Коли держава має компенсувати витрати на ліки: позиція Верховного Суду (Постанова КЦС ВС від 05.03.2025 року у справі №761/29128/23)

Фабула судового акту: у центрі розгляду — ситуація з пацієнтом, який страждає на акромегалію. Це рідкісне захворювання офіційно внесене до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров’я, як таке, що підлягає державному забезпеченню. Проте держава не надала необхідних ліків, і чоловік змушений був купувати їх за власні кошти. Сума витрат сягнула майже 257 тисяч гривень.

Суд першої інстанції визнав дії департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації неправомірною бездіяльністю, яка призвела до матеріальних збитків для позивача, та зобов’язав компенсувати витрати.

Апеляційний суд, у свою чергу, скасував це рішення, мотивуючи тим, що позивач не довів факту перебування на обліку та звернення до органу охорони здоров’я у період придбання ліків.

Що вирішив ВС?

Верховний Суд не погодився з такою позицією. Касаційна інстанція встановила, що позивач тривалий час перебував у правовідносинах з відповідним органом охорони здоров’я, а діагноз — акромегалія — належить до переліку хвороб, лікування яких гарантується державою. Відтак, висновки апеляційного суду були визнані необґрунтованими.

Суд наголосив, що реалізація права на медичну допомогу є позитивним обов’язком держави, закріпленим у Конституції України, а також міжнародних правових актах. Ігнорування цього обов’язку, на думку Верховного Суду, порушує не лише внутрішні норми, але й легітимні очікування громадян.

Крім того, у рішенні підкреслено, що Цивільний кодекс України передбачає право особи на відшкодування шкоди, завданої протиправною бездіяльністю державних органів. Тобто у випадку, коли людина змушена самостійно покривати витрати на лікування хвороби, яка підлягає державному забезпеченню, вона має право вимагати компенсації через суд.

Для довідки: згідно з наказом МОЗ №778 від 27 жовтня 2014 року, акромегалія офіційно визнана рідкісним захворюванням, лікування якого повинно фінансуватися з державного бюджету. Це включає не лише лікарські засоби, а й спеціальні харчові продукти для медичного споживання.

Аналізуйте судовий акт: Саме медична установа має спростувати факт надання нею неякісних послуг, а не пацієнт доказувати надання йому таких. (ВС КЦС, справа № 344/3764/21 від 30.11.2022 р.)

500 000 грн. за інвалідність дитини внаслідок недбалості лікарів Верховний Суд визнав достатнім відшкодуванням (ВС/КЦС № 520/16987/15-ц від 04.09.2019)

СУД СТЯГНУВ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ ЗА ЗАРАЖЕННЯ ПАЦІЄНТА ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ ЯК З ЛІКАРНІ, ТАК І З МОЗ УКРАЇНИ (ВС/КЦС постанова від 15 листопада 2018 року у справі № 761/24076/15-ц)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

справа № 761/29128/23

провадження № 61-14855св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крепель Дмитро Ігорович,

на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди.

2. Відповідач позовні вимоги не визнав.

3. Суд першої інстанції задовольнив позов.

4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову в позові.

5. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.

6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. Позов обґрунтований так:

- постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року вимоги позивача до Департаменту охорони здоров`я (Київської міської державної адміністрації), Управління охорони здоров`я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я щодо не забезпечення його лікарським засобом «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін`єкцій (міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02) починаючи з 19 червня 2015 року та зобов`язано Департамент охорони здоров`я забезпечити позивача вказаним лікарським засобом, у задоволенні вимог про стягнення коштів відмовлено (справа № 761/38702/15-а);

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 84 799,90 грн у період з червня 2015 року до квітня 2016 року скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову;

- з серпня 2021 року до січня 2023 року внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а саме незабезпечення вищезазначеним лікарським засобом, він був змушений придбати його самостійно на загальну суму 256 709,10 грн;

- внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача щодо незабезпечення його цим лікарським засобом, йому завдано матеріальну шкоду у вигляді вимушених витрат на придбання ліків;

- у досудовому порядку відповідач відмовляється відшкодувати понесені позивачем витрати на придбання ліків.

8. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 256 709,10 грн на відшкодування шкоди, завданої його бездіяльністю.

ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнено з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 256 709,10 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача із забезпечення позивача лікарським засобом позивачу завдано шкоду на суму 256 709,10 грн.

IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

11. Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

12. При відмові в позові, апеляційний суд виходив з таких підстав:

- доказів звернення позивача до відповідача з вимогами про забезпечення його ліками у період з серпня 2021 року до липня 2023 року (період придбання позивачем ліків за власні кошти) у матеріалах справи немає;

- позивач не надав доказів на підтвердження перебування його на відповідному обліку, як особа, якій встановлено діагноз «акромегалія», звернення його із заявами про включення його до такого обліку;

- позивач не надав достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що сплачені ним за придбання ліків кошти є шкодою, завданою внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. У касаційній скарзі відповідач просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

14. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:

- апеляційний суд не звернув увагу, що у справі № 761/38702/15-а встановлено протиправність дій відповідача щодо не забезпечення позивача лікарським засобом «Сандостатин ЛАР»;

- неодноразові звернення позивача до відповідача, а також ігнорування таких звернень, встановлені безпосередньо у справі № 761/38702/15-а, які

є преюдиційними;

- апеляційний суд неправильно застосував пункти 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 160 та статтю 53-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров 'я»

- суд апеляційної інстанцій застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 761/38702/15-а та від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17.

15. 10 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких вказані аналогічні касаційній скарзі доводи.

VI. Рух справи в суді касаційної інстанції

16. 06 листопада 2024 року представник позивача - адвокат Крепель Д. І. звернувся із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.

17. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання оскаржуваної постанови відмовлено.

18. 16 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року відзив на касаційну скаргу повернуто без розгляду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

VII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

21. ОСОБА_1 встановлено діагноз «акромегалія», що є рідкісним (орфанним) захворюванням, у зв`язку з чим йому призначено постійне лікування з використанням лікарського засобу «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін`єкцій, міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02.

22. Захворювання акромегалія міститься в Переліку рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 жовтня 2014 року

№ 778.

23. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва

від 02 листопада 2017 року у справі № 761/38702/15-а за позовом

ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я, Управління охорони здоров`я Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії та відшкодування матеріальної шкоди визнано протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров`я щодо не забезпечення позивача лікарським засобом «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін`єкцій, міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02 починаючи з 19 червня 2015 року та зобов`язано Департамент охорони здоров`я забезпечити його цим лікарським засобом; у задоволенні вимог про стягнення коштів відмовлено.

24. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду

від 13 березня 2018 року скасовано постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 84 799,90 грн

у період з червня 2015 року до квітня 2016 року та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.

25. Зі змісту постанови Шевченківського районного суду м. Києва

від 02 листопада 2017 року у справі № 761/38702/15-а, яке не оскаржувалось сторонами в частині визнання бездіяльності протиправною, вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача для отримання ліків, однак такі звернення залишились без відповіді, ліками позивача забезпечено не було. З урахуванням викладеного, судом було встановлено бездіяльність Департаменту охорони здоров`я.

26. Діагноз позивача підтверджується консультативним висновком спеціаліста.

27. На підтвердження придбання позивачем лікарського засобу «Сандостатин ЛАР» позивачем надано товарні чеки.

VIII. Позиція Верховного Суду

28. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.

Характер спірних правовідносин

29. У цій справі позивач порушив питання про відшкодування шкоди (понесення збитків позивачу) внаслідок протиправної бездіяльності відповідача із забезпечення позивача лікарським засобом «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін`єкцій, міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02 (див. пункти 7-8).

30. Спір пов`язаний із гарантіями права на здоров`я.

Загальні принципи

31. Конституційні гарантії права на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування закріплені в статті 49 Конституції України, згідно із якою охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

32. Міжнародні стандарти у сфері прав людини містять такі положення.

33. Зокрема, стаття 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права передбачає, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров`я.

Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту для повного здійснення цього права, включають, серед іншого, ті, які є необхідними для створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби (пункт d частини другої статті 12).

34. В своєму Загальному коментарі №14 щодо права на найвищий досяжний рівень здоров`я, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав (далі - КЕСКП) висловив наступну позицію про те, що право на здоров`я має розумітися як право доступу до різноманітних установ, товарів, послуг та умов, необхідних для реалізації найвищого досяжного рівня здоров`я.»

У зв`язку з цим КЕСКП встановив вимогу щодо того, аби відповідні оздоровчі й лікувальні заклади відповідали наступним критеріям: наявність, доступність, прийнятність та якість.

