Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 487/6970/20

провадження № 61-2133 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - громадська організація "Стоп Шлам",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року у складі судді Бобрової І. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року у складі колегії суддів:

Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Царюк Л. М. та касаційну скаргу громадської організації "Стоп Шлам" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року за заявою громадської організації "Стоп Шлам" про забезпечення позову у справі за позовом громадської організації "Стоп Шлам" до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У листопаді 2020 року громадська організація "Стоп Шлам" (далі - ГО "Стоп Шлам") звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ, товариство) "Миколаївський глиноземний завод", в якому просила стягнути з товариства на свою користь грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої членам організації,

у розмірі 7 200 000,00 грн кожному, а загалом 9 208 800 000,00 грн.

У позові зазначено, що ГО "Стоп Шлам" діє в інтересах своїх членів, зазначивши 1 279 фізичних осіб.

Одночасно із поданням позову ГО "Стоп Шлам" звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт на все рухоме майно, майнові права та корпоративні права (частки в статутному капіталі), грошові кошти ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у межах заявленої до стягнення суми грошових коштів у розмірі 9 208 800 000,00 грн, зокрема, шляхом накладення арешту на все рухоме майно, майнові права та грошові кошти, що закріплені за представництвом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у місті Києві, розташованому за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, корпус В; накласти арешт на все нерухоме майно, належне ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у межах заявленої до стягнення суми грошових коштів у розмірі 9 208 800 000,00 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову обумовлена прагненням забезпечити реальне, неухильне та ефективне виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вжиття запропонованих заходів забезпечення позову спрямоване лише на застосування тимчасових майнових обмежень відносно ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у межах ціни позову, яка є значною, що свідчить про співмірність таких заходів із тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття таких заходів.

При цьому вказувала про відсутність підстав для обов'язкового вжиття заходів зустрічного забезпечення, оскільки організація є неприбутковою

та не володіє необхідною кількістю грошових коштів для здійснення зустрічного забезпечення у сумі, що відповідає розміру заявлених позовних вимог.

Крім того, метою позову є компенсація заподіяної моральної шкоди негативним впливом господарської діяльності ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" на життя та здоров'я членів ГО "Стоп Шлам",

які протягом тривалого часу позбавлені права на якісне та безпечне життя.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада

2020 року заяву ГО "Стоп Шлам" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на все рухоме майно та майнові права ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у межах заявленої до стягнення суми грошових коштів

у розмірі 9 208 800 000,00 грн, у тому числі шляхом накладення арешту на все рухоме майно та майнові права, що закріплені за представництвом

ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у місті Києві, розташованому за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, корпус В.

Накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", у межах заявленої до стягнення суми грошових коштів

у розмірі 9 208 800 000,00 грн, у тому числі, але не виключно, на наступні об'єкти нерухомого майна:

- незавершене будівництво - розширення та часткова реконструкція Дніпро-Бузького морського порту, комплекс по перевантаженню генеральних вантажів № 6,7; причал 6- № 1; причал 7- № 2, розташоване

за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове,

вул. Набережна, буд. 60/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1144424748233, на земельній ділянці, площею 43,34 га, кадастровий номер: 4823380600:01:000:1439;

- незавершене будівництво - розширення та часткова реконструкція Дніпро-Бузького морського порту, комплекс по перевантаженню генеральних вантажів на причалі № 31, розташоване за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 58/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 608952048233, розташоване на земельній ділянці із кадастровим номером: 4823380600:05:000:0001;

- будинок охорони літ. А-1, камінь черепашник, загальна площа 3,8 кв. м;

- будинок охорони літ. Б-1, камінь черепашник, загальна площа 3,8 кв. м;

- будинок охорони літ. В-1, камінь черепашник, загальна площа 3,8 кв. м; вбиральня літ. Г, цегла; навіс літ. Д, б\обшивки; бетонна площадка І, огорожі № 1,2, розташовані за адресою: Миколаївська об., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 62, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 584360848233;

- квартиру, що розташована за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв,

вул. Океанівська, буд. 38А, кв. 48, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 308913848101;

- квартиру, що розташована за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв,

вул. Олега Ольжича, буд. 7-А, кв. 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 305443248101;

- цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 299244248101;

- будівлі та споруди залізничнодорожного цеху, розташовані за адресою:

Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 65, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 296093048101;

- адміністративні приміщення, загальною площею 530,9 кв. м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Артема, буд. 62А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 275229648101;

- нежитлові приміщення АТС, що розташовані за адресою: Миколаївська обл., м.

