Кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті, повинна нести відповідальність як співвиконавець. (ВС ККС № 760/7012/17-к від 14.01.2025 р.)

Фабула судового акту: Вироком районного суду двоє осіб були засуджені кожен за пунктом 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 15 років.

Так, засуджені вони були через те, що до цього - під час конфлікту у квартирі - перший із засуджених завдав двох ударів ножем у шию та грудну клітку потерпілому, а другий, допомагаючи першому у подоланні опору потерпілого, вдарив потерпілого плоскогубцями в потилицю, знерухомивши його. Після цього вони підпалили в кімнаті книжки і журнали, що призвело до отримання потерпілим опіків. Останній помер на місці вчинення злочину від проникаючого колото-різаного поранення шиї.

Однак, апеляційний суд вирок скасував та закрив кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стосовно другого засудженого (який бив плоскогубцями) у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, а також кваліфікував дії першого за частиною 1 статті 115 КК і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років. У рішенні суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що засудженим не було пред'явлено обвинувачення в попередній змові.

Розглядаючи оскаржуване рішення апеляції ВС ККС категорично не погодився і виснував наступне:

Суд наголошує, що кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті, повинна нести відповідальність як співвиконавець. Співвиконавцями умисного вбивства є також особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, здійснили частину дій, які група вважала необхідною для реалізації цього умислу.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 733/249/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/77459293; від 17 листопада 2021 року у справі № 646/8077/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101309534.

Домовленість про спільне вчинення злочину може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що виражені через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір (постанова від 14 травня 2020 року у справі № 405/2648/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/89345782).

Виходячи з вказаної практики Суду, висновок суду апеляційної інстанції про непричетність другого засудженого до вбивства, зроблений лише на підставі того, що його удар не був безпосередньою причиною смерті, є необґрунтованим, оскільки не враховує всіх інших обставин справи, важливих для висновку про наявність чи відсутність спільного умислу. Суд апеляційної інстанції не навів переконливих доводів, які спростовували б висновок суду першої інстанції про спільні дії обвинувачених, і не обґрунтував обставинами справи, що дії другого не були пов'язані єдиним умислом і метою з діями першого.

При оцінці обставин слід врахувати, що питання, чи були дії осіб об'єднані спільним умислом, не завжди залежить від наявності попередньої змови.

Отже у цій справі: ВС ККС визнав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Крім того, Суд зазначає, що вони обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Вказівка на таку змову прямо містилася в обвинувальному акті.

До того ж - сторона захисту розуміла, від якого обвинувачення вона захищається, про що свідчить її позиція в судах першої та апеляційної інстанцій, де вона послідовно заперечували доведеність попередньої змови.

Тому ВС ККС зробив висновок, що обвинувачення в попередній змові було сформульовано достатньо чітко, щоб надати можливість стороні захисту ефективно захищатися від нього, і погодився з прокурором у тому, що висновок апеляційного суду про відсутність такого обвинувачення суперечить матеріалам кримінального провадження.

Аналізуйте судовий акт: Замах на вбивство повинен бути з конкретизованим умислом, інакше інша кваліфікація, наприклад умисне тяжке тілесне ушкодження (ВС /ККС у справі № 164/1826/17 від 13 лютого 2020р.);

Вичерпний перелік дій, які б характеризували особливу жорстокість при вбивстві неможливо сформувати, а тому необхідно виходити з конкретних обставин справи, способу і характеру позбавлення потерпілого життя (ВС ККС №144/246/20 від 02.08.2023 р.);

При вчиненні вбивства з корисливих мотивів не має значення одержання винним вигоди, яку він бажав одержати внаслідок убивства, та час коли виник корисливий мотив до початку чи під час вчинення цього злочину (ВС/ККС № 210/2789/15-к від 04.04.2019);

Навіть якщо удари одного із злочинців і не були смертельні, він є співвиконавцем та засуджується за умисне вбивство за попередньою змовою групи осіб (ВС/ККС у справі № 733/249/16-к від 24 жовтня 2018 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 760/7012/17-к

провадження № 51-5440км19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурорів, які брали участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Коломиї Івано-Франківської обл., жителя АДРЕСА_2Обставини справи

1. Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року ОСОБА_6 і ОСОБА_9 засуджені кожен за пунктом 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 15 років.

