Покупець нерухомості, яка розташована на орендованій з/д, автоматично набуває обов’язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди з/д укладеного із продавцем попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов’язанні (№913/661/17)

Фабула судового акту: ВС потрохи вносить юридичну ясність у питання бездокументарного користування земельною ділянкою для обслуговування приватної будівлі, та проблему правильної позовної вимоги при стягненні коштів власником землі за користування такою землею із фактичного землекористувача – власника приватної будівлі.

Узагальнено існує два випадки, коли при придбанні будівлі права землекористування покупцем будівлі не оформлюються, проте фактичне землекористування з/д виділеною для обслуговування цієї будівлі відбувається, і орган місцевого самоврядування втрачає доходи.

Перший – це випадок, коли земля для обслуговування будівлі відводилася за старим законодавством у користування, тобто на підставі Акту про надання земельної ділянки у користування, і тоді право користування з/д при зміні власника будівлі припиняється.

Другий випадок, коли між продавцем будівлі та органом місцевого самоврядування вже укладений за діючим законодавством договір оренди з/д. Тоді право оренди з/д переходить до покупця будівлі в силу закону, відбувається автоматична заміна орендаря в договорі оренди з/д з продавця на покупця будівлі, і набувач будівлі зобов’язаний сплачувати органу місцевого самоврядування орендну плату на умовах визначених в договорі оренди із попереднім власником. При цьому відсутність додаткової угоди про заміну сторони в договорі оренди з/д з продавця будівлі на покупця НЕ позбавляє обов’язку набувача будівлі сплачувати оренду плату.

Ця справа про другий випадок, і вона ілюструє надзвичайну важливість професійного обґрунтування позову та формулювання позовної вимоги для досягнення результату. Тобто, усім зрозуміло, що набувач будівлі щось порушує, коли не сплачує за користування з/д, проте питання на які норми законодавства слід посилатися, щоб ці кошти стягнути через суд виявилося не із легких.

Орган місцевого самоврядування спочатку стягував з набувача збитки - упущену вигоду на підставі ст. 22, 1166 ЦК України, а потім вирішив змінити обґрунтування і стягувати безпідставно набуті кошти (майно) на підставі ст. 1212 ЦК України. Для розрахунку суми стягнення за період несплати бралася місячна орендна плата, яка була визначена договором оренди з/д із попереднім власником будівлі. Суд першої інстанції відмовив у стягненні збитків, але суд апеляційної інстанції побачив в спірних правовідносинах кондикційні зобов'язання землекористувача і задовільнив позов.

Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції і залишив в силі відмовне рішення суду першої інстанції. ВС підкреслив, що ні стягнення збитків (упущеної вигоди), ні стягнення безпідставно набутих коштів (майна), в даному випадку НЕ є правильним способом захисту порушеного права. А насправді все просто – слід подавати позов про стягнення орендної плати та обґрунтовувати його порушення орендарем умов договору оренди.

Цитуємо ВС: «У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.»

Зокрема, це передбачається ст. 7 ЗУ "Про оренду землі", ст. 120 ЗК України та ст 377 ЦК України.

Отже, між органом місцевого самоврядування та набувачем будівлі юридично існують орендні відносини, на умовах передбачених договором оренди з/д укладеному між органом місцевого самоврядування та попереднім власником будівлі.

Аналізуйте судовий акт: Фактичний користувач земельної ділянки, який безпідставно за рахунок її власника зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування, зобов'язаний повернути ці кошти власнику ст. 1212 ЦК України (ВП ВС справа № 629/4628/16-ц, 23.05.18)

Фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, ще НЕ є достатньою підставою для застосування відповідальності за самовільне зайняття цієї ділянки (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. у справі №910/5702/17)

Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє власника землі права отримувати дохід у розмірі орендної плати, а тому збитки підлягають стягненню в повному обсязі (Справа № 920/1039/16, 12.07.17)

Згідно принципу цілісності земельної ділянки із будівлею, яка на ній розташована, право особи на користування з/д НЕЗАЛЕЖНО від її розмірів припиняється із припиненням права власності цієї особи на будівлю (ВСУ у справі №6-2225цс16)

Орендар земельної ділянки в будь-якому випадку повинен сплачувати орендну плату у розмірі НЕ нижчим ніж встановлений ПК України навіть, якщо договір оренди землі і передбачає менший розмір (ВСУ від 14 березня 2017р. у справі № 21-2246а16)

У зв’язку із безпідставним збагаченням міська рада стягнула з ФОП доходи, отримані від набутої без достатньої правової підстави земельної ділянки, в порядку передбаченому ст. 1212 ЦК України (ВГСУ від 12 січня 2017р. у справі № 922/51/15)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 913/661/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

за участю представників:

прокуратури - Збарих С.М.

позивача - не з'явився

відповідача - Сокальська О.О.

