Історія справи

Постанова ВССУ від 21.01.2026 року у справі №461/1987/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Київ

справа № 461/1987/24

провадження № 61-8356св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Львівської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шнир Ярослав Богданович, на рішення Галицького районного суду

м. Львова від 13 серпня 2024 року у складі судді Кротової О. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 рокуу складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі ГУНП у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої органами досудового розслідування та прокуратури.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що у квітні 2012 році слідчим управлінням ГУ МВС України у Львівській області було закінчено розслідування у кримінальній справі № 126-1232 за їх обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України.

3. За результатом розслідування 12 квітня 2012 року старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області В. Покидько було складено обвинувальний висновок, який затверджено заступником прокурора Львівської області Ліушем І. І. та скеровано до суду разом з більш як 50-а томами справи. За версією досудового слідства, ОСОБА_2 , працюючи на посаді директора Австрійського підприємства

ТОВ «Рабмер-Україна», зловживаючи своїм службовим становищем і діючи за попередньою змовою в групі з виконавчим директором цього підприємства ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів умисно привласнив чуже майно шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах у період з серпня 2008 року по листопад 2009 року на загальну суму 9 307 737, 61 грн, надав п`ять разів до ПАТ «ПУМБ» завідомо неправдиву інформацію з метою одержання кредитів у період з січня 2006 року по червень 2008 року в м. Львові, здійснив службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки у період з січня 2006 року по листопад 2009 року на загальну суму 9 307 737, 61 грн, виготовив підроблений штамп, що вчинено за попередньою змовою групою осіб у січні 2006 року з метою заволодіння коштами та майном АП ТОВ «Рабмер-Україна», приховування своєї злочинної діяльності, а також виготовив підроблені документи для їх подальшого надання до банківських установ з метою отримання кредитів.

4. За результатами розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області зазначеної кримінальної справи, 07 червня 2018 року винесено виправдувальний вирок, яким вирішено ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частини другої статті 366 КК України за епізодом підроблення акту про виконання підрядних робіт від 27 червня 2008 року на суму 16 720,00 грн виправдати у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину; ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України, за всіма іншими епізодами - виправдати за відсутністю в його діяннях складу даних злочинів; ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, за епізодом підроблення акту про виконання підрядних робіт від 27 червня 2008 року на суму 16 720,00 грн виправдати у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину; ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частини другої статті 366 КК України, - виправдати за відсутністю в його діяннях складу цих злочинів. Окремою постановою від 07 червня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області встановив наявність порушень процедури та вчинення дій щодо збирання органом досудового слідства доказів у незаконний спосіб, а також порушення вимог, передбачених Міжнародною конвенцією від 13 лютого 1946 року про привілеї і імунітети Об`єднаних націй та Угоди між Урядом України та Організацією Об`єднаних Націй від 06 жовтня 1992 року під час затримання ОСОБА_1 , доведено такі факти до відома прокурора для відповідного реагування та вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року зазначений виправдувальний вирок та окрема постанова Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2018 року залишені без змін.

5. Зауважували, що під час перебування під слідством і судом (10 років та

8 місяців) щодо них було застосовано наступні дії: 05 січня 2012 року - порушено кримінальну справу за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України; 06 січня 2012 року - затримано в порядку статті 115 Кримінального процесуального кодексу України, пред`явлено обвинувачення за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту; 10 січня 2012 року - накладено арешт на майно;

01 березня 2012 року - продовжено строк досудового слідства у кримінальній справі № 126-1232 до 4 місяців; 05 березня 2012 року - продовжено строк тримання під вартою до 4 місяців; 27 березня 2012 року - порушено кримінальну справу за частиною п`ятої статті 191, частини другої статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України; 27 березня 2012 року - пред`явлено остаточне обвинувачення ОСОБА_1 ; 28 березня 2012 року - пред`явлено остаточне обвинувачення ОСОБА_2 ; пред`явлено цивільний позов АП ТОВ «Рабмер-Україна» на суму 9 215 119, 61 грн у кримінальній справі, а також вчинено ряд інших процесуальних дій, внаслідок незаконного проведенням яких їм завдано значної майнової та моральної шкоди.