Миколаїв, вул. Артема, буд. 62А/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 274828048101;

- цех виробничо-технічної комплектації, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 46, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 249367848233;

- нежитлове приміщення, двадцять дев'ять кімнат, загальною площею

481,0 кв. м, розташоване за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв,

просп. Жовтневий, буд. 325/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 236737248101;

- комплекс, Дніпро-Бузький морський порт, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 66, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 174790948101;

- наземний павільйон з артезіанською свердловиною, загальна площа

7,9 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Бущана, буд. 50, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17842648233;

- наземний павільйон з артезіанською свердловиною, загальна площа

8,0 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Бущана, буд. 49, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17814048233;

- наземний павільйон з артезіанською свердловиною, загальна площа

8,0 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Бущана, буд. 48, на земельній ділянці, площею 0,09 га, кадастровий номер: 4823380600:01:000:1664, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17792848233;

- наземний павільйон з артезіанською свердловиною, загальна площа

8,4 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Бущана, буд. 47, на земельній ділянці, площею 0,09 га, кадастровий номер: 4823380600:01:000:1663, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17771148233;

- наземний павільйон з артезіанською свердловиною, загальна площа

9,4 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Бущана, буд. 46, на земельній ділянці, площею 0,09 га, кадастровий номер: 4823380600:01:000:1662, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17747848233;

- наземний павільйон з артезіанською свердловиною, загальна площа

10,7 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Бущана, буд. 45, на земельній ділянці, площею 0,09 га, кадастровий номер: 4823380600:01:000:1661, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17724248233;

- наземний павільйон з артезіанською свердловиною, загальна площа

7,3 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Бущана, буд. 44, на земельній ділянці, загальною площею 0,09 га, кадастровий номер: 4823380600:01:000:1660, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17700748233;

- наземний павільйон з артезіанською свердловиною, загальна площа

7,1 кв. м, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н,

с. Галицинове, вул. Бущана, буд. 43, на земельній ділянці, загальною площею 0,09 га, кадастровий номер: 4823380600:01:000:1659, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 17656048233;

- виробничий об'єкт, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Степова, буд. 1/1, на земельній ділянці, загальною площею 150,0366 га, кадастровий номер: 4823380600:03:000:0001, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 11551048233;

- об'єкт незавершеного будівництва, розширення та часткова реконструкція Дніпро-Бугського морського порту, комплекс по перевантаженню генеральних вантажів на причалі № 31, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 58, на земельній ділянці із кадастровим номером: undefined, реєстраційний номер майна 38838152;

- об'єкт незавершеного будівництва, розширення та часткова реконструкція Дніпро-Бузького морського порту, комплекс по перевантаженню генеральних вантажів на причалі №6, №7, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р., с.

Галицинове, вулиця Набережна, будинок 60, на земельній ділянці із кадастровим номером: undefined, реєстраційний номер майна: 38839553;

- цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Миколаївська обл., м.

Миколаїв, просп. Жовтневий, буд. 471, реєстраційний номер майна: 8480410;

- адміністративне приміщення, розташоване за адресою: Миколаївська обл., м.

Миколаїв, вул. Артема, буд. 62А, реєстраційний номер майна: 8476389;

- нежитлові приміщення АТС, розташовані за адресою: Миколаївська обл.,

м. Миколаїв, вул. Артема, буд. 62А, реєстраційний номер майна: 8475243;

- нежитлові приміщення АТС, що розташовані за адресою: Миколаївська обл., м.

