Стаття 59. Зняття арешту з майна

Про виконавче провадження (ЗМІСТ) Інші закони
  • 6796

    Переглядів

  • 6796

    Переглядів

  • Додати в обране

    1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

    2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

    Виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

    {Абзац другий частини другої статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1730-VIII від 03.11.2016, № 1639-IX від 14.07.2021 ; в редакції Закону № 2888-IX від 12.01.2023 }

    3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

    4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

    1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

    2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

    3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

    4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

    5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

    6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

    7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

    8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

    9) підстави, передбачені пунктом 1 - 2 та підпунктом 2 пункту 10 - 4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

    {Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 2618-VIII від 22.11.2018 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3723-IX від 22.05.2024 }

    10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

    {Частину четверту статті 59 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 1630-IX від 13.07.2021 }

    5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

    Попередня

    60/80

    Наступна
    Додати в обране
    КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий акт: Для зняття арешту із спадкового майна, спадкоємець має звертатися в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту (ВС КЦС, справа № 463/3251/22 від 03.05.2023 р.)
     Спадкоємець звернувся до суду із скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України на бездіяльність державної виконавчої служби (далі - ДВС) та вимагав зобов`язати державного виконавця зняти арешт із майна, успадкованого ним після батька. Разом із тим, усі виконавчі провадження відносно його батька знищені, а в цих провадженнях винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачам без зняття арешту з майна його батька. 

    Повертаючи скаргу на бездіяльність державного виконавця, суди попередніх інстанцій виходили із того, що оскільки, скаржник процесуального статусу сторони виконавчого провадження не має, тому скаржник не є суб`єктом права на подання даної скарги в порядку ст. 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргами на дії державного виконавця в межах цього виконавчого провадження. Суди радили звернутися йому в порядку позовного провадження шляхом подачі позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. 

    І ВС КЦС погодився із доводами попередніх інстанцій, вказавши наступне;

    Питання процесуального правонаступництва регламентовані ч.1 ст. 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Для зняття арешту не достатньо лише поділу спільного майна подружжя, необхідно довести, що договір іпотеки укладено не в інтересах сім`ї і що борг, є особистим зобов'язанням іншого з подружжя. (ВС КЦС, справа № 686/5793/22 від 22.12.2022 р.)
     Після поділу спільного майна подружжя, чоловік намагався зняти арешт на будинок і землю, набуті ним з дружиною під час шлюбу. Пояснював тим, що арешт на майно порушує його права як власника окремої частини. В судових засіданнях виявилось, що спірний договір іпотеки, як і кредитний договір укладено під час шлюбу. 

    Так, жодна судова інстанція не підтримала його доводи та не зняла арешт з майна. ВС КЦС таке рішення пояснив наступним:

    Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно із ч.3 якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    Норма ч.3 ст. 61 СК України кореспондує ч.4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч.2 ст.і 65 СК України). Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Оскільки відповідач не довів, що його рахунок призначений для виплати заробітної плати суд забезпечив позов та наклав арешт на грошові кошти на цьому рахунку в межах суми стягнення (ВС/КГС у справі №916/1572/19 від 10 жовтня 2019 р.)

    Судом першої інстанції було накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення на УСІ банківські рахунки відповідача. Відповідач оскаржив ухвалу про забезпечення позову в апеляційному та касаційному порядку, проте його скарги були залишені без задоволення, а забезпечення позову без змін.

    Хоча рішення судів є відмовними, в цій справі заслуговує на увагу наступний висновок ВС.

    Відповідач оскаржуючи забезпечення позову заявляв, що відбувається блокування його господарської діяльності, зокрема унеможливлюється виплата ним заробітної плати працівникам, сплата податків, зборів та інших обов’язкових платежів , тощо.

    Дійсно, пункт 2, статі 48 ЗУ «Про виконавче провадження» забороняє державному виконавцю накладати арешт на кошти на рахунках боржника із спеціальним режимом використання та на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту на які заборонено законом. Водночас стаття 97 КЗпПУ передбачає, що «оплата праці працівників здійснюється у першочерговому порядку, Всі інші платежі здійснюються власником після виконання зобов’язань щодо оплати праці.»   

    Тому, ВС констатував, що виплата відповідачем заробітної плати працівникам має пріоритет перед погашенням заборгованості перед іншими кредиторами. Водночас накладення арешту на рахунок боржника, який призначений серед іншого для виплати заробітної плати  (навіть на грошові кошти в межах стягнення) порушує конституційне право працівників на оплату праці.

    Проте, яким чином довести відповідачу та встановити суду, що рахунок призначений саме для виплати заробітної плати, і кошти, які знаходяться чи поступають на такий рахунок є заробітною платою працівників?

    В цій справі ВС лише зазначив, що питання визначення типу рахунку віднесено до компетенції державного виконавця. Так, відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен виокремити рахунки  із спеціальним режимом використання з  усіх інших рахунків боржника та не накладати на рахунки із спеціальним режимом використання арешт, або зняти його після отримання від боржника відповідного документального підтвердження. Аналогічний обов’язок д/в також передбачений і щодо арешту коштів на рахунках боржника, звернення стягнення на які заборонено законом.   

    Питання щодо змісту такого документального підтвердження, або наприклад, що робити, коли у боржника один банківський рахунок залишаються відкритими...

    Незрозумілим є також загальний висновок ВСчому рахунок, який передбачений для виплати заробітної плати є рахунком із спеціальним режимом використання?

    Рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та небюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів. (Мінфін, Наказ від 22.06.2012 № 758)

     

    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст