Виконавець має пересвідчитись у відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізособи, і належності САМЕ цього місця до його виконавчого округу (ВС КАС справа № 380/9335/20 від 15.07.2021 р.)

Фабула судового акту: У розглядуваному рішенні, ВС КАС виклав правовий висновок, щодо територіальної підвідомчості відповідному виконавцю (у цій справі - приватному), що працює за відповідним виконавчим округом, виконавчого провадження та наявності обов‘язку виконавця перевіряти відповідність адреси боржника із зареєстрованим місцем проживання (якщо саме на відкритті за місцем проживання наголошує стягувач).

Приватним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, при відкритті - виконавець керувалась адресою боржника, зазначеного стягувачем (Товариством) у заяві.

Боржник - фізична особа не погодився із прийнятою постановою у зв‘язку із тим, що виконавче провадження відкрито не “за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходженням майна” - тобто порушено статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі також - «Закон»). Хоча і в договорі, і у виконавчому написі щодо боржника значились декілька різних адрес. Боржник подав позов про скасування оскаржуваної постанови.

Суд першої інстанції (із чим погодився суд апеляційної інстанції) оскаржувану постанову скасував, вказавши, що виконавцю було відомо, що місце реєстрації боржника знаходиться поза межами його виконавчого округу. Виконавець не погодилась - подала касаційну скаргу. Вона наголошувала, що законом не встановлено обов‘язку перевіряти місце реєстрації боржника перед відкриттям виконавчого провадження.

ВС КАС не підтримав касаційну скаргу виконавця і оскаржувані судові рішення залишив без змін. На обґрунтування своїх доводів зазначив наступне:

Примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив'язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження.

І хоча вказаним Законом передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження - між місцем проживання, перебування або знаходження майна боржника, але таке право не має нівелювати права боржника.

Оскільки частина друга статті 24 Закону пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, а також на те що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту - ВС КАС зробив висновок, що:

Відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів виконавчого провадження, оскільки нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником своїх прав.

ВС констатує, що надання 3-терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - спрямоване саме на необхідність перевірки органом ДВС, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи, адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

А щодо розуміння «місце проживання особи» ВС КАС вбачає, що таке місце проживання відповідає зареєстрованому, оскільки презюмується, що саме на зареєстровану адресу боржник очікуватиме офіційне отримання кореспонденції.

Отже у цій справі: Саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем.

У цій же справі - визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача повинно було відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Інша адреса місця проживання чи перебування є додатковою інформацією, але не може використовуватися як юридичний факт, з яким Закон пов'язує місце виконання рішення.

Як при цьому бути стягувачу, який не завжди має можливості пересвідчитись у дійсній адресі боржника-фізичної особи, але все ж таки повинен обрати місце відкриття виконавчого провадження - ВС не зазначив…

Аналізуйте судовий акт: Вказівка на місце проживання у виконавчому документі не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження поза межами відповідного виконавчого округу (ВС/КАС у справі № 380/7750/20 від 31.03.2021);

ВС/КАС: На принцип територіальності при примусовому виконанні тепер можна плювати. КАС дозволив (ВС/КАС у справі № 460/3537/20 від 09.12.2020);

Постанова про накладення штрафу у містобудівній сфері, яка оскаржується в суді - набирає законної сили і підлягає виконанню лише після набрання законної сили судовим рішенням (ВС КАС справа №1.380.2019.003692 від 25.03.2021 р.);

Недобудову за рішенням суду можна знести без згоди її власника, тобто без участі боржника у виконавчому провадженні (ВС/КГС у справі № 924/315/17 від 25 вересня 2020 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 380/9335/20

адміністративне провадження № К/9901/6782/21

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Данилевич Н.А., Смоковича М.І., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р., Уханенка С.А., Мацедонської В.Е., Губської О.А., Єресько Л.О., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 380/9335/20

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Хоми О.П.,

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді: Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М. А.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач, приватний виконавець Дорошкевич В. Л.), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62917530 з примусового виконання виконавчого напису від 14 серпня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем (реєстровий № 16530), про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" заборгованості у розмірі 5 854 грн 06 коп.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження з порушенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходженням майна. Позивач зазначає, що виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич В.Л. є місто Київ, тоді як ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та тимчасово проживає у місті Львові, у нього відсутнє майно на території міста Києва. Відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальної діяльності є підставою для скасування спірної постанови.