2. Суд визнав доведеним, що 21 лютого 2017 року о 12:00 у квартирі у м. Києві під час конфлікту ОСОБА_6 завдав двох ударів ножем у шию та грудну клітку ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 , допомагаючи ОСОБА_6 у подоланні опору потерпілого, вдарив того плоскогубцями в потилицю, знерухомивши його. Після цього вони підпалили в кімнаті книжки і журнали, що призвело до отримання потерпілим опіків. Останній помер на місці вчинення злочину від проникаючого колото-різаного поранення шиї.

3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою скасував вирок та закрив кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стосовно ОСОБА_9 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, а також кваліфікував дії ОСОБА_6 за частиною 1 статті 115 КК і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Вимоги і доводи касаційних скарг

4. Сторона обвинувачення, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржене рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вона стверджує, що апеляційний суд:

необґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що ОСОБА_9 не пред`явлено обвинувачення у вчиненні умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб;

залишив поза увагою встановлені обставини й оцінив дії ОСОБА_9 ізольовано від дій ОСОБА_6 , не вказавши характеру та спрямованості умислу ОСОБА_9 .

5. Захисник ОСОБА_7 надала Суду заперечення на касаційні скарги сторони обвинувачення, де просила залишити оскаржене рішення без змін.

Позиції учасників касаційного розгляду

6. Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи касаційних скарг, а сторона захисту заперечила щодо їх задоволення та просила залишити оскаржене рішення без зміни.

7. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи сторін, Суд дійшов висновку, що подані касаційні скарги підлягають задоволенню.

9. У рішенні суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_6 не було пред`явлено обвинувачення в попередній змові.

10. Суд зазначає, що вони обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Вказівка на таку змову прямо містилася в обвинувальному акті.

11. Сторона захисту розуміла, від якого обвинувачення вона захищається, про що свідчить її позиція в судах першої та апеляційної інстанцій, де вона послідовно заперечували доведеність попередньої змови.

12. Тому Суд робить висновок, що обвинувачення в попередній змові було сформульовано достатньо чітко, щоб надати можливість стороні захисту ефективно захищатися від нього, і погоджується з прокурором у тому, що висновок апеляційного суду про відсутність такого обвинувачення суперечить матеріалам кримінального провадження.

13. Сторона обвинувачення також вважає, що суд дав неправильну оцінку встановленим обставинам справи, що призвело до виправдання ОСОБА_9 і перекваліфікації дій ОСОБА_6 з частини 2 на частину 1 статті 115 КК.

14. Суд зазначає, що апеляційна інстанція не ставила під сумнів обставини, встановлені судом першої інстанції (див. пункт 2 вище), зокрема факт завдання ОСОБА_9 удару в потилицю потерпілого.

15. У той же час апеляційний суд не погодився з правовою оцінкою цих обставин, зауваживши, що оскільки ОСОБА_9 заподіяв тілесне ушкодження, яке не було причиною смерті потерпілого, то це спростовує наявність у нього умислу на вбивство і виключає його причетність до смерті потерпілого.

16. Суд наголошує, що кожна з осіб, які з умислом на вбивство завдали потерпілому ушкодження, незалежно від того, яке з них виявилося безпосередньою причиною смерті, повинна нести відповідальність як співвиконавець. Співвиконавцями умисного вбивства є також особи, котрі хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, здійснили частину дій, які група вважала необхідною для реалізації цього умислу[1].

17. Домовленість про спільне вчинення злочину може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що виражені через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір[2].

18. Виходячи з вказаної практики Суду, висновок суду апеляційної інстанції про непричетність ОСОБА_9 до вбивства, зроблений лише на підставі того, що його удар не був безпосередньою причиною смерті, є необґрунтованим, оскільки не враховує всіх інших обставин справи, важливих для висновку про наявність чи відсутність спільного умислу. Суд апеляційної інстанції не навів переконливих доводів, які спростовували б висновок суду першої інстанції про спільні дії обвинувачених, і не обґрунтував обставинами справи, що дії ОСОБА_9 не були пов`язані єдиним умислом і метою з діями ОСОБА_6 .

19. При оцінці обставин слід врахувати, що питання, чи були дії осіб об`єднані спільним умислом, не завжди залежить від наявності попередньої змови.

20. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому не може усунути ці порушення. З огляду на такі обмеження Суд вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

21. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, здійснити провадження з додержанням вимог чинного законодавства і постановити рішення, яке відповідатиме положенням статті 370 КПК з урахуванням приписів статті 439 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурорів задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_3

[1] Постанови від 24 жовтня 2018 року у справі № 733/249/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/77459293; від 17 листопада 2021 року у справі № 646/8077/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/101309534;

[2] Постанова від 14 травня 2020 року у справі № 405/2648/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/89345782;