КЕСКП наголосив, що обов`язок захищати включав, серед іншого, обов`язок держав приймати закони або вживати інших заходів, спрямованих на забезпечення рівного доступу до лікувальних й дотичних послуг, що надаються третіми сторонами, а також забезпечити відповідність лікарів та іншого медичного персоналу потрібним стандартам освіти, вправності, та положенням кодексів етичної поведінки (пункт 35).

35. Відповідні частини Декларації Всесвітньої організації охорони здоров`я про розвиток прав пацієнтів в Європі (1994) передбачають, що кожен має право на отримання такої медичної допомоги, що відповідає його/її потребам, включаючи превентивне лікування та заходи, спрямовані на розвиток здоров`я. Послуги повинні постійно бути наявними та доступними усім на принципах рівності, без дискримінації, та у відповідності до фінансових, людських та матеріальних ресурсів, які є доступними у відповідному суспільстві.

Якщо пацієнти відчувають, що їхні права не поважалися, вони повинні мати можливість подати скаргу. Пацієнти мають право на те, щоб їхні скарги розглядалися та вирішувалися у докладний, справедливий, ефективний та своєчасний спосіб, а також на отримання інформації про результати такого розгляду.

36. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що у сучасній демократичній державі багато людей протягом усього або частини свого життя повністю залежать від соціального забезпечення та соціальної допомоги. Багато національних правових систем визнають, що такі особи вимагають певного рівня визначеності та безпеки, і передбачають виплату допомоги - за умови виконання умов відповідності - за правом.

У той же час затверджуване право на соціальну допомогу, яке не виходить за рамки достатньо встановленого, істотного майнового інтересу згідно з національним законодавством, становить власність, що складається з «законного очікування», і, таким чином, користується захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Якщо сума такої допомоги зменшується або припиняється, це може становити втручання у власність що потребує обґрунтування (пункти 67, 69 рішення ЄСПЛ від 01 серпня 2020 року у справі «Федулов проти росії», заява № 53068/08).

37. На рівні національного законодавства статтею 53-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що держава забезпечує заходи з профілактики рідкісних (орфанних) захворювань та організацію надання громадянам, які страждають на такі захворювання, відповідної медичної допомоги.

Громадяни, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, безперебійно та безоплатно забезпечуються необхідними для лікування цих захворювань лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання відповідно до їх переліку та обсягів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

38. Відповідно до пункту 5 Порядку забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 160, забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами здійснюється закладами охорони здоров`я відповідного профілю за місцем проживання або лікування таких громадян.

39. Захворювання акромегалія міститься в Переліку рідкісних (орфанних) захворювань, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування, затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 жовтня 2014 року № 778.

40. Згідно із підпунктом 3 пункту «б» частини першої статті 32 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

41. Держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Із вказаних норм права (див. пункти 31-40) випливає позитивний обов`язок держави, у встановлених законодавством випадках забезпечувати хворого необхідними для лікування лікарськими засобами.

Застосування вказаних принципів у цій справі

42. Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, вимушений був за власний рахунок забезпечувати себе необхідним лікарським засобом (див. пункт 7).

43. Суд першої інстанції вимоги позивача задовольнив (див. пункти 9-10).

44. При відмові в позові, апеляційний суд зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження перебування його на відповідному медичному обліку, доказів звернення до відповідача у період придбання позивачем ліків за власні кошти у матеріалах справи немає, а також позивач не надав доказів на підтвердження того, що сплачені ним за придбання ліків кошти є шкодою, завданою внаслідок протиправної бездіяльності відповідача (див. пункти 11-12).

45. Верховний Суд не погоджується з висновками апеляційного суду з таких підстав.

46. У справі встановлено і учасниками справи не заперечується, що позивачу встановлено діагноз «акромегалія», що є рідкісним (орфанним) захворюванням (див. пункти 21, 26).

47. Позивач неодноразово звертався до суду і наголошував на протиправності дій відповідача і відповідні рішення судів набрали законної сили. На відповідні обставини він послався в позовній заяві і суд першої інстанції врахував встановлені в судових рішеннях обставини при ухвалені рішення суду.