2.1. Позивач додатково зазначив, що адресою позивача як боржника у цьому виконавчому провадженні визначено адресу: АДРЕСА_2 . Відповідно до відомостей, що містяться у відкритих джерелах, а саме скріншоту з "Перегляду вулиць" в Ґуґл-картах, за цією адресою знаходяться нежитлові приміщення. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо цього будинку відсутні будь-які відомості. Така адреса поряд із адресою реєстрації ОСОБА_1 зазначена і в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" від 31 серпня 2020 року про примусове виконання рішення та у виконавчому написі від 14 серпня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем (реєстровий № 16530), який позивач має намір також оскаржувати.

3. Відповідачем 17 листопада 2020 року електронною поштою подано матеріали виконавчого провадження та відзив на позовну заяву (вх.10397ел.), зміст яких полягає на обґрунтуванні законності оскаржуваної постанови. Зокрема у відзиві зазначено, що до приватного виконавця Дорошкевич В.Л. звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - ТОВ «Фінфорс») із заявою про примусове виконання виконавчого напису №16530 від 14 серпня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу міста Гораєм О.С., про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 5 854 грн 06 коп. Згідно з указаним виконавчим написом місце проживання боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 . Крім того, відповідач зазначає, що у заяві про примусове виконання рішення стягувачем зазначена аналогічна інформація щодо місця проживання боржника.

3.1. За доводами відповідача, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника, до відкриття виконавчого провадження. Представник відповідача зауважує, що виконавчі дії вчиняються лише після відкриття виконавчого провадження, натомість здійснення перевірки будь-якої інформації у виконавчому документі перед відкриттям виконавчого провадження не передбачено.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ТОВ «Фінфорс» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва із заявою від 31 серпня 2020 року № б/н про примусове виконання рішення, яку зареєстровано відповідачем 31 серпня 2020 року за №18467.

5. Виконавчим документом, який підлягав виконанню, є виконавчий напис від 14 серпня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. (реєстровий № 16530), про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості у розмірі 5 854 грн 06 коп.

6. У заяві ТОВ «Фінфорс» зазначено дві адреси ОСОБА_1 : адресу місця реєстрації: АДРЕСА_4 та адресу місця проживання: АДРЕСА_2 .

7. До заяви додано оригінал виконавчого напису №16530 від 14 серпня 2020 року та копію довіреності представника стягувача.

8. У виконавчому написі №16530 від 14 серпня 2020 року міститься інформація про адресу реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 та місце проживання: АДРЕСА_2 .

9. У кредитному договорі № 672145-А від 06 жовтня 2019 року, укладеному між позивачем та ТОВ «СС ЛОУН» (правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінфорс») указано, що зареєстрованим місцем проживання останнього є адреса: АДРЕСА_5 , а адресою місця проживання зазначено: АДРЕСА_6 .

10. Постановою приватного виконавця Дорошкевич В.Л. від 01 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62917530 з примусового виконання виконавчого напису від 14 серпня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. (реєстровий № 16530), про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінфорс" заборгованості у розмірі 5854 грн 06 коп.

11. Боржником у виконавчому провадженні №62917530 визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

12. Стягувачем у виконавчому провадженні №62917530 визначено ТОВ «Фінфорс», адреса: 01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 19/3, корпус, 2, офіс 9.

13. Згідно з наявними в матеріалах виконавчого провадження №62917530 копій супровідних листів вище вказані постанови направлялися позивачу на дві адреси: « АДРЕСА_2 » та « АДРЕСА_4 ».

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Раїси, Окіпної, буд. 4а, оф. 71а, м. Київ, 02002) від 01 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62917530.

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачу було відомо, що місцем реєстрації позивача є адреса за межами його виконавчого округу, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. За висновками судів попередніх інстанцій, за відсутності доказів проживання та наявності майна у позивача як боржника у виконавчому провадженні №62917530 у місті Києві, тобто у виконавчому окрузі, на території якого здійснює діяльність відповідач, у відповідача не було правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 вересня 2020 року №62917530.

16. Посилання відповідача на практику Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17, стосовно того, що виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначене у виконавчому документі, за висновками судів попередніх інстанцій, не спростовує факту порушення відповідачем правил територіальної діяльності приватних виконавців, передбачених статтею 24 Закону №1404-VIIІ.

ІV. Касаційне оскарження

17. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 01 березня 2021 року.

18. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

19. Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підтвердження чого надає судові рішення у різних справах, як приклади прийняття судами попередніх інстанцій протилежних рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, у справах №№160/4982/20, 560/2520/20, 520/5603/20 рішення ухвалені на користь боржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника відмінним від місця його реєстрації, натомість у справах №№200/4020/20-а, 200/5040/20-а та 520/5605/20-а рішення прийняті на користь приватних виконавців, а також зроблено висновок щодо відсутності у приватного виконавця обов`язку перевіряти відомості щодо місця перебування боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, та відсутність підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем його виконання. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про наявність правової проблеми щодо правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.

20. Таким чином, відповідач у касаційній скарзі обґрунтував наявність підстав, за яких рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

21. У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

22. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач указує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.

23. За твердженням відповідача, суди попередніх інстанцій ототожнюють поняття «місце реєстрації» та «місце проживання». Такий висновок судів виключає можливість проживання боржника за іншою адресою, окрім адреси реєстрації, що унеможливлює застосування в повному обсязі приписів частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, адже ця норма є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред`явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації, або ж за місцем проживання боржника.

24. Відповідач посилається на те, що виконавчим документом, а саме виконавчим написом нотаріуса встановлено, що фактичне місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Також скаржник вважає, що приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження, має керуватися виключно інформацією, зазначеною у виконавчому документі та заяві стягувача, оскільки виконавчий документ є єдиним належним та допустимим доказом місця проживання боржника.

25. У касаційній скарзі відповідач не просить розглядати справу за участю його представника.

26. 15 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у зв`язку з доведенням відповідачем наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано матеріали справи з Львівського окружного адміністративного суду.

27. 24 березня 2021 року справа №380/9335/20 надійшла до Верховного Суду.

28. 05 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

29. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участю представника позивача.

30. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Мацедонської В. Е., Уханенка С. А. справу № 380/9335/20 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для відступу від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 380/7750/20.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

31. Конституція України

31.1. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016

32.1. Згідно з частиною першою статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

32.2. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

32.3. Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIIІ визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

32.4. Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ встановлено, що Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

32.5. Частинами першою, другою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.

32.6. Частиною першою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

32.7. Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

32.8. Відповідно до частини першої статті 19 Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

32.9. Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

32.10. Частиною першою статті 28 Закону встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

33. Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016

33.1. Відповідно до частини першої статті 3 Закону завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

33.2. За змістом частини першої статті 4 Закону діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

33.3. Згідно з частиною другою статті 4 Закону державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

33.4. Статтею 16 Закону визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

33.5. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

34. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003

34.1. За визначеннями, поданими у статті 3 Закону, місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

34.2. Частиною другою статті 2 Закону встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

34.3. За змістом статті 6 Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

35. Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5942-VI від 20.11.2012

35.1. Згідно з частиною першою статті 4 Закону Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

35.2. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

VІ. Позиція Верховного Суду

36. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Приймаючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачу було відомо про зареєстровану адресу боржника, а Закон України «Про виконавче провадження» містить чітку вказівку на те, що виконавчі документи приймаються до виконання за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а не довільно, без будь-яких підтверджень, зазначених у виконавчому документі.

39. Згідно з висновками судів попередніх інстанцій за відсутності доказів проживання та наявності майна у позивача як боржника у виконавчому провадженні у місті Києві, тобто у виконавчому окрузі, на території якого здійснює діяльність відповідач, у відповідача не було правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.

40. Відповідні висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2021 у справі №380/7750/20, відповідно до якої, отримавши заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якій, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Львівська область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ (пункт 81 постанови). Верховний Суд дійшов висновку про те, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою (п. 86 постанови).

41. Відповідач стверджує, що касаційна скарга у цій справі стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача, та її судовий розгляд сприятиме однаковому тлумаченню приписів Закону України «Про виконавче провадження». За твердженнями відповідача, нею було проаналізовано судову практику в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічним предметом спору та виявлено судові рішення судів апеляційної інстанції з різним трактуванням судами положень законодавства.

42. У касаційній скарзі відповідач уважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно ототожнили поняття «місце реєстрації» та «місце проживання» особи, оскільки наявність зареєстрованого місця проживання не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає за такою адресою. Указує, що чинним законодавством не передбачено вимог щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника. Також скаржник зазначає, що у приватного виконавця відсутній обов`язок перевіряти місце проживання боржника та виконавець при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження має керуватися виключно інформацією, що міститься у виконавчому документі та заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження.

43. Отже, у цій справі спірним є тлумачення положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.

44. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.04.2021 справу передав на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі статей 346 347 КАС України у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 31.03.2021 (справа №380/7750/20).

