Особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності
(1) Стаття 17 КУАП наводить вичерпний перелік обставин, які виключають можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності у разі вчинення нею адміністративного правопорушення:
1) крайня необхідність (див. статтю 18 КУАП);
2) необхідна оборона (див. статтю 19 КУАП);
3) неосудність (див. статтю 20 КУАП).
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна школа є менш значною, ніж відвернена шкода.
(Із змінами, внесеними згідно ІЗ Законом України від 05.04.2001 р. № 2342-ІІІ)
(1) Крайня необхідність- це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення. Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
(2) За наявності усіх трьох наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження по справі про адмінправопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.
page
youtube