6. Відповідно до висновку № 2-12/2023 експертного дослідження

від 22 грудня 2023 року, проведеного за заявою ОСОБА_1 для подання до суду, у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню як особистості і виникли внаслідок розслідування кримінальної справи №1318/1252/2012 за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України. Ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для нього і такою, внаслідок якої ОСОБА_1 завдані психологічні страждання. Орієнтовно-рекомендований розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 психологічні страждання (моральну шкоду) становить 1098,9 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом.

7. Відповідно до висновку № 2-12/2023 від 12 грудня 2023 року експертного дослідження, проведеного за заявою ОСОБА_2 для подання до суду, у

ОСОБА_2 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок розслідування кримінальної справи №1318/1252/2012 за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених частини п`ятої статті 191, частини другої статті 222, частини третьої статті 358, частини другої статті 366 КК України. Ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для ОСОБА_2 і такою, внаслідок якої йому завдано психологічні страждання. Орієнтовно-рекомендований розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_2 психологічні страждання (моральну шкоду) становить 1 238,6 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом. Під час проведення зазначених експертних досліджень проаналізовано понад 20 000 документів з матеріалів кримінальної справи, письмові пояснення, характеризуючі дані, на підставі яких можна дійти висновку, що під час проведення досудового слідства були порушені основоположні права людини, зокрема, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканість житла та право на мирне володіння майном.

8. Посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статті 23 1176 Цивільного кодексу України зазначали, що розмір завданої ОСОБА_1 майнової шкоди становить 2 745 300,30 грн, з яких: шкода у розмірі неотриманої плати за роботу в ООН в період з моменту затримання 06 січня 2012 року і до часу завершення продовженого строку дії перепустки ООН - вересень 2012 року (9 місяців) в розмірі 2 745 300,30 грн (базовий оклад 8 010,33 дол. США за міс * 9 місяців (час дії повноважень) = 72 092,97 дол. США, курс НБУ станом на 08 лютого 2024 року - 38,083 грн); майнова шкода у розмірі арештованих коштів по трьох рахунках ОСОБА_1 в АТ «Банк Таврика», на які за поданням слідчого судом накладено арешт, з урахуванням відсотків та інфляційних втрат з 13 лютого 2012 року (момент арешту): сума арештованих коштів: 20,29 + 4 025,86 + 265 915,62 = 269 961,77 грн; сума процентів за користування у розмірі облікової ставки НБУ - 468 152,45 грн; інфляційні втрати - 818 464,07 грн та 3% річних - 97 739,44 грн, а всього 1 654 649,65 грн; майнова шкода у вигляді вилученого особистого майна, частина якого не була повернута всупереч виправдувальному вироку, а саме: навігатор Asus-2600 сірого кольору, комісійна вартість якого на час звернення до суду становить 580,00 грн; сума, сплачена у зв`язку з наданням юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи - 39 400,00 грн.

9. Розмір майнової шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_2 складається з суми, сплаченої ним у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи -

15 000,00 грн.

10. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд: стягнути з Держави Україна за рахунок Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 27 824 005,65 грн та моральної шкоди в розмірі 1 098,9 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом, що станом на 22 березня 2024 року становить 8 791 200 грн; стягнути з Держава Україна за рахунок Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди в розмірі 15 000,00 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 238,6 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом, що станом на 22 березня 2024 року становить 9 908 800,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

12. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 900 000,00 грн, відшкодування витрат, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги, в розмірі 39 400,00 грн, 580,00 грн - вартості арештованого та неповернутого майна, а всього 939 980,00 грн.

13. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди в розмірі 900 000,00 грн, відшкодування витрат, сплачених у зв`язку з наданням юридичної допомоги, в розмірі 15 000,00 грн, а всього 915 000,00 грн.

14. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

15. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи фактичні обставини справи та надані позивачами докази, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивачів, ступінь тяжкості пред`явленого їм обвинувачення, тривалість перебування під судом і слідством (110 місяців), глибину їх душевних страждань, вимоги розумності, справедливості, а також співмірності, суд приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачам ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 слід визначити в сумі по 900 000,00 грн кожному, оскільки такий розмір не менший від мінімального (880 000,00 грн), і не більший ніж достатній для розумного задоволення потреб позивачів як осіб, що мають право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не призведе до їх збагачення за рахунок держави.