48. У цій справі апеляційний суд не врахував, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року у справі № 761/38702/15-А (див. пункт 23, 25) встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача щодо забезпечення ОСОБА_1 лікарським засобом починаючи з 19 червня 2015 року. Було зобов`язано Департамент охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) забезпечити ОСОБА_1 лікарським засобом «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін`єкцій, міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду

від 13 березня 2018 року у справі № 761/38702/15-А (див. пункт 24) задоволено позовні вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі

84 799,90 грн у період з червня 2015 року до квітня 2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок такої протиправної бездіяльності, позивач був вимушений за власний рахунок забезпечувати себе зазначеним лікарським засобом. Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем у спірний період витрат на придбання лікарського засобу «Сандостатин ЛАР» на суму 84 799 грн 90 коп. Судом апеляційної інстанції встановлено причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною бездіяльністю.

Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі

№ 761/38702/15-А постанову Шевченківського районного суду м. Києва

від 02 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року залишено без змін.

Верховний Суд вказав, що оскільки судом першої інстанції встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача, яка ним заперечувалась при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною бездіяльністю, правомірно задовольнив похідні вимоги позивача щодо відшкодування шкоди завданої такою бездіяльністю.

49. Далі у цій справі Верховний Суд враховує, що аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що позивач систематично порушував в судовому порядку питання про відшкодування шкоди.

50. Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києві від 19 березня 2019 року у справі № 761/34733/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Департаменту охорони здоров`я КМР (КМДА) на його користь матеріальну шкоду в розмірі 182 077,38 грн.

Судами було встановлено, що в період з липня 2016 року по липень 2018 року ОСОБА_1 , внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а саме незабезпечення лікарським засобом, був змушений придбати лікарський засіб «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін`єкцій. Апеляційний суд зазначив, що відповідач взагалі не надав позивачу лікарської та фінансової допомоги.

51. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва

від 05 листопада 2020 року у справі № 761/41771/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, стягнуто з Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 86 631,76 грн.

Судами встановлено, що у період часу з березня по листопад 2019 року позивач внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, а саме незабезпечення вищезазначеним лікарським засобом, змушений був придбати лікарський засіб «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін`єкцій.

52. Рішенням Шевченківський районного суду міста Києва

від 25 травня 2021 року у справі № 761/1241/21, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2021 року, стягнуто з Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 151 493 грн. 95 коп.

Судами встановлено, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивач був вимушений за власний рахунок забезпечувати себе зазначеним лікарським засобом в період з лютого 2020 року по грудень 2020 року.

53. Рішенням Шевченківський районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у справі № 761/34215/21 стягнуто з Департаменту охорони здоров`я Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі

77 915,10 грн.

Судом встановлено, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивач був вимушений за власний рахунок забезпечувати себе зазначеним лікарським засобом в період з лютого 2021 року по серпень 2021 року.

54. Також, важливо, що у справі № 761/38702/15-А (див. пункт 23, 25, 48) судами встановлено факт протиправної бездіяльності відповідача щодо забезпечення ОСОБА_1 лікарським засобом, починаючи саме з 19 червня 2015 року, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною бездіяльністю відповідача. На основі цих обставин суди в подальшому констатували, що позивач був вимушений за власний рахунок забезпечувати себе лікарським засобом (див. пункти 50-53).

55. Таким чином, суди неодноразово встановлювали протиправність дій відповідача та наявність його обов`язку забезпечення позивача ліками, що відбувалось протягом тривалого часу.

56. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

57. Верховний Суд підкреслює, що суд першої інстанції правильно встановив та виснував, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивач був вимушений за власний рахунок забезпечувати себе зазначеним лікарським засобом в період з серпня 2021 року до січня 2023 року, врахував встановлені рішеннями судів обставини (див. пункти 47-55) та положення статті 82 ЦПК (див. пункт 56).

58. У зв`язку із чим висновки апеляційного суду (див. пункти 11-12, 44) спростовуються встановленими рішеннями судів обставинами (див. пункти 47-56).

При цьому, позивач протягом багатьох років перебуває у відносинах із відповідачем щодо забезпечення його ліками, а тому позиція про ненадання доказів на підтвердження перебування його на відповідному медичному обліку та доказів звернення до відповідача у період придбання не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

59. Далі Верховний Суд, перевіряючи обґрунтованість втручання у права позивача, які гарантовані Конвенцією, бере до уваги підхід, який висловив ЄСПЛ у згадуваній вище справі «Федулов проти росії», в якій було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Заявник скаржився на неспроможність органів влади забезпечити його право на отримання безкоштовних ліків для лікування раку, яке було надано йому відповідним національним законодавством, у результаті чого він був змушений отримувати необхідні ліки за власний рахунок. Він також скаржився на відмову влади відшкодувати ці витрати. Він посилався на статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції (пункт 51 рішення ЄСПЛ).