45. У справі №380/7750/20 Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (частина перша статті 4 Закону № 1403-VIII). Закріплені у статті 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків (пункти 79-80 постанови).

46. Перевіряючи правильність тлумачення судами попередніх інстанції положень Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статті 24 Закону, Верховний Суд виходить із такого.

47. У виконавчому провадженні місце проживання боржника відіграє важливу роль як для визначення виконавчого округу, в якому має здійснюватися виконавче провадження, так і для можливості реалізації боржником своїх прав і виконання обов`язків у виконавчому провадженні.

48. Так, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

49. Зазначеною статтею на боржника покладено низку обов`язків (зокрема повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій), виконання яких передбачає перебування у безпосередній близькості до місця вчинення виконавчих дій.

50. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з висновками, викладеними у постанові від 31.03.2021 в справі №380/7750/20, про те, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження.

51. При цьому Верховний Суд ураховує, що вказаним Законом передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але наголошує, що таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону.

52. Суд уважає за необхідне також зазначити, що в силу частин першої та другої статті 4 Закону №1403-VIII приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, а також повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

53. Також, в силу положень статті 16 Закону №1403-VIII, приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України. Зокрема, суб`єкти владних повноважень мають приймати рішення (вчиняти дії) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та неупереджено.

54. Щодо відсутності у чинному законодавстві вимог щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника, то Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вважає звертає увагу на таке.

55. Як уже було зазначено, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша статті 24 Закону). Водночас визначення місця проживання та місця перебування наведено у Законі №1382-IV, відповідно до якого місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

56. Виходячи з приписів статті 6 Закону №1382-IV, місце проживання підлягає обов`язковій реєстрації, тобто Закон №1382-IV пов`язує місце проживання особи насамперед із зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання.

57. Отже, відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

58. При цьому Суд звертає увагу на те, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

59. Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, Верховний Суд виходить з того, що таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом №1382-IV) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону №1382-IV.

60. Так, у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що у виконавчому написі міститься інформація як про адресу реєстрації боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), так і про адресу місця проживання ( АДРЕСА_2 ). При цьому у кредитному договорі, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, указано, що зареєстрованим місцем проживання боржника є адреса: АДРЕСА_5 , а адресою місця проживання зазначено АДРЕСА_6 .

61. Отож з установлених обставин справи вбачається, що нотаріусом під час вчинення виконавчого напису самостійно зазначено адресу АДРЕСА_2 як адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 . Верховний Суд ураховує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не встановлює відповідних обставин, адже не викликає особу, не спілкується з нею та не отримує від неї жодної інформації. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що вищезазначена адреса піддавалась перевірці на предмет її достовірності.

62. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що саме виконавчим документом у цій справі встановлено фактичне місце проживання боржника.

63. Аналізуючи положення статей 9, 18 Закону №1404-VІІІ, положення статті 27 Закону №1403-VIII, а також положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5942-VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

64. Серед іншого, Верховний Суд зазначає, що норми КАС України також пов`язують місце проживання особи із зареєстрованим місцем її проживання. Так, відповідно до частини третьої статті 171 КАС України суд встановлює місце проживання фізичної особи шляхом надсилання запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

65. Отже, законодавець, оперуючи поняттям «місце проживання особи», передбачає, що таке місце проживання має бути особою зареєстровано і суб`єкти владних повноважень зобов`язані враховувати таку інформацію при здійсненні ними владно-управлінських функцій.

66. Таким чином, відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

В іншому випадку, нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»(ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголошує, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

67. Верховний Суд уважає за необхідне також звернути увагу на положення пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIIІ, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

68. Виходячи із системного аналізу цієї норми в сукупності з іншими положеннями Закону №1404-VII, Верховний Суд констатує, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

69. Підсумовуючи викладене, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Відповідні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 в справі №380/7750/20, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вважає правильними та не вбачає підстав для відступлення від вказаної правової позиції.

70. За встановлених обставин у цій справі визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

71. Суд ураховує доводи касаційної скарги про те, що наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, однак у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів частини десятої статті 6 Закону, необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, таке трактування частини другої статті 24 Закону відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права.

72. Таким чином, Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій здійснено правильне тлумачення положень частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року відсутні.

73. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

74. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

75. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 380/9335/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: Н.А. Данилевич М.І. Смокович

Ж.М. Мельник-Томенко О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко В.Е. Мацедонська

О.А. Губська Л.О. Єресько

А.В. Жук А.Г. Загороднюк

О.В. Калашнікова О.В. Кашпур

Н.М. Мартинюк