16. Право на відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання юридичної допомоги, виникає на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та не підлягають зменшенню.

17. Крім того, з огляду на те, що ОСОБА_1 було повернуто усе вилучене майно, крім навігатора «Asus» - R-600 сірого кольору та не відшкодовано його вартість, вартість такого майна підлягає стягненню на користь позивача

ОСОБА_1 у якості відшкодування арештованого та неповернутого майна

18. Водночас суд вважав недоведеним належними та допустимими доказами причинно-наслідковоий зв`язок між незаконними діями органів досудового розслідування чи прокуратури та неотриманням ОСОБА_1 заробітної плати в розмірі 26 129 376 грн за роботу в ООН, пов`язану із проєктом Стратегічної програми дій басейну Дніпра щодо зменшення забруднення стійкими токсичними речовинами (ID проекту GEF 2544), а тому зазначена позовна вимога визнана такою, що не підлягає задоволенню.

19. У вироку не було вирішено питання про скасування арешту на грошові кошти, накладеного на підставі постанови судді Галицького районного суду

м. Львова від 13 лютого 2012 року, водночас ОСОБА_1 чи його захисники не звертались до суду, який ухвалив виправдувальний вирок, з питанням щодо скасування арешту коштів, які розміщені на рахунках АТ «Банк Таврика». Арештовані кошти, які знаходяться на спеціальному рахунку, не є борговим (грошовим) зобов`язанням, а тому на такі кошти не можуть нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами та інфляційні втрати за несвоєчасне повернення майна, на яке було накладено арешт. Причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури і неотриманням ОСОБА_1 грошових коштів, на які накладено арешт, та які не повернуті у зв`язку з ліквідацією банківської установи, не встановлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

20. Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури, ГУ НП у Львівській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова

від 13 серпня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди змінено.

21. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 024 000,00 грн моральної шкоди.

22. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 024 000,00 грн моральної шкоди.

23. У решті рішення суду залишено без змін.

24. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив період перебування позивачів під слідством і судом, що вплинуло на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено. Зокрема, зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що у період з 03 червня 2014 року (постановлення Львівським апеляційним судом ухвали про залишення виправдувального вироку без змін) до постановлення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали від 17 грудня 2015 року про скасування вироку Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2013 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 03 червня 2014 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, судовий процес з розгляду кримінальної справи продовжувався, а позивачі зберігали статус обвинувачених та були наділені відповідними правами та процесуальними обов`язками до часу набрання остаточним виправдувальним вироком у справі законної сили - 22 вересня 2022 року. Отже, незаконне кримінальне переслідування позивачів, що завдало їм моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок держави, тривало з 06 січня 2012 року до набрання виправдувальним вироком законної сили - 22 вересня 2022 року, тобто 128 місяців.

Узагальнені доводи касаційних скарг

25. 02 липня 2025 року Львівська обласна прокуратура через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 серпня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанції Львівська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17, від 22 травня 2018 року у справі № 800/474/16, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 127/2209/18, від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22, у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 497/2885/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 704/696/16 - ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 295/692/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 08 квітня 2020 року у справі № 306/1198/17, від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17, від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц,

від 17 листопада 2021 року у справі № 755/5684/18-ц, від 18 травня 2022 року у справі № 522/2493/18, від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20,

від 13 березня 2024 року у справі № 709/377/21, від 03 липня 2024 року у справі № 642/4605/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. На обґрунтування касаційної скарги Львівська обласна прокуратура послалася на те, що позивачами не доведено належними і допустимими доказами факт заподіяння моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між діями органів досудового розслідування, прокуратури і оціненою шкодою. Вважає, що в матеріалах справи недостатньо доказів для висновку про погіршення стану здоров`я позивачів, тяжкість вимушених змін у життєвих умовах, в стосунках з іншими людьми, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану і інші негативні моменти та впливи, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності.

28. Вважає, що висновок № 2-12/2023 експертного дослідження за заявою ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року та висновок № 2-12/2023 експертного дослідження за заявою ОСОБА_2 від 12 грудня 2023 року не є висновками експерта в розумінні норм ЦПК України. Разом з тим ними визначено лише можливий розмір грошової компенсації позивачам.

