Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Стаття 24. Місце виконання рішення

1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

2. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

3. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

4. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

5. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ": 

Аналізуйте судовий акт: Вказівка на місце проживання у виконавчому документі не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження поза межами відповідного виконавчого округу (ВС/КАС у справі № 380/7750/20 від 31.03.2021)

Мікрофінансові організації як правило намагаються стягнути борги зі своїх боржників мінуючи суди. Для цієї мети ними використовується позасудовий механізм, а саме виконавчий напис нотаріуса на кредитному договорі.

Діюче законодавство та стала судова практика вже досить давно визначили, що такі написи є незаконними, але МФО використовуючи «своїх» нотаріусів все одно продовжують користатись таким засобом стягнення.

Але для державного чи приватного виконавця такий виконавчий документ (виконавчий напис) все одно є виконавчим документом, адже останній у судовому порядку не визнано таким, що не підлягає виконанню («не скасовано»).

У зв’язку із цим боржники, які проживають, наприклад, у Донецькій області через арешт його рахунків дізнається, що стосовно нього розпочато виконавче провадження на підставі такого напису, яке проводиться приватним виконавцем виконавчого округу, який розташований припустим у м. Києві.

З подивом боржник дізнається, що у документах, які стали підставою для відкриття ВП місце його проживання вказаного столицю, хоча у м. Києві він ніколи не проживав, не працював тощо.

Наприкінці 2020 року Касаційний цивільний суд у своїй постанові вказав, що такі дії виконавця є правомірними та й взагалі – нічого страшного, що кредиторами та і виконавцями брутально порушується принцип територіальності, закріплений у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (ВС/КАС: На принцип територіальності при примусовому виконанні тепер можна плювати. КАС дозволив (ВС/КАС у справі № 460/3537/20 від 09.12.2020)

Однак, тепер КАС прийняв протилежне рішення.

Сподіваюсь, що такими темпами вказана категорія спорів все ж таки буде розглянута Великою Палатою Верховного Суду, який і поставить остаточну крапку у правомірності порушення територіальності відкриття виконавчого провадження.

У даній справі боржник за виконавчим провадженням звернувся до суду із позовом про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Київ, мотивувавши свої вимоги тим, що він зареєстрований та проживає у Львівській області та працює на підприємстві, яке також розташовано на території вказаної адміністративно-територіальної одиниці.

Суди першої та апеляційної інстанції стали на бік позивача та, скасовуючи постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, вказали, що при відкритті виконавчого провадження відповідачу було відомо про зареєстроване місце проживання позивача.

Вказане у виконавчому написі інформація про місце проживання боржника у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого документа у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації про дійсне місце проживання боржника на час відкриття виконавчого провадження.

При цьому приватний виконавець не надав жодних доказів того, що позивач проживає, перебуває, працює або має майно у місті Києві.

Отже на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу міста Києва не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника у місті Києві, оскільки стягувач не надав жодних підтверджуючих документів.

На вказані рішення приватним виконавцем було подано касаційну скаргу з тих підстав, що суди помилково ототожнили поняття «місце реєстрації» і «місце проживання» боржника як критерію чи умови, за якими потрібно визначати місце виконання рішення, оскільки таке ототожнення звужує зміст цієї статті, норми якої пов`язують місце провадження виконавчих дій саме з місцем проживання/перебування боржника (яке не завжди збігається із зареєстрованим місцем проживання).

При цьому зареєстроване місце проживання позивача не є достатнім підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження боржник проживав за цією адресою (у Львівській області), оскільки маючи право на вільне пресування та вільний вибір місця проживання він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за іншою, аніж зареєстрована, адресою, а виконавець не зобов’язаний перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі.

Проте, Касаційний адміністративний суд із доводами приватного виконавця не погодився та рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без зміни, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Приймаючи таке рішення КАС послався на те, що згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

В свою чергу приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

У даній справі інформацію про «адресу проживання» (боржника) повідомив саме стягувач. Проте, якщо зареєстроване місце проживання боржника має офіційне підтвердження (відповідні відомості зазначено у паспорті громадянина України), що і доведено матеріалами справи, то «адреса проживання» у цьому випадку базується виключно «на словах» стягувача (тобто особи, яка у виконавчому провадженні є заінтересованою стороною).

