Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності

Користуйтеся консультацією: Ризики при укладенні угод з контрагентами. На що звернути увагу.

Законодавець визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Отже, наявність різного роду ризиків є однією з особливостей здійснення господарської діяльності. Для забезпечення сталого функціонування, а також задля  отримання стабільного очікуваного прибутку виявлення та попередження ризиків має суттєве значення.

Одним із видів ризиків, що виникають при здійсненні господарської діяльності, є ризики, які мають місце при укладенні угод з контрагентами.

Безпека договірних відносин завжди залежить від багатьох чинників, як зовнішніх, таких як загальноекономічна ситуація, курс валют, політична стабільність, так і внутрішніх — неблагонадійність конкретного контрагента, несподівані фінансові проблеми в нього. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Вичерпний перелік випадків, коли фактичні витрати не включаються до складу валових витрат визначено. Реалізація продукції за ціною, нижчою від собівартості до такого переліку не входить (справа № К/800/15199/16, 16.08.16)

 Предметом цієї справи став позов Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування трьох податкових повідомлень-рішень, повністю, і двох – у певній частині.   Вказаними ППР  відповідач значно збільшив позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість,  зменшив суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також збільшив суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб.

Такі  свої рішення та дії відповідач мотивував завищенням ДП «Завод ім. В.О.Малишева» від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у зв'язку із здійсненням реалізації товару за цінами, нижчими від їх собівартості на загальну суму 89 822 880 грн.

Постановою окружного адміністративного суда, яка залишена без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено, - с касовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

ВАСУ погодився з вказаними судовими рішеннями, виходячи з наступних приписів чинного законодавства, що регламентує здійснення підприємницької діяльності та податкової політики держави, а саме.

Згідно з ч.1 ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ст. 42 ГК України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, отримання прибутку не є обов'язковою кваліфікуючою ознакою для визнання діяльності як господарської. Збитковість окремої операції не може свідчити про її негосподарський характер.

При цьому, вичерпний перелік випадків, коли фактичні витрати не включаються до складу валових витрат визначено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України. Реалізація продукції за ціною, нижчою від собівартості до такого переліку не входить.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Як зазначив суд,  податковим органом не доведено здійснення підприємством господарських операцій з метою штучного завищення валових витрат задля заниження об'єкту оподаткування.