття 185. Організація та порядок здійснення землеустрою
- Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою
- Стаття 186-1. Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок
- Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
- Стаття 188. Державний контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 189. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 190. Громадський контроль за використанням та охороною земель
- Стаття 191. Призначення моніторингу земель
- Стаття 192. Завдання моніторингу земель
- Стаття 193. Визначення державного земельного кадастру
- Стаття 194. Призначення державного земельного кадастру
- Стаття 195. Завдання ведення державного земельного кадастру
- Стаття 196. Склад відомостей Державного земельного кадастру
- Стаття 197. Кадастрове зонування
- Стаття 198. Кадастрові зйомки
- Стаття 199. Бонітування ґрунтів
- Стаття 200. Економічна оцінка земель
- Стаття 201. Грошова оцінка земельних ділянок
- Стаття 202. Державна реєстрація земельних ділянок
- Стаття 203. Облік кількості та якості земель
- Стаття 204. Ведення Державного земельного кадастру
- Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
- Стаття 206. Плата за землю
- Стаття 207. Умови відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- Стаття 208. Звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва
- Стаття 209. Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва
- Стаття 210. Недійсність угод щодо земельних ділянок
- Стаття 211. Відповідальність за порушення земельного законодавства
- Стаття 212. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок
- Прикінцеві положення
Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.