При цьому сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким про виконавче провадження пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Інше ж тлумачення згаданих норм створюватиме умови для підміни суті визначеного Законом України «Про виконавче провадження» місця виконання рішення і пов`язаного з ним визначенням виконавчого округу приватного виконавця на формальність, що у підсумку нівелюватиме сенс виконавчого провадження і засади, з дотриманням яких воно має здійснюватися загалом.

Аналізуйте судовий акт: На принцип територіальності при примусовому виконанні тепер можна плювати. КАС дозволив (ВС/КАС у справі № 460/3537/20 від 09.12.2020)

Тривалий час серед приватних виконавців точаться дискусії про доцільність існування територіальності при примусовому виконанні судових рішень.

Предмет дискусії полягає у тому нерівномірності кількості приватних виконавців у виконавчих округах, тобто територіях у яких приватні виконавці у відповідності до ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, у місті Києві відповідно до даних реєстру здійснюють свою діяльність 96 приватних виконавців, а у, наприклад, Житомирській та Вінницькій областях – лише 4, у Рівненській – взагалі 3.

Звісно, що при такій кількості приватних виконавців у м. Києві існує не аби яка конкуренція, бо вочевидь стягувачів на усіх не вистачає.

Ось і доводиться окремим приватним виконавцям правдами і неправдами розпочинати виконавчі провадження поза межами свого виконавчого округу.

Так у моїй практиці наявні щонайменше із десяток кейсів у яких постанови приватних виконавців було визнано протиправними та скасовано у зв’язку із порушенням останніми норм ст. 24 Закону «Про виконавче провадження».

Схема приватних виконавців та мікрофінансових організацій та колекторських фірм, які є основними стягувачами по даній категорії справ, доволі проста.

Стягувач у своїй заяві вказує, що боржник нібито проживає у м. Києві і, вуаля!, київський приватний виконавець розпочинає виконавче провадження не зважаючи на те, що і у виконавчому написі нотаріуса, який є виконавчим документом і у кредитному договорі, який став підставою для вчинення нотаріального напису вказано реальну адресу боржника, який проживає за межами столиці.

Місцеві та апеляційні адміністративні суди в переважній більшості виносили рішення щодо визнання таких постанов протиправними та скасовували постанови приватних виконавців у зв’язку із порушенням останніми принципу територіальності, визначеному у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Окремі приватні виконавці намагались оскаржити такі рішення у касаційному порядку, але Касаційний адміністративний суд відмовляв у відкритті провадження за такими скаргами на підставі частини третьої статті 333 КАС України.

Але у грудні 2020 року Касаційний цивільний суд таки відкрив касаційне провадження за скаргою приватного виконавця та зробив доволі цікаві висновки.

Хочу зазначити, що я категорично вважаю дане рішення незаконним та таким, що цілком нівелює законодавчі принципи виконавчого провадження та надає широке поле для зловживань і фальсифікацій під час виконання судових рішень.

У даній справі боржник звернулась до адміністративного суду із позовом про визнання неправомірними дій приватного виконавця та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Суд першої інстанції позовні вимоги боржника задовольнив та у своєму рішенні зазначив, що законодавством визначено вимоги до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Враховуючи, що матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять даних про проживання боржника у м. Києві, а в договорі про надання кредиту, вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання у Рівненській області, суди дійшли висновку, що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або її проживання, а у виконавчому окрузі м. Києва.

Апеляційний суд із такими висновками місцевого адмінсуду погодився.

Натомість Касаційний адміністративний суд прийняв протилежне рішення та обґрунтував його наступним.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно пункту 4 частини другої статті 23 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

При цьому відповідно до ст. 25 вказаного Закону приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

За положеннями пункту 13 розділу ІІІ Інструкції вказаної приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.

Отже приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/ перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

За приписами частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття "місце проживання", "місце перебування" і "місце реєстрації".

Отже, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/ перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

Отже правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону України «Про виконавче провадження», є правомірним.

Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини друга, четверта статті 13, частина сьома статті 26, стаття 36, частина восьма статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, у даній справі на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, в якому було вказано адресу місця проживання боржника у м. Києві, що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва були всі визначені законом підстави для його відкриття.

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події:
1