79.1. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
{Пункт 79.1 статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }
79.2. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
{Абзац перший пункту 79.2 статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
{Пункт 79.2 статті 79 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021 }
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
{Пункт 79.2 статті 79 доповнено абзацом згідно із Законом № 4834-VI від 24.05.2012 }
79.3. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
{Пункт 79.4 статті 79 виключено на підставі Закону № 72-VIII від 28.12.2014 }
79.5. За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
{Статтю 79 доповнено пунктом 79.5 згідно із Законом № 655-VIII від 17.07.2015 }
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстПриймаємо до оплати
Copyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Наказ ДПІ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки скасовується судом, якщо платник податку не був повідомлений про проведення такої перевірки належним чином (ВС/КАС від 02 травня 2018 р. у справі №804/3006/17)
Перш за все слід підкреслити, що абсолютно логічним є те, що право на оскарження наказу на проведення податкової перевірки незалежно від її виду неможливо реалізувати, якщо контролюючий орган не повідомляє платників податків про видання такого наказу. Тобто, право ПП на оскарження наказу порушується, якщо фіскальний орган не вручає йому копію наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення податкової перевірки в порядку, передбаченому ст. 42 ПК України. При цьому, якщо перевірка невиїзна, то участь ПП дійсно не обов’язкова, є правом, а не обов’язком.
На практиці фіскали часто не звертають уваги на право ПП бути повідомленим про призначення перевірки належним чином і проводять невиїзні документальні позапланові перевірки, за наслідками яких нараховують податкові зобов’язання та штрафні санкції. Буває так, що про такі неприємності ПП взагалі нічого не знає, а дізнається лише тоді, коли в нього виникає податкова застава чи арешт активів.
В такій ситуації у ПП є варіант як оскарження у суді податкового повідомлення –рішення, так і оскарження наказу ДПІ про призначення невиїзної документальної позапланової перевірки.
Ця справа про оскарження ПП саме наказу ДПІ за формальними підставами як би сказали фіскали.
Існує широка дискусія чи можливо взагалі оскаржувати наказ про призначення перевірки, якщо перевірка вже проведена і оформлена актом. А за наслідками перевірки ПП направлено податкове - повідомлення рішення. Прихильники неможливості оскарження наказу наполягають на тому, що наказ вичерпав свою дію виконанням, тому вже не може бути скасований, навіть і тоді, коли буде встановлено, що була порушена процедура при ознайомленні з ним ПП. При наведенні цієї позиції згадується рішення Конституційного Суду України №7 від 16 квітня 2009р. Окрім цього скасування наказу про призначення перевірки фактично НЕ захищає права ПП, оскільки вже складений акт перевірки, а рішення –повідомлення, яким нараховані податки та штрафні санкції, залишається чинним. ПП слід оскаржувати саме рішення - повідомлення та доводити, що відомості викладені в акті перевірки про порушення ним податкового законодавства не відповідають дійсності.
Слід визнати, що певна логіка у такому підході є, проте на щастя для ПП практика судів змінюється. Так, суди почали зводити в абсолют процесуальні порушення фіскалів, та переходити при їх встановленні на бік ПП.
Отже, судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ була порушення ст. 79 ПК України і ПП не був повідомлений належним чином про наказ про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки. Позов про скасування наказу про призначення перевірки було задоволено.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, відмовив ПП у задоволенні позову та прийшов до помилкового висновку, що ДПІ було дотримано процедуру повідомлення ПП про проведення перевірки шляхом направлення копії наказу та повідомлення про перевірку на адресу ПП засобами поштового зв’язку. Ці начебто відправлені копія наказу та повідомлення про перевірку повернулися ДПІ з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Тобто ПП так про них і не узнав.
Суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
ВС показово підкреслив, що ДПІ НЕ надано докази «щодо належного та вчасного надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.»
Залишається додати, що таке рішення про скасування наказу про призначення перевірки ПП може надалі використати в іншому процесі про скасування рішення-повідомлення про нарахування податків та штрафних санкцій. Адже податковий борг залишився і фіскали звичайно не зупиняться. Проте, тут справа вже спрощується, оскільки акт перевірки, який став підставою для прийняття ДПІ рішення повідомлення, має бути визнаний судом недопустимим доказом на підставі ст. 74 КАСУ.
Аналізуйте судовий акт: Наслідком неповідомлення платника податку про невиїздну документальну перевірку є скасування рішень про штрафні санкції незважаючи на встановлені порушення податкового законодавства (ВС/КАС від 23.01.2018р, №804/12558/14)
В багатьох галузях права існує стара які саме право дилема. Що важливіше факт чи процедура? З одного боку факт – це реальність, з іншого боку процедура – це гарантія неможливості фальшування фактів зацікавленою стороною. Так, наприклад, чи слід відпускати на волю очевидного вбивцю, коли речові докази його винуватості отримані без дозволу суду? Ні! Хоча можна відразу заперечити, що такі докази були підкинуті кимось, щоб підставити невинуватого. Мабуть остаточна відповідь на це питання право ніколи не дасть, і завжди останнє слово у конкретному випадку буде за внутрішнім переконанням судді. Так було і у цій податковій справі.
Фіскальний орган провів невиїздну документальну перевірку платника податків, і під час цієї перевірки встановив беззаперечні порушення податкового законодавства. За наслідками цієї перевірки було прийнято рішення про нарахування пені за несплату єдиного внеску. Водночас, фіскальний орган порушив порядок повідомлення платника податку про проведення перевірки, який передбачений ст. 79 ПК України. Зокрема, наказ про перевірку, повідомлення про дату її початку та місце проведення були отримані платником податків поштою не декілька днів пізніше, ніж відбулася сама перевірка. До матеріалів справи був залучений відповідний фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що хоча таке порушення з боку фіскального органу і мало місце, проте це НЕ свідчить про необгрунтованість висновків фіскального органу про нарахування пені та в цілому порушення ним порядку проведення документальної невиїздної перевірки.
Верховний Суд підкреслив помилковість такого підходу. Платник податку повинен бути ознайомлений з відомостями про перевірку в будь-якому випадку до її початку. Інакше порушується право платника податків на присутність під час проведення перевірки передбачене пунктом 79.3, ст. 79 ПК України. В цій справі платник податку офіційно дізнався про перевірку вже після її закінчення, тому така перевірка є незаконною, а у фіскального органу відсутня компетенція на прийняття акту індивідуальної дії – рішення про нарахування пені.
Отже, новий ВС/КАС скасував судові акти першої та апеляційної інстанцій та задовільнив позов платника податків. Наскільки це розумно –вирішуйте самі.
Слід додати, що в нашему випадку з моменту прийняття рішення про нарахування пені та його остаточного скасування ВС минуло 4 роки. Чималий строк, але для платника податків краще пізніше чим ніколи
Аналізуйте судовий акт: Порушення порядку повідомлення підприємства про проведення перевірки податковими органами тягне за собою визнання результатів такої перевірки недійсними (ВАСУ від 15.03.2017 у справі № 823/359/15)
Не можна сказати, що перевірка підприємства податковими органами явище повсякденне, але рано чи пізно з нею зіштовхуються усі підприємства.
Але у будь-якому випадку посадовим особам підприємства слід бути готовими для її проведення та ознайомитись із законодавством, що регулює проведення таких перевірок.
В даному випадку судом першої інстанції визнано перевірку, проведену органом ДФС України незаконною, а її результати недійсними.
У своїй постанові окружний адміністративний суд, з рішенням якого погодились суди апеляційної інстанції та КАСУ, зазначив, що недодержання податківцями порядку призначення перевірки, а саме пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, якою визначено, що проведення перевірки проводиться виключно на підставі рішення керівника органу ДФС та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки до її початку.
Лише дотримання такого порядку може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.
Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
В даному випадку підприємством повідомлення про проведення перевірки взагалі отримано не було, у зв’язку із чим поштову відправлення 22.12.2014 було повернуто податковій, проте у порушення вимог ПКУ фіскальним органом перевірка була проведена у період з 21.11.2014 по 24.11.2014.