В першу чергу ЄСПЛ зазначив, що заявник мав суттєвий майновий інтерес, визнаний національним законодавством, який був достатньо підтверджений, щоб відповідати «легітимним очікуванням» того, що йому безкоштовно нададуть ліки, необхідні для лікування його захворювання. Звідси випливає, що стаття 1 Першого протоколу застосовна у цій справі (пункт 72 рішення ЄСПЛ).

У цій справі ЄСПЛ вказав, що хоча право заявника на пільгу, про яку йде мова, ніколи не ставилося під сумнів, національні суди по суті виправдовували відмову в пільзі посиланням на відсутність бюджетних коштів, призначених для того, щоб органи влади забезпечували безкоштовними ліками осіб, які мають на це право. У той же час вони не посилалися на жодне правове положення, яке б обумовлювало надання відповідної пільги будь-якими обмеженнями бюджетних коштів, яке передбачало будь-які дискреційні повноваження з боку органів виконавчої влади щодо зменшення або відмови в такій пільзі після досягнення ліміту виділених бюджетних коштів, або будь-яке подібне положення, яке могло б стати правовою основою для такого висновку. У зв`язку з цим варто звернути увагу на те, що в подальших судових рішеннях, ухвалених у рамках розгляду аналогічних позовів, було чітко зазначено, що існуюча законодавча база встановлює право тих, хто має право на забезпечення необхідними лікарськими засобами, не тільки безкоштовно, але й без будь-яких обмежень, і що встановлення максимальної кількості конкретного лікарського засобу на одну особу чи недостатність бюджетних коштів, виділених окремому регіону, не може бути підставою для відмови у наданні особам, які займаються ліками, які були життєво важливими (пункт 76 рішення ЄСПЛ).

Ситуація в цій справі, однак, не була спричинена жодними змінами в законодавстві. Як було зазначено вище, право заявника на відповідну допомогу жодним із органів влади ніколи не ставилося під сумнів, а також ніколи не стверджувалося, що він не задовольняє жодній із зазначених умов, що його відповідний статус змінився або що будь-які правові умови змінилися так, що він не міг задовольнити жодної з цих умов. Важливо також, що соціальна допомога, про яку йде мова, стосувалася права заявника на отримання ліків, необхідних для лікування його раку, що передбачало, що безперервне отримання такої допомоги було критичним для життя заявника. Суд вважає, що за таких обставин неможливо було передбачити відмову в наданні такої допомоги заявнику, який задовольняв усі умови, і зрештою її важко узгодити з верховенством права (пункт 78 рішення ЄСПЛ).

60. Так само і у цій справі право позивача ніколи не ставилось під сумнів і законодавчі положення (див. пункти 37-40) створюють для нього легітимні очікування на отримання відповідної соціальної допомоги. В подальшому право позивача було підтверджено низкою судових рішень (див. пункти 47-55), а тому відмова в задоволенні позовних вимог буде свідчити про порушення позитивного обов`язку державою забезпечувати хворого необхідними для лікування лікарськими засобами (див. пункт 41) та конституційних принципів і міжнародних стандартів у сфері охорони здоров`я (див. пункти 31-36).

61. У спірних правовідносинах можливість відшкодування шкоди позивачу ґрунтується на нормах Закону.

62. Так, відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено пунктом 1 частини другої цієї статті, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

63. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

64. Статтею 1173 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

65. При вирішенні питання про відшкодування майнової шкоди у цій справі судом першої інстанції встановлено наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.

66. Розмір шкоди позивач підтвердив копіями чеків на суму 256 709,10 грн на придбання лікарського засобу «Сандостатин ЛАР» мікросфери для суспензії для ін`єкцій, міжнародна непатентована назва «Октреотид», код АТХ Н01СВ02 (див. пункт 27).

67. Відповідач цих обставин не спростував.

68. Апеляційний суд на вказане не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про відмову у позові, скасувавши правильне по суті рішення суду першої інстанції.

IX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

69. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.

70. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишає в силі рішення суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону.

71. Відповідно до статті 141, підпункту «в» частини першої статті 416 ЦПК, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 107,35 грн, який понесений позивачем у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Із цих підстав, керуючись статтями 400 402 409 413 415 416 419 436 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крепель Дмитро Ігорович, задовольнити.

2. ПостановуКиївського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року залишити в силі.

3. Стягнути з Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 4 107,35 грн судового збору.

4. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков