Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 37. Повернення виконавчого документа стягувачу

1. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

{Пункт 2 частини першої статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016}

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Два діаметрально протилежних рішення про стягнення виконавчого збору при поданні стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. та ВС/КАС від 22 лютого 2018р.)

Коли аналізуються такі постанови відразу згадуються люди, які наївно вважають, що вже реформований Верховний Суд зможе забезпечити єдність судової практики та пропонують певній категорії рішень ВС надати силу обов’язкових прецедентів. Вашій увазі пропонуються два діаметрально протилежних рішення КГС та КАС у простому питанні стягнення виконавчого збору державним виконавцем. При цьому часова різниця між ухваленнями цих постанов - тиждень.

Слід підкреслити, що описана проблема виникла мабуть із виникненням самої виконавчої служби і раніше вже вищі суди висловлювалися також по різному з цього питання. Зміст його полягає в наступному.

Отже, стягувач подає виконавчий документ на примусове виконання до ДВС. Державний виконавець порушує виконавче провадження та надає боржнику строк на добровільне виконання. Боржник пропускає цей строк. Начебто д/в повинен застосовувати примусові заходи у відношенні боржника для виконання рішення суду, проте на практиці панує повна бездіяльність. Єдине, що може відбутися, це арешт активів боржника, якщо вони є.

Через деякий час стягувач з боржником домовляються, і боржник повертає борг добровільно стягувачу, тобто без будь-якої заслуги д/в і напряму, не через рахунок ДВС.

Наголошуємо: жодних примусових дій із повернення боргу д/в не здійснено. Тільки паперці. При цьому стягувач подає д/в спеціально заяву про повернення виконавчого документу без виконання в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" , і д/в нічого не залишається як прийняти цю заяву.

А тепер питання: чи повинен боржник в такому випадку сплатити виконавчий збір, і чи повинен д/в у випадку відмови боржника - примусово стягнути такий збір? ( часто д/в просто не знімає арешт з активів боржника доки виконавчий збір не буде сплачено і керується виключно ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження").

Нижче читаємо постанову ВС/КГС, який вважає, що звичайно НЕ повинен, а ще нижче постанову ВС/КАС, що звичайно повинен. І було дуже смішно, якщо б не було так сумно. Судова реформа та новий Верховний Суд……

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
0