третьої особи - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ПРОПЕРТІ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 (головуючий суддя Россолов В.В., судді Гетьман Р.А., Тихий П.В.) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 (головуючий суддя Россолов В.В., судді Дучал Н.М., Тихий П.В.) у справі № 913/661/17

за позовом Першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ПРОПЕРТІ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АМСТОР"

про стягнення 1 146 454,82 грн,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року перший заступник прокурора Луганської області звернувся в Господарський суд Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ПРОПЕРТІ" (далі - відповідач) про стягнення 1 146 454,82 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

1.1. Позовна заява мотивована тим, що відповідач 28.12.2016 набув право власності на нерухоме майно - торгівельний центр "Амстор" площею 11 642,7 кв.м за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Космонавтів, 28, проте, у період з 28.12.2016 по 31.08.2017 в порушення вимог ст.ст. 125 126 Земельного кодексу України використовував земельну ділянку під нерухомим майном без оформлення правовстановлюючих документів, що є підставою для відшкодування позивачу збитків - упущеної вигоди у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі статей 22 1166 Цивільного кодексу України.

1.2. У подальшому, 30.11.2017, прокурор змінив нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог та послався на те, що спірна сума коштів є безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню позивачу відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Короткий зміст ухвалених у справі рішень

2. Справа неодноразово розглядалась господарськими судами.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 146 454,82 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

3. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 резолютивну частину рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 залишено без змін та одночасно змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

4. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 року у справі № 913/661/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції

5. Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.10.2018 в задоволенні позову відмовлено повністю.

5.1. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 377 Цивільного кодексу України 120 Земельного кодексу України, статті 7, 31 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку, що договір оренди землі №041041900075 від 19.01.2010 не був припинений повністю 28.12.2016, а припинився лише щодо зобов'язань для ТОВ "Амстор". Тобто, з 28.12.2016 ТОВ "БС ПРОПЕРТІ" фактично стало стороною договору оренди землі, за яким у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Встановивши, що договір оренди землі від 19.01.2010 не був припинений сторонами у встановленому законом порядку та є чинним, суд відмовив в задоволенні позову, вказавши, що за наявності договірних правовідносин сторін відшкодування шкоди не може бути належним способом захисту.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 рішення Господарського суду Луганської області від 16.10.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 146 454,82 грн.

6.1. Мотивуючи дане рішення, апеляційний господарський суд посилаючись на положення статей 377 Цивільного кодексу України 120 Земельного кодексу України, статтю 7 Закону України "Про оренду землі" встановив, що відповідач, володіючи об'єктом нерухомості, який розташовано за адресою: проспект Космонавтів, 28, мікрорайон 73 в м. Сєвєродонецьк Луганської області, користується земельною ділянкою під вказаною нерухомістю площею 3,4014 га без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою (укладення договору оренди з Сєвєродонецькою міською радою та державної реєстрації такого права), з огляду на що грошові кошти, як безпідставно збережені орендні платежі підлягають стягненню з відповідача на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції

7. Додатковою постановою від 21.12.2018 у даній справі апеляційний господарський суд здійснив розподіл судових витрат, стягнув з відповідача на користь прокуратури Луганської області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 17 196,82 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 25 795,23 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

8. Відповідач подав касаційні скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 та додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 21.12.2018, в яких просить скасувати оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 30.11.2017 та відмовити в задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційні скарги (узагальнено)

9. Суд апеляційної інстанції застосовуючи положення статей 120 125 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" не дотримався висновків суду касаційної інстанції, наслідком чого стало неправильне застосування зазначених норм матеріального права.

9.1. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2018, з матеріалів справи вбачається, що прокурором і позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, розміру збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, при цьому, бездіяльність позивача свідчить про відсутність вини відповідача, а отже і про відсутність правових підстав для стягнення із товариства коштів за період з 08.04.2017 по 31.08.2017. Проте, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 1212 1213 Цивільного кодексу України та дійшов іншого висновку, зазначивши, що відсутність вини відповідача у неможливості своєчасного укладення договору з Сєвєродонецькою міською радою не впливає на вирішення спору, оскільки вина не має значення при відшкодуванні шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, а важливим є сам факт неправомірного збереження майна однією особою за рахунок іншої.

9.2. Апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, не застосовано ст.ст. 22 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152 156 157 Земельного кодексу України, а також застосовано норми, які не підлягали застосуванню - ст.ст. 1212 1213 Цивільного кодексу України.

9.3. Оскаржуючи додаткову постанову суду апеляційної інстанції, відповідач зазначає, що за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, судом неправомірно покладено судові витрати на відповідача.

Позиція прокурора у відзиві на касаційні скарги

10. Висновок апеляційного суду про те, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, є обгрунтованим.

11. Позивач та третя особа відзивів на касаційну скаргу не надали, що відповідно до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2010 між Сєвєродонецькою міською радою (далі - орендодавець) та ТОВ "Амстор" (далі - орендар) укладено Договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №04104190075 від 12.02.2010. Об'єктом оренди за договором є земельна ділянка площею 3,4014 га - землі комерційного використання (під торговий центр "Амстор"), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 28, мікрорайон 73. На даній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - торговий центр "Амстор". Договір укладено на 25 років, строком по 22.10.2034 включно. В п. 35 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку на який його було укладено.

