УХВАЛА

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 383/596/15

провадження № 61-14160св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: прокуратура Кіровоградської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4, заступника прокурора Кіровоградської області, Державної казначейської служби України, на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року у складі судді Червонописького В. С. та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2016 року у складі судів: Бубличенко В. П., Кривохижі В. І., Марашка С.І.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Позовна заява мотивована тим, що 08 лютого 2011 року прокурором Компаніївського району Кіровоградської області відносно нього порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем працівниками Компаніївського РВ УМВС України в Кіровоградській області за частиною 3 статті 364 КК України.

11 серпня 2011 року слідчим прокуратури Компаніївського району було змінено кваліфікацію його дій з частини 3 статті 364 та частини 1 статті 365 КК України, йому пред'явлено обвинувачення за частиною 1 статті 365 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2012 року він був засуджений за частиною 1 статті 365 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані з владними повноваженнями на 1 рік. Згідно зі статтею 75 КК України його було звільнено від відбування покарання із випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2012 року вирок Компаніївського районного суду скасовано, а справу повернуто прокурору Компаніївського району для проведення додаткового розслідування.

16 листопада 2012 року прокуратурою Компаніївського району кримінальну справу відносно нього закрито.

17 січня 2013 року слідчий, продовжуючи штучно створювати докази його вини, вніс відомості про кримінальне правопорушення, внесене в Єдиний реєстр досудового розслідування за частиною 1 статті 365 КК України.

Постановою слідчого з ОВС СВ СУ прокуратури Кіровоградської області Рохмана О.

В. його дії кваліфіковано за частиною 3 статті 364 КК України, вручено письмову підозру, та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а в подальшому обвинувальний акт відносно нього направлено до Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31 січня 2014 року його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 364 КК України, призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк З (три) роки без конфіскації майна. В силу статті 75 КК України його звільнено від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2014 року вирок Бобринецького районного суду від 31 січня 2014 року скасовано. Провадження № 420131201800000002 відносно нього закрито за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 364 КК України.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 535 920,00 грн відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, внаслідок чого він перебував під судом і слідством протягом 44 місяців. Крім того, позивач просив стягнути на його користь втрачений заробіток і витрати, пов'язані з наданням йому правової допомоги.

У судовому засіданні при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4 уточнив свої позовні вимоги і просив відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету 130 274,44 грн недоотриманої внаслідок незаконного звільнення заробітної плати і 46 820,80 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди 107 184,00 грн і 46
820,80 грн витрат на правову допомогу і зобов'язано Державне казначейство України списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_4 зазначені суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з тривалим розглядом спочатку кримінальної справи, а потім кримінального провадження відносно позивача, а саме 44 місяці, застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, позивачу було завдано моральної (немайнової) шкоди, яка знайшла свій прояв у тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 107 184,00 грн. Позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу підтверджені належними доказами, тому на підставі пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон) також підлягають задоволенню. Вимог у частині стягнення не отриманої заробітної плати задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2016 року рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року змінено в частині відшкодування моральної шкоди і витрат на правову допомогу. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 50 000,00 грн відшкодування моральної шкоди та 46
820,80 грн витрат на правову допомогу. В решті рішення залишено без змін.

Стягнуто з прокуратури Кіровоградської області в дохід держави 267,96 грн судового збору.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з часу пред'явлення обвинувачення 16 серпня 2011 року до припинення кримінального переслідування 16 листопада 2012 року позивач перебував під слідством і судом 15 місяців, а з часу повідомлення про підозру 24 квітня 2013 року до закриття провадження у кримінальній справі 09 грудня 2014 року - 19,5 місяців. Фактично позивач перебував під слідством і судом 34,5 місяців, тому розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди не може бути менше, ніж 47 541,00 грн (1 378 грн х 34,5 = 47 541,00 грн). Але, враховуючи фактичні обставини справи, тривалість перебування позивача під слідством і судом, вимоги розумності і справедливості, колегія дійшла висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 50 000,00 грн.

Також позивачем надано докази укладення договорів про надання правової допомоги і оригінали квитанцій про сплату коштів, копії яких додано до матеріалів справи, а також розрахунок часу, витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях та складання процесуальних документів. Представники відповідачів погодилися з правильністю наданих адвокатом Фільштейном В. Л. розрахунків.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що у зв'язку з ситуацією, в якій він опинився внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, він переживав психічні страждання та інші негативні наслідки морального характеру, тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення у частині відмови в стягненні недоотриманої заробітної плати та розміру моральної шкоди та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно визначено тривалість його перебування під слідством і судом, оскільки початком досудового розслідування є день винесення постанови про порушення кримінальної справи, тому на його користь підлягають стягненню 535 920,00 грн.

Крім того, саме з 08 лютого 2011 року з часу винесення постанови про порушення кримінальної справи, що є процесуальною дією, слід обраховувати час, з якого були порушені його права. Винесення цієї постанови потягло проведення службової перевірки і його звільнення з органів внутрішніх справ наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області від 16 лютого 2011 року № 79 о/с. У зв'язку з цим його права на отримання заробітної плати порушувались протягом 44 місяців, тому на його користь підлягає стягненню недоотримана заробітна плата в сумі 130274,44 грн.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заступник прокурора Кіровоградської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення у частині відшкодування витрат на правову допомогу та ухвалити у цій частині нове рішення про закриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що положеннями статті 12 Закону визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури суду, при цьому визначення розміру, зокрема, суми, сплаченої громадянином у зв'язку з поданням позивачу юридичної допомоги, віднесено до компетенції цих органів, а не суду. Відповідний висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2089цс-15.

Визначення розміру суми, сплаченої громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні, віднесено до компетенції суду.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII"Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

За правилами частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Частиною 1 статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Оскільки у цій справі заступник прокурора Кіровоградської області оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справу слід передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратура Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, за касаційними скаргами ОСОБА_4, заступника прокурора Кіровоградської області, Державної казначейської служби України на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2016 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П.

Штелик