Постанова

Іменем України

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 759/2952/20

провадження № 61-16694св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київська місцева прокуратура № 8, Державна казначейська служба України,

третя особа - Прокуратура міста Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай Олена Валеріївна, на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Соколової В. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської місцевої прокуратури № 8, Державної казначейської служби України, третя особа - Прокуратура міста Києва, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 вересня 2014 року слідчий слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Мушкін П. Ю. повідомив йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 вересня 2014 року застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю. Цього ж дня за місцем його реєстрації проведений обшук.

24 вересня 2014 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 307 та частиною другою статті 309 КК України, а 29 жовтня 2014 року через представника - направлено повідомлення про завершення досудового слідства та відкриття матеріалів досудового слідства.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 07 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, його визнано невинуватиму вчиненні вищевказаних злочинів. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, прокурором Прокуратури міста Києва Льовочкіним А. О. подано касаційну скаргу, яку ухвалою суду від 11 червня 2019 року повернуто особі, що її подала.

ОСОБА_1 зазначав, що перебував під слідством та судом 57 місяців 8 днів, з яких два місяці знаходився під домашнім арештом з використанням електронних засобів контролю.

Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: стягнути з Київської місцевої прокуратури № 8 та Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 355 600,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення суду), та на відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні 225 000,00 грн; вказані суми перерахувати шляхом списання у безспірному порядку на його особистий рахунок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 124 153,88 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 112 500,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до спірних правовідносин підлягають застосування положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а тому ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, що здійснюється за рахунок держави.

Суд відмовив у відшкодуванні моральної шкоди у зв`язку із застосуванням до позивача запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження застосування до позивача зазначеного запобіжного заходу.

Суд задовольнив частково вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, а саме у розмірі 112 500,00 грн, оскільки зазначена сума витрат підтверджуються допустимими доказами - виписками банку, не взяв до уваги надані позивачем акти надання послуг від 31 січня 2016 року, від 18 січня 2017 року, від 30 вересня 2018 року, від 30 вересня 2019 року за відсутності відомостей про оплату позивачем зазначених у них сум.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Гайдай О. В., задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року в частині відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 317 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі, а отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), а тому кошти на відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Ураховуючи наявність у матеріалах справи клопотання позивача про задоволення позовних вимог з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої на день ухвалення рішення, яке було прийнято судом першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди у розмірі 317 000,00 грн, та погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу частково, а саме у розмірі 112 500,00 грн, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай О. В., на постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, в якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення у частині вирішення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме стягнути з Київської місцевої прокуратури № 8 та Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 225 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду кримінальної справи, та 25 000,00 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду зазначеної цивільної справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначав:

1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 31 січня 2019 року у справі № 19/64/2012/5003, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) - суди не дослідили зібрані у справі докази.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище постановах, та не надав належної правової оцінки доказам на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, розмір яких відповідачами не заперечувався а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 18 листопада 2021 року.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Святошинської окружної прокуратури міста Києва, в якому вона просила касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай О. В., залишити без задоволення. Зазначила, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 225 000,00 грн з урахуванням обставин справи, її складності та тривалості не є співмірною та не підтверджена належними доказами.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 листопада 2015 року між адвокатським об`єднанням «Гайдай, Кривов`яз та партнери» (далі - АО «Гайдай, Кривов`яз та партнери») та ОСОБА_1 укладений договір № _0311/15 про надання правової допомоги та додаток № 1 до зазначеного договору, відповідно до якого клієнт доручає адвокатському об`єднанню представляти його інтереси у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, у тому числі органах внутрішніх справ та ін.

23 листопада 2017 року між адвокатським об`єднанням «Роман Гайдай та партнери» (далі - АО «Роман Гайдай та партнери») та ОСОБА_1 укладений договір № 2311/17 про надання правової допомоги та додаток № 1 до зазначеного договору, за умовами якого договору клієнт доручає адвокатському об`єднанню представляти його інтереси у кримінальному провадженні №12017100070004933.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, надану адвокатським об`єднанням у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 307 та частиною другою статті 309 КК України, позивачем надано, зокрема, виписки з банку, акти надання послуг та звіти про виконані роботи (надані послуги).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай О. В., не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

ОСОБА_1 просив відшкодувати йому витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченнимстаттею 137 ЦПК України, а тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Згідно з підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. договорів про надання правової допомоги від 03 листопада 2015 року та від 23 листопада 2017 року адвокатське об?єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов?язання представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі у органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, в органах податкової служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій та зацікавленій особі, стягувачу або боржнику. Представляти інтереси клієнта у адміністративних, цивільних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, у справах про адміністративні правопорушення.

Судами встановлено, що відповідно до наданих позивачем виписок з банку,за надані йому послуги з питань правової допомоги сплачено 112 500,00 грн. Наявні у матеріалах справи акти надання послуг та звіти про виконані роботи (надані послуги), на які посилається позивач на підтвердження наданих йому юридичних послуг, не містять відомостей про оплату зазначених у них сум.

Суди надали зазначеним доказам належну оцінку щодо допустимості та достатності наданих позивачем доказів на підтвердження відшкодування витрат на правничу допомогу в кримінальному провадженні. Постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині є достатньо мотивованою та такою, що відповідає нормам закону.

Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Щодо доводів заявника про те, що суди не вирішили питання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу у зазначеній справі у розмірі 25 000,00 грн, з клопотанням про відшкодування яких він звернувся до суду першої інстанції 26 травня 2020 року, то Верховний Суд враховує, що зазначений процесуальний недолік розгляду справи може бути усунутий у порядку ухвалення додаткового судового рішення, зважаючи на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях дійсно не вирішили питання про розподіл судових витрат у справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скаргиОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай О. В.

Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гайдай Олена Валеріївна, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

В. В. Яремко