29. Посилалася на те, що оскільки справа розглянута і оскаржуване рішення ухвалене судом у 2024 році, судом апеляційної інстанції не враховано, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити з положень частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600,00 грн.

30. Крім того, визначені Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону. Позивачами не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, будь-яких документів, які б підтверджували опис і вартість робіт (юридичних послуг та консультацій), розрахунок погодинної вартості правничої допомоги (відповідні розрахунки, рахунки (інвойси), звіти та ін.), фактичне їх виконання. Більш того, судами не було досліджено складність справи, не враховано кваліфікацію, досвід, завантаженість адвоката у взаємозв`язку із складністю справи, а також чи заявлені витрати є співмірними, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.

31. 21 липня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат

Шнир Я. Б., через підсистему «Електронний суд» звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 серпня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, справу направити в оскаржуваній частині на новий розгляд.

32. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат

Шнир Я. Б., зазначають неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц, від 21 квітня 2021 року у справі № 201/15019/14-ц, від 25 травня 2022 року у справі

№ 487/6970/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 686/25511/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 199/1800/22, від 15 червня 2023 року у справі № 212/1583/22, від 16 квітня 2025 року у справі № 296/3311/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

33. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили усього об`єму процесуальних дій, які мали місце по відношенню до них і їхньої сім`ї, тривалість порушення права власності на вилучене майно, тривалість арештів на рухоме і нерухоме майно, втрату арештованих грошових коштів на рахунках у банку через ліквідацію в період неможливості скасування арештів (розгляду справи в суді). Не дослідили та не оцінили, що вони тривалий час перебували під вартою в СІЗО, що ОСОБА_1 був затриманий з порушенням привілеїв і гарантій для осіб, які користуються дипломатичним імунітетом, та втратив високооплачувану роботу в ООН, його дипломатичний паспорт та засоби для роботи (ноутбук), які слідчий передав в ООН. Не врахували також і індивідуальні по відношенню до виправданих з урахуванням усіх подій в період їх перебування під слідством і судом, вчинених процесуальних дій протягом всього періоду, утримання їх у металевому заґратованому, а не скляному загородженні в залі судового засідання, допитів усіх членів сім`ї, вилучення особистого майна, коштів, цінностей, втрати частини майна тощо.

34. Акцентують увагу на тому, що ОСОБА_1 підтвердив роботу в

ООН належними доказами і тривалість Стратегічної програми дій басейну Дніпра щодо зменшення забруднення стійкими токсичними речовинами (ID проекту GEF 2544), який був закритий 12 листопада 2015 року (надав всю деталізацію по проєкту). Калькуляції заробітної плати в ООН (з перекладом на українську) разом з перепусткою та листами ООН підтверджують обґрунтованість позовних вимоги щодо стягнення неотриманого доходу в ООН, в іншому випадку ОСОБА_2 перепустки не отримав би (це загальновідома процедура роботи в такій організації). Крім того, апеляційний суд не урахував мотиви постановлення окремої постанови Дрогобицького районного суду, звернення ООН стосовно слідчого щодо затримання і повернення перепустки ОСОБА_1 слідчим до ООН.

35. Зазначають про помилковість застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України. Вважають, що трудове законодавство України не має прямого застосування до трудових відносин між особою (громадянином України) та міжнародною організацією, зокрема ООН, оскільки такі відносини регулюються Міжнародним правом і внутрішніми актами самої міжнародної організації (наприклад, Статутом ООН, регламентами персоналу тощо).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

36. Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2025 року касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишено без руху для усунення недоліків.

37. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 461/1987/24 за касаційною скаргою Львівської обласної прокуратури на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 серпня

2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання Львівської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 серпня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року до закінчення касаційного провадження.

38. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шнир Я. Б., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 серпня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 20 червня 2025 року.

39. 21 листопада 2025 року матеріали цивільної справи № 461/1987/24 надійшли до Верховного Суду.

40. Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзивів на касаційні скарги

41. 26 серпня 2025 року Львівська обласна прокуратура через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шнир Я. Б., у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

42. Відзив обґрунтований посиланням на те, що розмір відшкодування, наведений у позивачами, є необґрунтованим і безпідставним. Результати висновків експертних досліджень, наданих за заявами ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , не є належним доказом у справі, оскільки ці висновки не є висновками експерта в розумінні норм ЦПК України. Львівська обласна прокуратура вважає, що позивачами не надано жодних доказів понесених витрат під час перебування під слідством та судом, під вартою, не надано копії трудових книжок, звільнення чи відсторонення від посад, наказів про відсторонення, не надано довідок з місць роботи, які б підтверджували нараховані з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року суми середньоденної зарплати, які втрачені позивачами. Перепустка ООН не може вважатися доказом сплати коштів та понесення витрат, а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню, як недоведені належними та допустимими доказами.

43. Акцентує увагу на тому, що обов`язок держави відшкодувати завдану громадянину моральну шкоду не може стояти вище обов`язку боронити свою незалежність та територіальну цілісність, тоді як ефективне виконання цього обов`язку безпосередньо залежить від належного фінансування.

44. 27 серпня 2025 року Головне управління Національної поліції у Львівській області через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури, у якому просить суд її задовольнити та скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

45. Посилається на те, що позивачі не надали доказів, які підтверджують, що їм було заподіяно фізичний біль та страждання у зв`язку з досудовим розслідуванням. Лише факт перебування під досудовим розслідуванням виключає наявність підстав для стягнення моральної шкоди. Визначена судом сума моральної шкоди у розмірі є неспівмірною, недоведеною і необґрунтованою, спрямованою на здійснення збагачення за рахунок коштів державного бюджету.

46. 27 серпня 2025 року Головне управління Національної поліції у Львівській області через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шнир Я. Б., у якому просить суд відмовити у її задоволенні.

47. Відзив обґрунтований посиланням на те, що надані позивачами експертні дослідження не є експертизою у розумінні положень ЦПК України, оскільки судом така експертиза не призначалася і експерти не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Крім того, такі дослідження лише формально відображають зміст і перелік документів, які були надані для ознайомлення, не наводять конкретних обставин і змін, які б вважались завданою моральною шкодою.

48. Вважає, що позивачами не було надано доказів, які встановлюють, що їм було заподіяно фізичний біль та страждання, які вони зазнали у зв`язку з досудовим розслідуванням і слідством. Також позивачами не доведено причинно-наслідкового зв`язку.

49. У відзивах Головне управління Національної поліції у Львівській області посилається на необхідність зупинення виконання судового рішення до закінчення касаційного провадження у справі, посилаючись на значну суму стягнення та надмірне навантаження на видатки державного бюджету.

50. Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

51. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема ймовірність утруднення повторного виконання судового рішення внаслідок можливого його скасування, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та осіб, які не брали участі у справі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

52. Отже, клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами.

53. Перевіривши доводи Головного управління Національної поліції у Львівській області про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, ураховуючи ухвалу Верховного Суду від 24 вересня 2025 року, стадію розгляду справи та відсутність доводів щодо неможливості повороту виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання судових рішень судів попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

54. 22 січня 2010 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУ МВС України у Львівській області Покидько В. М. порушено кримінальну справу № 126-1232 за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, за фактом вчинення службовими особами Австрійського підприємства у формі

ТОВ «Рабмер-Україна» розтрати майна цього підприємства.

55. Постановами старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України у Львівській області Покидько В. М. про порушення кримінальної справи, прийняття кримінальної справи до свого провадження та об`єднання кримінальних справ від 05 січня 2012 року, порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ознаками складів злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України, зокрема за привласнення майна АП ТОВ «Рабмер-Україна» та службове підроблення.

56. Постановами старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВС України у Львівській області Покидько В. М. про притягнення як обвинуваченого від 06 січня 2012 року, притягнуто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як обвинувачених і пред`явлено їм обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191 і частиною другою статті 366 КК України.

57. 06 січня 2012 року слідчим затримано ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в порядку статті 115 КПК України (в редакції КПК 1960 року) за підозрою у вчиненні зазначених злочинів.

58. Постановами судді Галицького районного суду м. Львова від 06 січня

2012 року обрано ОСОБА_2 і ОСОБА_1 запобіжні заходи у виді взяття під варту, які ухвалами Апеляційного суду Львівської області від 13 січня 2012 року залишено без змін.

59. 01 березня 2012 року першим заступником прокурора Львівської області Гуралем В. Д. продовжено строк досудового слідства у зазначеній кримінальній справі до 4 місяців.

60. Постановами судді Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2012 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 4 місяців, які ухвалами Апеляційного суду Львівської області

від 15 березня 2012 року залишено без змін.

61. 27 березня 2012 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУ МВС України у Львівській області Покидько В. М. порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України і цього ж дня пред`явлено ОСОБА_1 , а 28 березня 2012 року - ОСОБА_2 остаточне обвинувачення у вчиненні цих злочинів.

62. У ході досудового розслідування зазначеної кримінальної справи було вчинено ряд слідчих дій, зокрема: проведення обшуків та виїмок, допити обвинувачених та свідків, проведення експертиз, визнання предметів речовими доказами, накладення арештів на кошти, рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , тощо, що підтверджується матеріалами кримінальної справи

№ 126-1232.

63. 12 квітня 2012 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУ МВС України у Львівській області Покидько В. М. складено обвинувальний висновок, який 13 квітня

2012 року затверджено заступником прокурора Львівської області Ліушем І. І. у кримінальній справі №126-1232 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України.

64. 13 квітня 2012 року зазначену кримінальну справу скеровано для розгляду до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

65. Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області

від 04 травня 2012 року про попередній судовий розгляд та про призначення справи до судового розгляду підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено їх з-під варти з залу суду.

66. Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області

від 03 грудня 2013 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнано невинуватими та виправдано за частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України у зв`язку з недоведеністю у вчиненні злочинів, а за частиною другою статті 222, частиною другою статті 366 КК України - за відсутністю у їх діях складів злочинів. Також зазначеним вироком запобіжний захід відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасовано.

67. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 червня 2014 року вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня

2013 року залишено без змін.

68. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2015 року вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 червня 2014 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

69. У подальшому, з огляду на задоволення клопотань прокурора про відвід усіх суддів Самбірського міськрайонного суду Львівської області, Апеляційним судом Львівської області визначено підсудність кримінальної справи №126-1232 за Сколівським районним судом Львівської області, яким задоволено клопотання обвинувачених про колегіальний розгляд зазначеної кримінальної справи постановою попереднього судового засідання від 17 березня

2017 року. Разом з тим, оскільки колегію суддів для розгляду кримінальної справи у Сколівському районному суді Львівської області утворити було неможливо, Апеляційним судом Львівської області визначено підсудність кримінальної справи за Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

70. Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 07 червня 2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнано невинуватими та виправдано у зв`язку з недоведеністю їх у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, за епізодом підроблення акту про виконання підрядних робіт від 27 червня 2008 року на суму 16 720,00 грн, а за частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України за всіма іншими епізодами визнано невинуватими та виправдано за відсутністю в їхніх діях складів цих злочинів.

71. Окремою постановою від 07 червня 2018 року Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області встановлено наявність порушень, зокрема невиконання цивільним позивачем вимог постанови про витребування доказів, а також невиконання службовими особами Головного територіального управління юстиції у Львівській області процесуальних рішень суду про виконання доручення про міжнародну правову допомогу, що свідчить про явну неповагу до суду, підриває авторитет суду, а в його особі - держави. Також вказано про порушення законодавства під час затримання у 2012 році

ОСОБА_1 , який працював в ООН та був посадовою особою ООН, володів дипломатичним паспортом та усім спектром дипломатичного імунітету від кримінального переслідування, передбаченого Міжнародною конвенцією

від 13 лютого 1946 року про привілеї і імунітети Об`єднаних націй та Угодою між Урядом України та Організацією Об`єднаних Націй від 06 жовтня 1992 року. Зазначеною постановою ці факти доведено до відома прокурора для відповідного реагування та вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

72. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року виправдувальний вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2018 року та окрема постанова Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2018 року залишені без змін.

73. Згідно з висновком №2-12/2023 експертного дослідження Бюро психологічних досліджень за заявою ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року, у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані з індивідуально-психологічними проявами, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок розслідування кримінальної справи №1318/1252/2012 за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України. Ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для ОСОБА_1 і такою, внаслідок якої йому завдано психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. Орієнтовно-рекомендований розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 психологічні страждання (моральну шкоду) становить 1098,9 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом.

74. Відповідно до висновку №1-12/2023 експертного дослідження Бюро психологічних досліджень за заявою ОСОБА_2 від 22 грудня 2023 року, у ОСОБА_2 наявні зміни в емоційному стані з індивідуально-психологічними проявами, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок розслідування кримінальної справи №1318/1252/2012 за обвинуваченням його у вчиненні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 222, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 366 КК України. Ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для ОСОБА_1 і такою, внаслідок якої йому завдано психологічні страждання як основа правового поняття моральної шкоди. Орієнтовно-рекомендований розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 психологічні страждання (моральну шкоду) становить 1238,6 мінімальних заробітних плат на момент винесення рішення судом.

Позиція Верховного Суду

75. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

76. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

77. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

78. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

79. Положеннями статей 15 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

80. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

81. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

82. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

83. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

84. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

85. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

86. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

87. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

88. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

89. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

90. Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

91. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

92. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

93. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

94. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

95. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

96. Такий висновок підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 27 липня 2023 року у справі № 568/499/16

97. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року, заява № 68490/01).

98. У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі

№ 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18,

від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 викладено правовий висновок, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

99. Тобто, визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути в будь-якому разі мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.

100. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

101. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

102. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

103. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

104. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

105. Встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 незаконно перебували під слідством і судом з 06 січня 2012 року по 22 вересня 2022 року, що складає

128 місяців та не оспорюється у касаційних скаргах, відносно них було постановлено виправдувальний вирок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачі довели їх право на відшкодування завданої їм моральної шкоди у зв`язку з незаконним обвинуваченням, незаконним накладенням арешту на майно, незаконним триманням під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

106. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок незаконного перебування під слідством і судом, суди попередніх інстанцій врахували глибину і тривалість моральних страждань, тривалість перебування позивачів під слідством і судом, застосування у кримінальному провадженні процесуальних дій та заходів, що обмежували права позивачів, та обґрунтовано виходили з того, що гарантований законом мінімальний розмір відшкодування є доволі значним та може вважатися достатнім для розумного задоволення потреб позивачів і не призведе до їх безпідставного збагачення.

107. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що такий розмір компенсації є обґрунтованою компенсацією (справедливою сатисфакцією) позивачам за душевні страждання, яких вони зазнали у зв`язку з перебуванням позивачів під слідством і судом, застосуванням у кримінальному провадженні процесуальних дій та заходів, що обмежували їхні права, внаслідок чого було порушено їхні нормальні життєві зв`язки та виникла потреба у застосуванні додаткових зусиль для організації життя.

108. Надані позивачами висновки експертних досліджень щодо характеру та ступеню моральних страждань, завданих їм внаслідок незаконного кримінального переслідування, були оцінені судами попередніх інстанцій у сукупності з іншими доказами у справі, що відповідає вимогам статті 110 ЦПК України.

109. Колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

110. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

111. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про розмір відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої внаслідок їх перебування під слідством і судом, було враховано принципи пропорційності, розумності та справедливості. Доводи касаційних скарг зазначених висновків апеляційного суду не спростовують.

112. Доводи касаційної скарги Львівської обласної прокуратури про те, що при обчисленні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно виходити з частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, не заслуговують на увагу, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, встановленим законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, що узгоджується з нормами статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

113. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено механізму запровадження Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення компенсації за рішеннями суду.

114. Конституційний Суд України у своїх Рішеннях: від 09 липня 2007 року

№ 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року

№ 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 неодноразово наголошував на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

115. Отже, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним і саме норми цього Закону регулюють порядок визначення компенсації моральної шкоди у спірних правовідносинах.

116. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що «тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

117. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23, від 08 жовтня 2024 року у справі № 333/2527/22, від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23,

від 15 листопада 2024 року у справі № 336/2137/23, від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21, від 22 січня 2025 року у справі № 524/6017/22,

від 05 березня 2025 року у справі № 161/170/24, від 05 березня 2025 року у справі № 166/789/24, від 12 березня 2025 року у справі № 707/564/24, від 09 квітня

2025 року у справі № 757/1549/21-ц, від 05 серпня 2025 року у справі

№ 710/228/24, від 11 грудня 2025 року у справі № 706/828/21.

118. Обґрунтованими є також висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачам сум, сплачених ними у зв`язку з наданням їм юридичної допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

119. Посилання касаційної скарги Львівської обласної прокуратури на відсутність у матеріалах справи належних доказів понесення позивачами витрат на юридичну допомогу, а також неспівмірність їх розміру із складністю справи, є необґрунтованими.

120. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України.

121. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 та у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 335/4358/21 вказано, що позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги під час досудового розслідування, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.

122. Верховний Суд зауважує, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку з наданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

123. У КПК України визначено, що юридична допомога у кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.

124. Визначені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»та сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи, не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону (постанова Верховного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 740/463/22).

125. Передбачені статтею 137 ЦПК підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20.

126. Встановивши, що захист інтересів позивачів (обвинувачених) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи здійснювали адвокати Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «А.З. Партнери», вони брали участь у судових засіданнях першої та апеляційної інстанції, ознайомлювались з матеріалами справи, подавали клопотання та заяви, складали заперечення на апеляційні скарги, надавши оцінку наявним у матеріалах справи, що переглядається, у тому числі копій матеріалів кримінальної справи

№ 1318/1252/12, договорам про надання правової допомоги, ордерам, виданим на їх підставі, квитанціями, які свідчать про оплату позивачами коштів на рахунок Адвокатського об`єднання «Адвокатська компанія «А.З. Партнери», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таких витрат.

127. В частині доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо необґрунтованої, на їх думку, відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді неотриманої оплати за роботу в ООН, пов`язаної з проєктом Стратегічної програми дій басейну Дніпра щодо зменшення забруднення стійкими токсичними речовинами (ID проекту GEF 2544), колегія суддів зауважує наступне.

128. У наведених у статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» випадках громадянинові відшкодовують (повертаються) також заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

129. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

130. Суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

131. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

132. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

133. Надавши правову оцінку наданим позивачем доказам завданої йому шкоди у вигляді неотриманого заробітку за час його перебування під слідством і судом, з урахуванням принципу балансу ймовірностей, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про недоведеність зазначених вимог.

134. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що перепустка ООН №164952 (дата видачі: 08 грудня 2009 року, продовжена до 14 вересня 2012 року) не може бути достатнім і достовірним доказом неотримання ним заробітної плати під час роботи в ООН у період з 06 січня 2012 року по 22 вересня 2022 року. Доказів продовження терміну дії такої перепустки, як і інших документів (угод, контракту), які б встановлювали умови оплати праці ОСОБА_1 у спірний період, позивачем не надано.

135. Крім того, з огляду на те, що у вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 червня 2018 року не було вирішене питання про скасування арешту на грошові кошти, а з заявою про скасування арешту коштів, розміщених на рахунках АТ «Банк Таврика», чи з заявою про отримання вкладів у банку, який 28 листопада 2018 року ліквідовано, або до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 не звертався, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури та неотриманням ОСОБА_1 грошових коштів, на які накладався арешт, та які не були повернуті йому у зв`язку з ліквідацією банківської установи.

136. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

137. Доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не спростовують зазначених висновків судів.

138. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

139. Суд першої інстанції, з урахуванням змін, внесених після апеляційного перегляду справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

140. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

141. Висновки судів, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та оцінки доказів у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

142. Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц,

від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

143. Крім того, безпідставними є посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.

144. Характер доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свідчить про необхідність здійснення переоцінки обставин справи та наданих сторонами доказів на обґрунтування заявлених вимог, що згідно з приписами статті 400 ЦПК України виходить за межі касаційного перегляду справи.

145. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

146. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

147. З урахуванням доводів касаційних скарг Львівської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шнир Я. Б., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 402 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Львівської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шнир Ярослав Богданович, залишити без задоволення.

2. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 серпня 2024 року, з урахуванням змін, внесених після апеляційного перегляду, та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

О. В. Ступак

В. В. Шипович