12.1. Господарські суди також установили, що ТОВ "БС-Проперті" 28.12.2016 став власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 3, 4014 га по вул. Космонавтів, 28 у м. Сєверодонецьку.

12.2. Рішенням позивача від 07.04.2017 № 1299 право користування земельною ділянкою ТОВ "Амстор" за договором оренди земельної ділянки було припинено у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна до іншої особи. Проте, договір оренди не був припинений у встановленому законом порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

14. Предметом даного спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладання договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у вигляді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК України є збитками у вигляді упущеної вигоди. В подальшому прокурор змінив нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог та послався на те, що спірна сума коштів є безпідставно набутим відповідачем майном, яке підлягає поверненню позивачу відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

15. Відповідно до положень статті 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

16. Частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

17. Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

18. За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

19. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

20. При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

21. Враховуючи наведені норми законодавства, суд першої інстанції установив, що договір оренди землі №041041900075 від 19.01.2010 не був припинений повністю 28.12.2016, а припинився лише щодо зобов'язань для ТОВ "Амстор", тому відповідно з 28.12.2016 відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов'язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

22. Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Амстор" звернувся до Сєвєродонецького міського голови з листом №30 від 25.03.2016 про припинення право користування земельною ділянкою кадастровий номер 4412900000:06:043:0017, оскільки право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований на цій земельній ділянці, перейшло до ПАТ "ВТБ Банк" на підставі іпотечного договору від 26.12.2012.

23. Однак, з огляду на приписи ст. 654 ЦК України, прийняте в подальшому рішення Сєвєродонецької міської ради 27 сесії 7 скликання №1299 від 07.04.2017 щодо припинення за згодою сторін договору оренди землі №041041900075 від 19.01.2010, укладеного з ТОВ "Амстор" шляхом його розірвання, є лише волевиявленням на надання згоди на розірвання договору оренди уповноваженого органу, яке не має юридичного наслідку розірвання договору, оскільки сторонами у справі не вчинено дій, спрямованих на реалізацію вказаного рішення, а саме не укладено письмової угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки з її подальшою державною реєстрацією. Тобто, слід дійти висновку, що договір оренди №041041900075 від 19.01.2010 не був припинений сторонами в установленому законом порядку, а тому є чинним.

24. Верховний Суд звертає увагу на те, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів на підставі ст.ст. 22 1166 Цивільного кодексу України.

25. Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

26. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція грунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

27. Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

28. За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

29. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

30. Водночас, з огляду на встановлені обставини чинності договору оренди землі, права та обов'язки орендаря за яким перейшли до відповідача, тобто, наявності між сторонами зобов'язальних (договірних) правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежність обраного прокурором способу захисту порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення збитків та обгрунтовано відмовив в його задоволенні.

31. Апеляційний господарський суд, посилаючись на положення ст. 125 Земельного кодексу України вірно вказав на те, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

32. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БС Проперті", володіючи об'єктом нерухомості (торговим центром "Амстор") який розташовано за адресою: проспект Космонавтів, 28, мікрорайон 73, м. Сєвєродонецьк, користується земельною ділянкою під вказаною нерухомістю площею 3,4014 га, без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою (укладення договору оренди з Сєвєродонецькою міською радою та державної реєстрації такого права), дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування положень статей 1212 ЦК України та стягнення грошових коштів, як безпідставно збережених орендних платежів.

33. Посилаючись на правові позиції щодо переходу прав і обов'язків землекористувача при відчуженні нерухомості, які викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 у подібних правовідносинах, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків, вказавши, що після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

34. У зв'язку з наведеним колегія суддів зазначає, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

35. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

36. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

37. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

38. Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував, оскільки надав невірну правову кваліфікацію правовідносинам між сторонами спору, які не підпадають під регулювання ст. 1212 ЦК України, а тому невірно застосував норми матеріального права. Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені в п. 9.2 даної постанови, є обгрунтованими.

39. Виходячи з наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

40. Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом оскарження є також додаткова постанова від 21.12.2018, ухвалена судом апеляційної інстанції, якою здійснено розподіл судових витрат у даній справі відповідно до положень ст. 129 ГПК України та покладено їх на відповідача.

41. Водночас, враховуючи наведені вище обставини щодо відсутності правових підстав для задоволення позову у даній справі, додаткова постанова від 21.12.2018 також підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

42. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

43. Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

44. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційних скарг, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та скасувавши додаткову постанову.

Керуючись статтями 300 301 308 312 314 315 317 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ПРОПЕРТІ" - задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі №913/661/17 - скасувати.

3. Рішення Господарського суду Луганської області від 16.10.2018 у справі №913/661/17 залишити в силі.

4. Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 у справі №913/661/17 - скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.

• 3

  Сподобалося

• 24455

  Переглядів

• 0

  Коментарі