Миколаїв, вул. Артема, буд. 62А/1, реєстраційний номер майна: 11020820;

- будівлі та споруди залізничнодорожнього цеху, що розташовані за адресою:

Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Жовтневий, буд. 472, реєстраційний номер майна: 10075299;

- адміністративні приміщення, загальною площею 530,90 кв. м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Артема, буд. 62А, реєстраційний номер майна: 11074785;

- нежиле приміщення, каналізаційна насосна станція № 2, розташоване за адресою:

Миколаївська обл., Очаківський р-н, с. Чорноморка, вул. Костенка, буд. 1/1, реєстраційний номер майна: 8207460;

- цех виробничо-технічної комплектації, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 46, реєстраційний номер майна: 18782165;

- нежитловий об'єкт, розташований за адресою: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 62, реєстраційний номер майна: 38829440;

- гараж, розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, "Луч" Автогаражний кооператив (назва нечинна), гараж 626, реєстраційний номер майна: 17259485;

- гараж, розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, "Промінь" обслуговуючий автогаражний кооператив по будівництву

та експлуатації гаражів, гараж 627, реєстраційний номер майна: 17259796.

У задоволенні заяви ГО "Стоп Шлам" у частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та корпоративні права (частки в статутному капіталі), що належать ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", у межах розміру позовних вимог відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, майнові права, що належать відповідачу на праві власності, у тому числі його відокремленому підрозділу - представництву ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у місті Києві, у межах заявлених до стягнення грошових сум є співмірним заходом із заявленими позовними вимогами. Предметом спору у справі № 487/6970/20 є стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам ГО "Стоп Шлам", у значному розмірі,

що свідчить про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе

до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Разом із цим, з метою запобігання втручання у господарську діяльність

ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", враховуючи правовідносини,

що склалися, предмет позову, який не стосується корпоративних прав,

суд першої інстанції відмовив у забезпеченні позову в частині накладення арешту на грошові кошти та корпоративні права відповідача, оскільки

такі вимоги є неспівмірними із заявленими позовними вимогами

та незабезпечать дотримання балансу між інтересами не тільки позивача,

а й відповідача.

Суд першої інстанції врахував судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у вирішенні подібних процесуальних питань.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" задоволено частково.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада

2020 року у частині накладення арешту в межах суми позову, що складає

9 208 800 000,00 грн, на все рухоме майно та майнові права

ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", у тому числі шляхом накладення арешту на все рухоме майно та майнові права, що закріплені

за представництвом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у місті Києві, розташованому за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, корпус В, скасовано.

У задоволенні заяви ГО "Стоп Шлам" про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову, що складає 9 208 800 000,00 грн, на все рухоме майно та майнові права ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", у тому числі шляхом накладення арешту на все рухоме майно

та майнові права, що закріплені за представництвом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у місті Києві, розташованому за адресою: 01133,

м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, корпус В, відмовлено.

В іншій частині ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва

від 23 листопада 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що накладення арешту на рухоме майно та майнові права відповідача може призвести

до перешкоджання його господарській діяльності та завдання йому збитків, тобто не є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову

та утворює надмірний фінансовий тягар для відповідача. При цьому забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще

не вирішена і факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Апеляційний суд вказав, що накладенням арешту на все рухоме майно

та майнові права, без виключень і без зазначення вичерпного переліку майна, фактично створюється ситуація правової невизначеності для відповідача.

Зазначений вид забезпечення позову створює реальні ризики зупинення роботи підприємства та може призвести до інших негативних наслідків, порушити права та охоронювані законом інтереси осіб,

які не є учасниками даного судового процесу.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність застосування такого виду забезпечення позову

як накладення арешту на нерухоме майно в межах суми позову,

що становить 9 208 800 000,00 грн, оскільки невжиття заходів забезпечення позову в разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такий вид забезпечення позову

є співмірним і відповідає заявленим позовним вимогам, є необхідним

і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення,

не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.

