{Назва статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 }
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
{Абзац перший пункту 44.1 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2970-IX від 20.03.2023 }
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
{Абзац третій пункту 44.1 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 }
Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
{Пункт 44.1 статті 44 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 2970-IX від 20.03.2023 }
44.2. Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
{Абзац перший пункту 44.2 статті 44 в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 }
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
{Пункт 44.2 статті 44 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014 }
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
{Абзац третій пункту 44.2 статті 44 в редакції Закону № 4014-VI від 04.11.2011 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 404-VII від 04.07.2013 ; в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 }
{Абзац четвертий пункту 44.2 статті 44 виключено на підставі Закону № 71-VIII від 28.12.2014 }
Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності.
{Пункт 44.2 статті 44 доповнено абзацом п’ятим згідно з Законом № 2970-IX від 20.03.2023 }
Іноземні компанії, визначені підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об’єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
{Пункт 44.2 статті 44 доповнено абзацом шостим згідно з Законом № 2970-IX від 20.03.2023 }
44.3. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39 - 2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;
{Підпункт 44.3.1 пункту 44.3 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3721-IX від 21.05.2024 }
44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;
44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;
44.3.4. 1095 днів - для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39 - 2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
{Абзац третій підпункту 44.3.4 пункту 44.3 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3721-IX від 21.05.2024 }
Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
{Пункт 44.3 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 ; в редакції Закону № 2245-VIII від 07.12.2017 ; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2628-VIII від 23.11.2018 , № 466-IX від 16.01.2020 ; в редакції Закону № 2970-IX від 20.03.2023 }
44.4. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
44.5. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
{Абзац перший пункту 44.5 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 }
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
{Абзац третій пункту 44.5 статті 44 в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1914-IX від 30.11.2021 }
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
{Пункт 44.5 статті 44 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 }
44.6. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
{ Абзац перший пункту 44.6 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 }
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
{Абзац другий пункту 44.6 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3609-VI від 07.07.2011 , № 466-IX від 16.01.2020 }
44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
{Абзац перший пункту 44.7 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 }
{ Абзац другий пункту 44.7 статті 44 виключено на підставі Закону № 466-IX від 16.01.2020 }
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
{ Абзац четвертий пункту 44.7 статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020 }
44.8. Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.
Аналізуйте судовий акт: Фіскальні чеки на придбання палива хоча й не містять реквізитів власника, однак вони є належними документами, що підтверджують витрати. (ВС КАС, справа № 140/6945/20 від 05.05.2023 р.)
Податкова донарахувала податки ФОПу і застосувала штрафи пояснюючи це безпідставністю віднесення ним до складу витрат вартості: придбаних для транспортних засобів (вантажних автомобілів) запчастин, мастила, дошок, фанер, ДСП та послуг на ремонт вантажних автомобілів (ФОП здійснював перевезення), витрат на придбання дизельного пального (з мотивів не взяття до уваги фактур та чеків про придбання такого), сум сплачених штрафів, а також, придбаних брендованих товарів (ручки кулькові, чашки, паперові кульки, брендування кабін транспортних засобів та напівпричепів на які наносився знак для товарів і послуг позивача). Тому ФОП подав позов про скасування відповідних податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив частково його позовні вимоги, із чим не погодився ВС КАС. Направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів зауважила:
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Читати повністю
Аналізуйте судовий акт: Втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення податкової перевірки (ВС КАС справа №640/15297/19 від 13.05.2021 р.)
У ході проведення перевірки податковою, позивачу було вручено письмовий запит про надання інформації, первинних документів та їх копій. Наступного дня, позивач своїм листом повідомив ГУ ДПС про втрату первинних документів підприємства та надав копію наказу "Про створення комісії для проведення службового розслідування по факту втрати документів", копію акта розслідування пропажі (втрати) документів; копію заяви з додатками до управління поліції.
Втім, керуючись наданими раніше документами, а також, відомостями одержаними від контрагента за спірною операцією - податкова склала акт та прийняла ряд податкових повідомлень-рішень. Контрагентом за спірною операцією був банк, який і повідомив ДПС про відсутність реєстрації податкової накладної після того, як цим банком було звернуто стягнення предмет іпотеки в позасудовому порядку із позивача. Банком і було надано деякі документи, які виявились достатніми для складення акту та прийняття повідомлень-рішень.
Втім, позивач, не погоджуючись із тим, що перевірку не було перенесено внаслідок втрати (викрадення) його документів, подав позов до адміністративного суду, де - окрім всього іншого - посилався на порушення порядку здійснення контрольного заходу. Висновок контролюючого органу вважав необґрунтованим та таким, що ґрунтується на неналежних доказах.
Читати повністю
Аналізуйте судовий акт: Якщо вироком у відношенні контрагента платника податків, встановлено фіктивність (неналежність)первинних документів, то донарахування податків ПП по таким операціям законне (ВС/КАС від 16 січня 2018р. у справі 2а-7075/12/2670)
З’явилося рішення ВС/КАС у 2018 року, яке як і раніше демонструє фіскальний підхід при оцінці відносин добросовісного платника податків з фіктивним контрагентом. Матеріалами справи та вироком суду встановлено, що між сторонами задекларованих господарських операцій оформлені неналежним чином первинні документи. Зокрема, підписи зі сторони контагента платника податків (позивача) підроблені, тобто поставлені особою, яка хоча і зазначена як засновник та директор контрагента, проте не має до нього відношення. Ця особа засуджена судом за статтями 205 та 358 КК України. Відповідно платник податків не може посилатися на первинні документи, які підписані засудженою особою від імені контрагента, і суми, які були віднесені на підставі таких документів на витрати платника податків, підлягають вирахуванню з витрат. Таким чином, загальна сума витрат зменшується, а сума податків, яка повинна була бути задекларована та сплачені добросовісним платником податків збільшується. Це і є підставою для фіскального органу (відповідача) для направлення платнику податків податкового повідомлення -рішення.
Платник податків оскаржуючи повідомлення – рішення посилався на ст. 19 КК України, зокрема наполягав на тому, що не має права та не зобов'язано перевіряти добропорядність та дотримання норм податкового та іншого законодавства своїх контрагентів, тому що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством. Проте, це не спрацювало.
ВС/КАС підкреслив, що платнику податків відповідно до статті 44 ПК України забороняється формувати показники своєї податкової звітності на підставі даних непідтверджених первинними документами. ПРАВИЛЬНИМИ первинними документами. А вироком встановлено, що такі документи неправильні. Хоча і неправильні з боку контрагента, а не добросовісного платника податків.
Отже, новий Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розпочав свою діяльність з позиції про те, що все ж таки треба добросовісному платнику податків перевіряти контрагента, а у випадку порушення законів контрагентом, нести за це майнову відповідальність. В якому обсязі перевіряти поки що невідомо.