Крім того, відсутні підстави для застосування зустрічного зобов'язання (частина 3 стаття 154 ЦПК України), відповідне клопотання до суду

не надходило, а відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та невирішення судом першої інстанції питання зустрічного забезпечення не може бути підставою

для скасування ухвали суду про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції врахував відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у питаннях забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У лютому 2021 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Заводського районного суду м.

Миколаєва від 23 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення заяви ГО "Стоп Шлам" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно,

що належить ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", у межах заявленої до стягнення суми грошових коштів у розмірі 9 208 800 000,00 грн, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ГО "Стоп Шлам" про забезпечення позову у цій частині.

У письмових поясненнях, поданих у березні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" вказало на порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції та підтримало доводи поданої ним касаційної скарги.

У березні 2021 року ГО "Стоп Шлам" звернулася до Верховного Суду

із касаційною скаргою на постанову Миколаївського апеляційного суду

від 22 січня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ГО "Стоп Шлам" про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову, що складає 9 208 800 000,00 грн, на все рухоме майно та майнові права ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", у тому числі шляхом накладення арешту на все рухоме майно й майнові права, що закріплені

за представництвом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у місті Києві, розташованому за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, корпус В, і залишити у цій частині в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва

від 23 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року, витребувано цивільну справу № 487/6970/20 із Заводського районного суду м. Миколаєва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу й надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року клопотання ГО "Стоп Шлам" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ГО "Стоп Шлам" строк на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ГО "Стоп Шлам" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року.

У задоволенні клопотання ГО "Стоп Шлам" про зупинення дії постанови Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу й надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року у задоволенні клопотання ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім доводам

та запереченням товариства, неповно з'ясовано фактичні обставини справи, невірно встановлено характер спірних правовідносин. Крім того, суди дійшли помилкового висновку про необхідність забезпечення позову

в оскаржуваній частині, оскільки ГО "Стоп Шлам" не надано до суду належних та допустимих доказів, які можуть підтвердити необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Товариство не вчиняло будь-яких дій, спрямованих на ухилення від можливих забов'язань, ризики невиконання можливого судового рішення відсутні. При цьому процесуальний закон не пов'язує заходи забезпечення позову виключно

з сумою позовних вимог.

Зазначає, що забезпечення позову накладено з порушенням правил співмірності та його прав, як законного власника нерухомого майна,

а судами не враховано положення частини 3 статті 154 ЦПК України щодо застосування зустрічного забезпечення.

Крім того, вказує, що позивач взагалі не має права вимагати відшкодування моральної шкоди на користь юридичної особи для подальшого розподілу стягнутої суми між його членами.

Посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду

та Верховного Суду.

Касаційна скарга ГО "Стоп Шлам" мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не досліджувалася вартість належних відповідачу об'єктів нерухомості, а тому висновки суду про те, що накладення арешту ще й на рухоме майно та майнові права є неспівмірним із заявленими вимогами

є припущеннями.

Зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не перешкоджають товариству у здійсненні його господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки всім доводам заявника, зібраним у справі доказам та неповно з'ясував фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення судового рішення в оскаржуваній частині з порушенням норм процесуального права.

Крім того, судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду.

Доводи осіб, які подала відзив на касаційну скаргу та інші заяви

У квітні 2021 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ГО "Стоп Шлам", в якому вказує, що ГО "Стоп Шлам" не мала права на подання касаційної скарги в частині скасування заходів забезпечення позову відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, так як є відповідна правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20, в якій, зазначено, що неможливим є касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову й відмовлено у задоволенні відповідної заяви, тому просить в цій частині закрити провадження.

Крім того, зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування арешту рухомого майна і майнових прав ухвалена з дотриманням норм матеріального та норм процесуального права, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо необхідності арешту усього рухомого майна і майнових прав товариства. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що накладений арешт порушує правила співмірності, перешкоджає господарській діяльності товариства, тому просить залишити касаційну скаргу ГО "Стоп Шлам" без задоволення.

25 травня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ГО "Стоп Шлам", в якому просять прийняти та долучити до матеріалів справи на стадії касаційного перегляду певні докази.

Разом з тим, оскільки копія вказаного клопотання з додатками не були надіслані іншим учасникам процесу, вони Верховним Судом до розгляду не приймаються та залишаються без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" і ГО "Стоп Шлам" задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій

в оскаржуваних частинах відповідають.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд

за заявою учасника справи має право вжити передбачених частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пунктах 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти,

що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві

і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим,

щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод

та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду

про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року

у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, вказано,

що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками,

які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [..]

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [..] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Щодо касаційної скарги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод"

Задовольняючи заяву ГО "Стоп Шлам" про забезпечення позову в частині накладення арешту на все нерухоме майно, що належить відповідачу,

у межах заявленої до стягнення суми грошових коштів у розмірі

9 208 800 000,00 грн, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що між сторонами виник спір щодо компенсації моральної шкоди

у значному розмірі, тому невжиття заходів забезпечення позову у разі його задоволення може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такий вид забезпечення позову є співмірним і відповідає заявленим позовним вимогам, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання можливого судового рішення.

При цьому суди обґрунтовано виходили із того, що мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені

на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення,

а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

З урахуванням наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно в межах суми позову, що становить

9 208 800 000,00 грн.

Відповідні доводи касаційної скарги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" є безпідставними, уже були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" про те, що позивач не має права вимагати відшкодування моральної шкоди

на користь юридичної особи для подальшого розподілу стягнутої суми між його членами не є підставою для скасування судових рішень, оскільки вказані обставини мають бути з'ясовані та вирішені судами лише під час вирішення спору по суті.

Тобто, при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Посилання касаційної скарги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод"

на незастосування судами зустрічного забезпечення не є підставою для скасування судових рішень, оскільки підстав, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення не встановлено.

Доводи відзиву ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" на касаційну скаргу ГО "Стоп Шлам", в якому зазначено, що заявник не мав права оскаржувати в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, так як є відповідна правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20, в якій, зазначено, що неможливим є касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову й відмовлено у задоволенні відповідної заяви, безпідставні.

Верховний Суд виходить із того, що за змістом постанови суду апеляційної інстанції ухвала суду першої інстанції частково скасовано з частковою відмовою у забезпеченні позову, а в іншій частині ця ухвала про забезпечення позову залишена без змін. Отже, колегія суддів вважає, що предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду, яка підлягає перевірці в цілому, як єдиний судовий процесуальний акт. У вказані постанові Великої Палати Верховного Суду таке процесуальне питання не вирішувалося.

Щодо касаційної скарги ГО "Стоп Шлам"

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту

в межах суми позову, що складає 9 208 800 000,00 грн, на все рухоме майно та майнові права ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", у тому числі шляхом накладення арешту на все рухоме майно та майнові права,

що закріплені за представництвом ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" у місті Києві, та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій частині, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того,

що накладення арешту на рухоме майно та майнові права може призвести до перешкоджання господарській діяльності відповідача, завдання йому збитків, порушення прав та інтересів інших осбі, які не є учасниками даного спору.

На необхідності врахування вказаного судам роз'яснено у ~law22~.

При цьому забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити

до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа

по суті ще не вирішена і факт порушення законних прав позивача

не встановлений.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які є релевантними для цієї справи й обов'язковими (частина 4 статті 263 ЦПК України), а тому відповідні доводи касаційної скарги

ГО "Стоп Шлам" є безпідставними. Підстав для відступлення

від застосованих правових позицій колегія суддів не вбачає. Судова практика у цій категорії справ є сталою.

Крім того, в силу положень частини 3 статті 89 ЦПК України

суд апеляційної інстанції всебічно, повно та об'єктивно надав оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ГО "Стоп Шлам",

не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи

й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400

ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" і ГО "Стоп Шлам" без задоволення, а судові рішення в оскаржуваних частинах без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" та громадської організації "Стоп Шлам" залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада

2020 року в нескасованій частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р.

А. Лідовець